Заступник Міністра культури та інформаційної політики України Тарас Шевченко під час Всеукраїнської наради редакторів друкованих ЗМІ, яка відбулася 25 березня в режимі онлайн, дав розлогий коментар як у контексті заходів із підтримки видань, так і заявленої в програмі позиції щодо закону «Про медіа». Він звернув увагу на думки учасників зустрічі, висловлені в чаті: «Достатньо скептичні коментарі, здебільшого з недовірою і зауваженнями, що нічого не робиться».
Водночас посадовець заявив, що йому хотілося б, щоб підтримки видавничої справи було значно більше, і розповів про кроки профільного міністерства в цьому напрямку.
«Під час роботи в міністерстві я безпосередньо долучаюсь до того, щоб на гранти інвестиційної підтримки, виділені Урядом і Верховною Радою минулого року, могли подаватися і друковані, і аудіовізуальні засоби масової інформації. Спочатку такої можливості не було. В наступних доборах, коли гранти оголошувалися вдруге і втретє, були внесені зміни у КВЕДи з тим, щоб і друковані, і аудіовізуальні ЗМІ могли подаватись на грантове фінансування», – зауважив він.
Тарас Шевченко повідомив і про виклики COVID 19, на які довелося шукати відповіді в авральному порядку.
«У грудні ми посилено працювали, спілкувалися з керівництвом Національної спілки журналістів та народними депутатами, щоб не допустити заборони роздрібного продажу газет під час суворого карантину. В діалозі з Міністерством охорони здоров’я нам вдалося відстояти право громадян на отримання інформації. Зміни були внесені таким чином, щоби продаж друкованих ЗМІ був дозволений, незважаючи на заходи суворого карантину», – констатував Тарас Шевченко.
Він також торкнувся полеміки навколо неоднозначного законопроекту «Про медіа», який народні депутати хочуть нав’язати медійникам, і з яким журналісти друкованих ЗМІ категорично не згодні.
«Це надзвичайно великий комплексний закон. Його логіка була закладена два роки тому. В Україні дуже довго говорили про інформаційний чи то медіа-кодекс, щоби всі закони про медіа об’єднати в один, і вийшов фактично такий міні-кодекс. Та навколо закону справді виникає чимало запитань. Я розумію цілком справедливі претензії. Не можна однаково ставитися до друкованих та аудіовізуальних ЗМІ. Дискусія про підходи й досі точиться», – розповів заступник профільного міністра.
«Аудіовізуальні більше наполягають: мовляв, чому до нас більше вимог? Усі мають бути в однакових умовах! Друковані, навпаки, говорять: у нас простіше регулювання, ми не використовуємо радіочастотного ресурсу, ми самі друкуємо ті видання, які хочемо, і таких жорстких вимог не має бути», – переповідає посадовець зміст дискусій навколо положень закону «Про медіа».
Позиція Міністерства культури та інформаційної політики України полягає в тому, аби права й обов’язки всіх суб’єктів закону «Про медіа» були представлені збалансовано.
«Думаю, пан Микита Потураєв (голова Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики – Ред.) підтвердить, що така ж позиція й профільного комітету – все-таки знайти баланс інтересів усіх зацікавлених сторін. Розумію, що ідеально врахувати все неможливо. Якщо задоволені теле- та радіоорганізації – не задоволені друковані ЗМІ. І навпаки, якщо задоволені друковані ЗМІ – незадоволені телерадіоорганізації», – розмірковує Тарас Шевченко.
Він пообіцяв, що профільний комітет за участі міністерства та Національної спілки журналістів проведе консультації з приводу законопроекту і його текст, очевидно, ще буде змінюватися.
Нагадаємо, чинний законопроект «Про медіа» не підтримує 85 відсотків редакторів національних та місцевих газет. Підтримують лише шість відсотків, а дев’ять відсотків або утримуються від підтримки, або не вивчали чи не вважають актуальною цю законодавчу ініціативу. Такими є результати опитування, яке Національна спілка журналістів провела напередодні Всеукраїнської наради редакторів газет. Участь в опитуванні щодо актуальних проблем газетної галузі, захисту інформаційного простору та чинних законодавчих ініціатив взяли понад 190 редакторів українських газет і журналів.
