Направлення воєнних кореспондентів, організовані престури, налагодження зв’язків між медіа: з початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 році між Пекіном та окупованими українськими територіями налагоджуються інформаційні зв’язки. Декілька фактів, зібраних «Репортерами без кордонів» (RSF), показують, як ця медійна присутність сприяє поширенню та зміцненню прокремлівських наративів як серед місцевого населення, так і в Китаї.
На перший погляд, Лу Юй Гуан демонструє скромність: «Я звичайний кореспондент», — заявляє він у профілі, опублікованому наприкінці травня RT, пропагандистським органом Кремля. Зі свого офісу директор російського відділення Phoenix TV, китайського телеканалу, більшість акцій якого належить державі, що має понад 43 мільйони підписників у Douyin (китайській версії TikTok) та понад мільйон на ютубі, демонструє свої військові трофеї: уламки українських дронів, знаки розрізнення російських підрозділів та інші сувеніри з репортажів про війни в Чечні. Серед фотографій, що висять на стіні, є знімок, на якому він поруч із Марією Захаровою, речницею російської дипломатії.
Цей 64-річний російськомовний журналіст, активний у цій сфері вже «сорок років», з яких майже тридцять він висвітлює події в Росії, з 2022 року є одним із головних поширювачів російського наративу про вторгнення в Україну для китайської громадськості. Часто одягнений у одяг військових кольорів, він висвітлює війну на окупованих українських територіях — від Маріуполя до Донецька, та аж до Курська, на південному заході Росії, де влітку 2024 року відбувся український військовий наступ. Його згода з наративом Кремля помітна. У відео, поширеному минулого квітня з нагоди 30-річчя Phoenix TV, він говорить про «спеціальну військову операцію» — московський розмовний термін про російську агресивну війну. Українські полонені зображуються як такі, що віддають перевагу полону замість бойових дій, приховуються систематичні тортури, яких зазнають українці у кремлівських в’язницях, що задокументовані міжнародними організаціями, такими як Human Rights Watch. Він заявляє про свої «добрі стосунки» з російською владою, з легким доступом до лінії фронту — справжній безкоштовний пропуск, тоді як ці окуповані регіони майже недоступні для незалежних журналістів, а українські репортери, які не втекли, були заарештовані. Хоча він стверджує, що є єдиним китайським «професійним» журналістом, який там працює, RSF встановили, що з 2022 року туди приїжджали й інші представники китайських або прокитайських медіа.
«Контрольований доступ» до окупованих територій
Попри те, що Китай не визнає окупації Москвою окупованих територій, це не заважає йому бути там присутнім. Згідно з розслідуванням незалежного українського медіа «Реальна газета», китайські компанії інвестують, насамперед, у проекти відновлення разом із Росією. У медійній сфері вплив Пекіна поступово розширюється. «Китай публічно зберігає риторику “нейтралітету”, але в інформаційному полі на ТОТ китайські актори часто відтворюють або підсилюють російські пропагандистські наративи», — пояснює директорка української організації «Східна правозахисна група», що спеціалізується на Донбасі, Віра Ястребова, яка у 2026 році опублікувала звіт про економічну присутність Китаю та Ірану на цих територіях.
Ця присутність також забезпечується прес-турами, контрольованими російською владою. У квітні SOVINTERN, прокремлівська «міжнародна соціалістична мережа», яку публічно підтримує російський президент Володимир Путін, організувала на окуповані території майже десятиденну поїздку близько десяти учасників, представлених як міжнародні репортери, зокрема з Японії, Туреччини та Конго. Серед них були двоє блогерів із Китаю. Хоча RSF не змогли встановити їхню приналежність до впливових китайських медіа, їхня присутність широко висвітлювалася на місцевих прокремлівських сайтах, підтверджена фотографіями та цитатами. Це не випадково. На думку Віри Ястребової, кожна поїздка представників китайських медіа має «велику пропагандистську вагу, надаючи Москві видимість міжнародного визнання на цих територіях».
Інші також отримали привілейований доступ. У 2022 році Дмитро Маслак, на той час російський кореспондент китайського державного медіа CGTN, супроводжував російську армію під час облоги Маріуполя. У 2023 році делегація на чолі з Рао Цзіном, президентом «April Media», китайського онлайн-ресурсу з патріотичною спрямованістю, відвідала, зокрема, Донецьк і Крим. Він заявив про бажання дізнатися більше про «життя в Криму», посилаючись на нібито брак «достовірної інформації» в Китаї через «ідеологічну війну, яку веде Захід». Нещодавно українська медіаорганізація та партнер RSF, «Інститут масової інформації» (IMI), опублікувала профіль Чжу Хаочжен, незалежного «воєнного кореспондента», який подорожує цими регіонами з 2022 року. Його тон явно узгоджується з Кремлем: зокрема, він називає українців «фашистами», повторюючи одну з улюблених риторик російської пропаганди. У китайській версії контрольованого Кремлем медіа «Спутнік» (Sputnik) він з’являється у відео, знятому в Донецьку разом із Крістель Неан, співзасновницею проросійського дезінформаційного сайту «International Reporters».
«Китайська медіаприсутність на окупованих українських територіях, навіть обмежена, є перемогою російської пропаганди. Пекін надає Кремлю те, чого той найбільше потребує: міжнародну підтримку, медіаресурси та сприяння нормалізації окупації. Натомість Москва відкриває окуповані нею території для китайських інвестицій. Пекін і Москва діють узгоджено на політичному, економічному та інформаційному рівнях, щоб нав’язати свої наративи».
Полін Мофре, регіональна менеджерка RSF з питань України
Інформаційна вісь «Москва–Пекін»
Ці наративи, які просуває Кремль, вже знайшли місце на китайському рівні. Розслідування, опубліковане американським інформаційним сайтом «Радіо Вільна Азія» (RFA), що фінансувалося Конгресом США, виявило, що російські державні медіа RT і «Спутнік» поширили сотні тисяч оманливих публікацій у китайській соціальній мережі Weibo з масовою залученістю.
У лютому 2025 року «Спутнік» мав на китайській платформі майже 12 мільйонів підписників і 20 мільйонів взаємодій, тоді як видання RT зібрало близько 2 мільйонів підписників і опублікувало понад 60 000 дописів. Їхній зміст систематично посилює основні послання Москви: російське вторгнення подається як «українська криза», відповідальність за яку покладається на США або НАТО. Водночас медіа, які могли б незалежно висвітлювати ситуацію, перебувають під цензурою Китаю, залишаючи китайську громадськість в інформаційній бульбашці, сприятливій для Москви.
Пошук своєї легітимності в Пекіні
Китай Сі Цзіньпіна, здається, є ідеальним партнером для медіа на окупованих українських територіях. В інтерв’ю RSF головний редактор «Реальної газети» Андрій Діхтіяренко, який стежить за присутністю Китаю в цих регіонах, спостерігає цю зміну з 2022 року: «пропагандисти з ТОТ їздять в Китай на обмін досвідом». Наприклад, у липні 2025 року Євген Мурильов, голова регіонального відділення прокремлівського об’єднання «Союзу російських журналістів» в окупованій Луганській області, відвідав виставку аудіовізуальної, телевізійної та кіноіндустрії Beijing International Radio, TV & Film Equipment Exhibition, організовану в Пекіні, зокрема, China Media Group — материнською компанією CGTN. Місцевий представник, який не приховував свого ентузіазму, назвав цю подію першою для представників окупованих територій, що дасть змогу налагодити «майбутню співпрацю» у сфері медіа.
Хоча наслідки такого типу поїздок важко оцінити, вимальовується нова тенденція: крім Москви, медійні діячі з окупованих територій тепер прагнутимуть підтвердити свою легітимність у Пекіні.
«З початку повномасштабної війни китайський режим намагається позиціонувати себе як нейтрального гравця та потенційного посередника, дозволяючи кремлівським наративам домінувати в цензурованому китайському інформаційному просторі та інтегруючи їх у контент державних медіа. Він також поширював і підсилював російську пропаганду через такі медіа, як CGTN, дозволяючи російським державним органам вільно поширювати свої повідомлення в рамках глобально скоординованої пропагандистської машини, охоплюючи країни та регіони, де Китай має сильніший вплив. Міжнародна спільнота має бути такою ж пильною щодо китайських державних медіа, як і до російських державних медіа, та не допустити, щоб ця пропаганда заполонила світовий інформаційний простір».
Александра Бєлаковська, відповідальна за адвокацію RSF в Азійсько-Тихоокеанському регіоні
Текст: Полін Мофре у співпраці з Александрою Бєлаковською, RSF
Дискусія з цього приводу: