У 2019 році Людмила Станіславенко з Вінниці започаткувала в Україні День української хустки, який сьогодні об‘єднує жінок різних поколінь, статусів і навіть континентів. Пані Людмила – громадська діячка, волонтерка, членкиня Національної спілки журналістів України, психологиня, яка багато працює з військовими задля їхньої підтримки, веде медійні інтернет проєкти.
За роки роботи реалізувала понад тисячу проєктів, розповідає у розмові для Інформаційної служби НСЖУ. Але саме ініціативу зі збереження і популяризації української хустки вона називає не просто задумом, а своєю місією.
Як з`явилася ідея, що набула національного звучання і яку підхопили у багатьох країнах, з чим асоціюється хустка, про традиції родин та меседж свята 2025 року і говоримо з авторкою ініціативи.
– Пані Людмило, розкажіть, про ідею проведення Дня української хустки. Чи пам‘ятаєте момент, коли вона народилася, від кого мали першу підтримку?

– У 2019 році мене запросили у Вінницю на захід, присвячений Всесвітньому дню хіджабу. Там дівчата намотували хіджаб, і саме під час цього заходу виникло питання: чому б не започаткувати День української хустки? Коли ми говоримо про символи, що об’єднують українців, то хустка , мабуть, один із найсильніших. Вона супроводжує людину від народження і до останньої дороги. Дитину повивали в хустку. Голову нареченій покривали хусткою. Коли чоловіки йшли на війну, мами, дружини, кохані давали хустки «на щасливу дорогу». І, на жаль, що дуже боляче, в останні роки ми бачимо чорні хустки на жінках, які втратили найдорожче…Вважаю, що саме хустка передає тепло родини, пам’ять предків, силу жіночого роду, українську ідентичність, є невід`ємним символом ритуальних подій.
Коли вперше проводили свято, до нього відразу долучилося багато людей. Було дуже приємно і навіть несподівано, як швидко і активно його підтримали заклади культури, школи, садочки. Ініціатива майже стала народною. Для першого заходу обрали 7-грудня, день святої Катерини, зимову дату, коли без головного убору ніяк не обійтися. Дата «прижилась». У 2020 році День української хустки набув уже міжнародного розмаху, мали підтримку у 23 країнах світу! І з кожним роком географія розширюється. Адже українки є на всіх континентах, і завжди беруть із собою щось на згадку з рідної землі – рушник, вишиванку чи хустку.
Відчуваю, наскільки свято полюбилося людям! Неймовірні світлини публікуються звідусіль. Сподіваємось, що День української хустки перетвориться на міжнародний культурний феномен.
– Бо хустка це – стійкість, краса, жіночність, пам’ять, сила, ідентичність чи щось інше, про яке не згадала?
– Насправді – усе, що назвали. Але водночас вона стала і дуже сучасним модним аксесуаром. Особливо серед молоді. Зараз багато студентів підходять, цікавляться, запитують своїх бабусь про хустки. І мені це страшенно подобається, бо молодь звертає увагу на спадщину. Ми навіть часто говоримо жінкам і дівчатам: знайдіть свою хустку. Ту, в яку ви закохаєтесь. Оберіть свою, нехай стане вашою традицією, створіть символ для родини.

Підготували фотопроєкт «Об’єднані хусткою», де хустки передаються від матері до доньки, від бабусі до онучки, стають символом єдності поколінь. Ми створили картини з родинних фотографій у хустках. Є два покоління, є три і навіть п’ять!
– Чи маєте свої родинні історії про особливий зв`язок жіноцтва з головним убором? Є якась особлива манера носити хустку?
– О, так! У мене була бабуся Антоніна, їй доля відміряла поважного віку – 94 роки, жила у Хмільнику. Бабуся мала багато хусток, пам’ятаю, як вони всі були акуратно складені, вона розповідала, що одні – для церкви, другі –для двору, а треті – на город…Я попросила маму зберегти їх. Коли організовувала вперше День хустки, взяла бабусину. І ніби відчула її підтримку, силу і оберіг нашого роду. Для мене – це не просто тканина, особлива енергетика. А манера… Моя улюблена: накидаю на праве плече, малюнком вгору,
Кожна родина має свої традиції. Вважаю, збереження реліквій надзвичайно важливим. Додам, що це мотивує учасниць флешмобів: передавати хустки наступному поколінню.
– Можете пригадати найзворушливішу подію, що запала у серце?
–Так, маю щемкий і яскравий спогад про один із флешмобів, коли була передача хусток військовим. На сторінці «День української хустки» у Фейсбуці є зворушливе відео, де дитина передає хустку захисникові через капелана. Найбільш запам’яталося!
– Ви із захопленням розповідаєте про успіхи. А були якісь моменти, котрі і не хотілося б згадувати, але варто проговорити?
– Не обійшлося без хейтерів, які доводили, що хустки носять жінки у багатьох країнах, хтось назвав Японію. Звісно, хустка, як елемент одягу, поширена у світі. Але ж я хотіла популяризувати саме українську.
У 2023 році, після повномасштабного вторгнення, я склала мандат депутатки міської ради, мала незгоду з багатьох питань. Після того у медіа, які дотичні до міської влади, мені почали відмовляти у розміщенні матеріалів, навіть на соціальні теми, без жодної політики. Або були пропозиції розміщення таких матеріалів на платній основі. «Заламували» великі гроші. За матеріал про День української хустки в редакції однієї із газет за пів сторінки з двома фото запропонували заплатити 25 тисяч гривень. Кругленька сума! Звісно, я відмовилася. На деякі роботи у нас є спонсори. Але багато хто готовий своєю працею і участю безкоштовно підтримувати проєкт, бо вважає його потрібним та актуальним. Вдячна усім за допомогу.

– В Україні в числі музейних закладів є й музей української хустки, знаходиться він на Хмельниччині, де зібрано сотні головних уборів. Чи контактує?
– Поки що не доводилося, але буду рада.

– Інститут кольорів в Америці (Pantone) як пишуть медіа, знає усе про кольори планети, а наш прапор визначають як «блакить свободи» та «жовть наснаги». Вас, мабуть, можна назвати експерткою кольорів теж, бо кожна хустка має свою насиченість барвами. Які кольори найбільше до вподоби?
– Справді, кожна хустка, то неповторність кольорової гами, особливо якщо це старовинні хустки, які дивом зберігають свіжість фарб. Я люблю всі кольори, їх поєднання і експерименти. Наші майстрині теж на цьому розуміються, тому часто можна бачити вишукані шедеври. Але напевно віддам перевагу бордовому кольору, ближче до коричневого, який має нотки глибини, елегантності, що притаманні українським жінкам.
– Пані Людмило, розкажіть, що цікавого плануєте цього року?
– Меседж 2025 року – «Справжня хустка, справжня ти». Це – про українську справжність, стійкість, силу та незламність, яку демонструють у добу великої боротьби українські жінки. Але і під час війни ми народжуємо нові ідеї, проєкти, дітей і… хустки.
Знайшла і шукаю чудових майстринь для створення нових зразків під брендом «ДУХ», який розшифровується просто: День української хустки. Вони намагаються відтворювати зразки автентичних українських хусток, дизайнерські речі, є й картини на хустках.
Зробили атмосферні відео, за участю відомих українок. Знімання йшло у Києві після важкої ночі обстрілів, але все вдалося. Шкода, що не всі учасниці змогли тоді дістатися на знімальний майданчик. У Вінниці планується великий захід, у межах якого будуть представлені традиційні і сучасні хустки, дизайнерські речі, демонстрація їхнього носіння. Буде багато цікавого! І, звісно, чекаю у мережах велику кількість світлин і відео чудових українських жінок у красивих хустках!
Спілкувалася Людмила Мазнова
7 грудня відзначаємо Всесвітній День Української Хустки «ДУХ»!
Запрошуємо вас і ваших друзів в м.Вінниця, адже «ДУХ» народився саме тут — як символ жіночої сили, єдності та віри в перемогу.
7 грудня, Вінниця. Ресторан МонтБланк, 13.00.
Дрескод – ХУСТКА!
Вхід вільний!
Реєстрація обов’язкова і відкрита для всіх за посиланням нижче.
Кількість місць обмежена — реєструйся зараз!
Ви можете підтримати ЗСУ донатом та водночас взяти участь у розіграші справжньої української хустки від засновниці ДУХ, Людмили Станіславенко.
200 грн – один номерок. Більше номерків – більше шансів отримати хустку, якої не буде в продажу!
💳 Посилання на Банку: https://send.monobank.ua/jar/5CeawcLFaL
Номер картки банки: 4874 1000 2109 5826
























Дискусія з цього приводу: