Як не впасти у відчай? Як допомогти собі та іншим у стресі? Як не «зваритися» в масі щоденного болю і бути в ресурсі? Розібратися в цьому журналістам – вимушеним переселенцям і львів’янам допомогла психотерапевтка, правозахисниця, заступниця голови ГО «Центр «Жіночі перспективи» Марта Чумало. 19 січня вона провела зустріч у львівському Центрі журналістської солідарності НСЖУ.
Питання, які хвилювали всіх присутніх, вилилися в одну ключову тему – психологічної травми, яку ми отримуємо внаслідок війни. Фахівчиня дала поради, як її пропрацьовувати, щоб забезпечити психологічну стійкість.
– Дати раду травмам можна спробувати, якщо маленькими кроками взяти владу над своїм життям. Травма заморожує, людина завмирає. Тригером може бути будь-що. Але ми можемо поставити собі прості завдання – почистити зуби, приготувати дитині їсти… Психіка в такий спосіб налаштовує нас на те, щоб вижити, – зазначає пані Марта.
Експертка запевняє, що кожну травму потрібно пропрацьовувати – інтегрувати в наше життя, прийняти її, аби вона перестала завдавати нам шкоди. Те, що ми всі травмовані, вже ні для кого не секрет, просто по-різному реагує наша психіка: в когось є внутрішній ресурс упоратися зі стресом, а хтось потребує допомоги. І варто не соромитися по неї звертатися.
Як інтегрувати травму? Психотерапевтка каже, що один із найкращих і найважливіших способів – це відновлення сну. При цьому важливо спати з 23 години і до 5-6 ранку, коли виробляється мелатонін – важливий елемент для створення нейронних зв’язків.
Інший спосіб інтеграції травми – це проговорювання травми: в безпечному середовищі, з безпечною людиною і з відчуттям безпеки. Один із різновидів приговорювання – прописувати свої думки і відчуття. Це можуть бути допис в соцмережах, щоденник, інші форми – але не тримати в собі. «Якщо травму капсулювати, вона колись прорве», – зауважує Марта Чумало.
Очевидно, що для інтеграції травматичного досвіду потрібен ресурс. І тут важливу роль відіграє оточення, підтримка друзів і рідних.
Окрім цього, ресурс потрібен і щоб допомагати іншим. «А для цього потрібно наповнювати ресурсом себе. Почати дбати про себе. Турботу про себе треба інтегрувати в щоденну рутину», – запевняє психотерапевтка. Це може бути похід на концерт, на каву з подружкою чи другом, прогулянка – будь-що, що зможе відволікти і додати емоційних сил.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності у Львові – 066 203 50 31 (Богдана Стельмах, координатор Львівського центру), адреса: вул. Соломії Крушельницької, 5.
Центр журналістської солідарності у Львові
