Напередодні Дня журналіста Запоріжжя стало майданчиком для важливої розмови про роль медіа під час війни. До прифронтового міста завітав відомий український журналіст, співзасновник Громадського радіо Андрій Куликов, який зустрівся із журналістами, редакторами та студентами у Центрі журналістської солідарності НСЖУ. В заході взяв участь італійський журналіст кореспондент газети «DANAS» Крістіан Еккер.
Принагідно зазначимо, що наш знаний колега добре обізнаний з діяльністю Центрів в Україні, вважає їх важливими і потрібними для журналістів, тож з цікавістю слухав розповідь координаторки ЦЖС, голови обласної організації НСЖУ Наталії Кузьменко про особливості роботи на прифронтовій території.
– В умовах, коли більшість області тимчасово окупована рашистами, наш Центр став не тільки екстреною допомогою і прихистком для десятків журналістів, не тільки надає моральною і психологічну підтримку. Саме завдяки Центру вони змогли повернутися до професії після того, як закрилися редакції, знову відчути себе затребуваними. Охоче йдуть до нас і місцеві медійники, і творча молодь. Тут вони беруть участь в заходах, працюють, в разі необхідності можуть взяти в оренду захисне спорядження для поїздок на прифронтові території, удосконалюють професійні навички, – підкреслила вона.
Візит Андрія Куликова відбувся символічно у день відкриття нового медіапростору KOLO Space Hub, створеного на базі редакції газети «Горожанин-Інформ». Простір покликаний об’єднати журналістів, громадські ініціативи та всіх, хто працює над розвитком медіа у прифронтовому Запоріжжі.
«Сьогодні голос нашого міста, історії людей, журналістські матеріали та правда із Запоріжжя звучать і посилюються по всій Україні», — наголосила на зустрічі в ЦЖС директорка газети, член секретаріату ЗОО НСЖУ Любов Стародворська.
«Ваш досвід не менш цінний, ніж те, що можу розповісти я»
Відомий журналіст одразу наголосив: він приїхав до Запоріжжя не лише ділитися власним досвідом, а й вчитися у тих, хто працює в умовах постійної небезпеки.
– Коли я чую, що кажуть: ваш приїзд – це велика честь, я думаю, що ви просто ділитеся цією честю зі мною. Те, що я дізнаюся від вас, аж ніяк не менш цінне, ніж те, що ви можете дізнатися від мене. Ваш досвід сьогодні є унікальним», – сказав Куликов.
За його словами, журналісти прифронтових регіонів щодня стикаються з викликами, про які багато хто в мирних містах може лише читати у новинах. Саме тому досвід запорізьких, маріупольських, оріхівських, гуляйпільських, мелітопольських, бердянських, енергодарських, якимівських журналістів, які пережили окупацію або були змушені залишити свої домівки, сьогодні має особливу цінність для всієї української медіаспільноти.
Журналістика під час війни: де проходить межа?
Однією з головних тем зустрічі стало питання, яке сьогодні хвилює практично кожного журналіста: де проходить межа між свободою слова та національною безпекою. Відповідаючи на запитання колег, Андрій Куликов сформулював думку, яка фактично стала головним меседжем зустрічі: «Свобода слова не суперечить національній безпеці – вона її зміцнює».
– Я вважаю, що свобода слова не закінчується ніколи. Просто ми повинні усвідомлювати відповідальність за те, що говоримо і публікуємо. Там, де наша діяльність рятує життя, вона працює на суспільство. Там, де може зашкодити життю людей, починається нехтування професійними обов’язками», – переконаний журналіст.
На його думку, головна небезпека для суспільства полягає не в надлишку правдивої інформації, а в поширенні ілюзій та необґрунтованих очікувань.
Куликов нагадав, що ще у 2014 році багато хто прогнозував швидкий крах російського режиму, однак війна триває вже понад десять років.
– Коли ми навіюємо людям ілюзії, що ще два-три місяці – і все завершиться, ми робимо суспільство слабшим. Люди втрачають частину своєї стійкості. А коли очікування не справджуються, з’явля.ться розчарування і недовіра», – наголосив він.
Правда – навіть якщо вона незручна
Під час розмови Андрій Куликов неодноразово повертався до теми правди у журналістиці. За його словами, саме правда залишається головною зброєю українських медіа.
– Що більше правди – то краще. Ми повинні аналізувати, пояснювати, показувати різні точки зору, але водночас чесно говорити людям, де є факт, а де лише припущення чи прогноз, — зазначив журналіст.
Разом із тим він підкреслив: під час війни існує інформація, яку не можна оприлюднювати одразу. Йдеться про повідомлення щодо наслідків ударів, переміщення українських військ чи інші відомості, які можуть допомогти ворогу.
– Ми не завжди можемо сказати всю правду одразу. Але ми повинні її фіксувати, документувати і зберігати, щоб у свій час вона стала відомою суспільству, – сказав Куликов.
Чому місцеві медіа сьогодні особливо важливі
Окремо журналіст звернув увагу на роль регіональних видань. Він нагадав, що за останні десятиліття друковану пресу та радіо неодноразово «ховали», прогнозуючи їм швидке зникнення. Проте саме повномасштабна війна показала їхню реальну цінність.
– Коли почалася нова фаза війни, виявилося, що саме місцеві медіа та радіо часто забезпечують людям зв’язок із вільною Україною. Саме вони розповідають не про те, що сталося в Парижі чи Токіо, а про те, що відбувається поруч, за десять кілометрів від твого дому, – стверджує він.
– Це була змістовна і дуже корисна для нас зустріч, – зазначила наприкінці заходу головна редакторка віжн-радіо «На дотик» Ольга Вакало. – Буває іноді, слухаєш когось із спікерів на тому чи іншому заході – все ніби цікаво, а вийдеш – для роздумів нічого не залишилось. Ця зустріч з Андрієм Куликовим якраз дуже змістовна у професійному плані. І досвід, і інформація для роздумів та для самовдосконалення. А все це в цілому – для правдивої і об’єктивної журналістики, яка під час війни в руках професіоналів стає справжньою зброєю в нашій боротьбі за перемогу, – підкреслила журналістка.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 15.
Вячеслав Твердохліб, Валентина Бистрова
Фото Дар’ї Зирянової, Сергія Біжка, Наталії Стіни, Тамари Борт
Дискусія з цього приводу: