Серія обстрілів готелів у різних населених пунктах України, головним чином на прифронтових територіях, змушує працівників медіа, які приїжджають туди для висвітлення воєнних подій, уникати поселення в місцях компактного мешкання приїжджих. Інформаційна служба Національної спілки журналістів України провела невелике дослідження того, як змінилися вимоги до безпеки журналістів у прифронтових зонах.
Справжнє полювання російських військових на українські готелі розпочалося ще торік. Тоді ракетами було обстріляно готелі в Покровську, Одесі і Запоріжжі. Від російського удару також постраждав готель у Черкасах. Наприкінці минулого – на початку цього, 2024 року, було обстріляно харківські готелі «Рейнкарц», «Харків-Палац» і «Парк-Готель». Їх постійно використовували для проживання журналісти національних і міжнародних медіа. Під час кожного обстрілу журналісти отримували поранення чи ушкодження.
«Такі атаки на цивільну інфраструктуру, яку використовують журналісти та гуманітарні працівники, є воєнним злочином і грубим порушенням міжнародного права, – наголосив голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Руйнування готелів – це свідома тактика залякування медійників з метою обмеження висвітлення війни у міжнародних медіа».
Російські військові і в поточному році продовжили свою злочинну справу. Було обстріляно готелі в Мирнограді на Донеччині, Золочеві на Харківщині, Миколаєві, Кривому Розі, Краматорську, Запоріжжі. Кожний удар супроводжувався тяжкими наслідками – гинули чоловіки, жінки і діти. Під час удару по краматорському готелю «Сапфір» загинув радник з безпеки «Reuters» Раян Еванс, тяжкі поранення дістав фронтовий фотожурналіст, оператор «Reuters» Іван Любиш-Кірдей, було також поранено кореспондента «Reuters» Даніеля Пелещука. Днями, 7 вересня, було зруйновано готель «Зоря» у Миколаївці на Донеччині, з-під завалів вилучили тіла двох людей.
– Стандартні протоколи безпеки передбачають поселення журналістів у готелях, де є укриття, захист від прослуховування тощо, – зазначає медіаменеджер Валерій Гармаш, засновник медіа у місті Слов’янськ Донецької області. – У нинішніх умовах різні видання і різні журналісти ухвалюють різні рішення: хтось і далі селиться в готелях, хтось віддає перевагу орендованим квартирам.
Тривалий час вважалося, що відносно безпечно селитися у маленьких або придорожніх готелях, які немов би не мали б стати мішенню для росіян. Але трагедія у краматорському готелі «Сапфір» зруйнувала ці сподівання.
– Я намагаюся не ночувати в готелях з 2022 року, а з 2023 року, коли почалися обстріли готелів, і спецслужби нас попередили про небезпеку поселення там, став дотримуватися цього правила суворіше, – каже засновник незалежного медіа «Donbas Frontliner» Андрій Дубчак. – У готелях зупиняюся, якщо немає зовсім ніяких інших варіантів. А взагалі намагаюся завчасно шукати квартири. І раджу саме так вчиняти всім своїм співробітникам і журналістам загалом. Якщо ви орендуєте квартиру в багатоповерхівці, віддавати перевагу слід 1-2 поверхам, ночувати в кімнатах, які виходять у бік, протилежний фронту. З того ж боку слід паркувати машину, причому бажано – десь під деревом, уникаючи скупчень автотранспорту. Також перед поселенням варто переконатися, що поблизу немає багатьох військових.
Відома фронтова журналістка Анна Калюжна також каже, що зупиняється у готелях лише у крайніх випадках.
– Рішення не зупинятися в готелях на Донеччині було ухвалено ще після того, як торік улітку росіяни завдали удару по готелю «Дружба» в Покровську, – каже Анна. – Звісно, якщо я приїжджаю вночі, й квартиру знайти вже неможливо, доводиться зупинятися в готелі. Намагаюся знайти логістично найзручніше місце. Проте, колег, які й далі зупиняються в готелях, не засуджую: квартиру часто знайти важко.
А от Світлана Долбишева, яка, будучи українською продюсеркою телегрупи німецької телекомпанії «ZDF», 30 грудня 2023 року постраждала під час обстрілу готелю «Kharkiv Palace», пропонує з обережністю ставитися і до орендованих помешкань.
– Військові ще у лютому 2023 року застерігали мене не зупинятися в готелях в прифронтових містах і давати перевагу оренді квартир, – каже вона. – Обстріли готелів у прифронтових і не тільки містах стали систематичними. Але і до оренди квартир теж треба ставитись вибірково, аналізуючи локацію. Журналістська робота, яка вимагає від тебе перебувати тривалий час в посиленій небезпеці, може притуплювати чутливість до загроз. Але страх – це мудрість перед обличчям небезпеки, його не треба цуратися. Важливо зважати на те, чи є у вас доступ у бомбосховище, паркінг чи підвал і чи зможете ви туди потрапити сходами (обов’язково сходами, а не ліфтом). Прикрість мого випадку показала, що варто не лінуватися і неодноразово відвідувати підготовчі курси, які готують журналістів та цивільне населення до кризових ситуацій та вчать, як не здаватися.
Світлана каже, що журналістові вкрай важливо розбиратися у типах ракет, які використовує ворог. Зокрема, такі ракетні комплекси як С-300 зазвичай оснащені чотирма ракетами, тоді як Іскандер-М – двома.
– Коли я була в готелі «Kharkiv Palace» в Харкові, по якому Росія вдарила 2 ракетами С-300, це були два прильоти з різницею десь в 4 секунди. Якби в той момент у стані шоку та з розбитою головою я змусила себе бігти після першого удару, я могла б уникнути тих травм, які відбулись після другого. Це, звичайно, дуже вимогливо до себе – тримати в голові, яке озброєння може тебе вбити, і діяти відповідно, але і мій випадок є таким, до якого ця логіка застосовна, – наголошує Світлана.
Розуміючи потреби журналістів, зараз у деяких прикордонних містах організовують хостели для медійників.
– В ідеалі треба створювати готелі в бомбосховищах. Проте, хто це може зробити і як, наразі сказати важко, – зауважує медіаменеджер Валерій Гармаш.
Незважаючи на підвищену небезпеку, журналісти продовжують свою роботу в прифронтових зонах, адаптуючись до нових умов і ризиків, демонструючи психологічну і фізичну стійкість і доводячи свою незамінність у висвітленні реалій війни.
Інформаційна служба НСЖУ
