Моніторинг безпекової ситуації дає можливість НСЖУ скласти цілісну картину стану медіагалузі Харківщини та виокремити потреби журналістів
«Редактор щотижня відвідує села за 1-5 кілометрів від ворога. По них летить щодня…» Це не сюжет військового фільму – це реальність, у якій працюють журналісти Харківщини. Попри постійні обстріли, відключення світла та перебої зі зв’язком, вони продовжують свою роботу. Бо розуміють – люди потребують достовірної інформації як ніколи.
У прифронтових містах та селах місцева газета часто залишається єдиним надійним джерелом новин. Редакційні колективи змушені щодня долати виклики війни: працювати під час комендантської години, шукати безпечні маршрути для збору інформації, боротися з кібератаками. При цьому багато редакцій втратили приміщення, обладнання, частину працівників.
Задля вивчення реального стану справ та потреб регіональних медіа Національна спілка журналістів України провела опитування редакцій Харківської області. У дослідженні взяли участь 12 редакцій – від невеликих районних газет до міських телерадіокомпаній. Їхні відповіді малюють картину неймовірної стійкості та професійної відданості справі.
У опитуванні взяли участь 12 редакцій: газети «Вісті Зміївщини» (Зміїв), «Зміївський кур’єр» (Зміїв), «Зоря» (Золочів), «Дворічанський край» (Дворічна), «Вісті Водолажчини» (Нова Водолага), «Вісник Куп’янщини» (Куп’янськ), «Обрії Ізюмщини» (Ізюм), «Вісті Барвінківщини» (Барвінкове), «Нове життя» (Близнюки), «Маяк» (Богодухів), телерадіокомпанія «Надія» (Златопіль); онлайн-медіа «Об’єктив» (Харків).
Моніторинг у серпні 2024 року здійснила Ірина Хроменко, профільна координаторка мережі Центрів журналістської солідарності НСЖУ. Ця мережа функціонує у партнерстві з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, за підтримки ЮНЕСКО та народу Японії. Слід враховувати, що відтоді ситуація тільки погіршилася.
П’ять викликів для журналістів прифронтової Харківщини
Медійники визначили п’ять основних факторів, які суттєво впливають на їхню роботу.
Найгострішим викликом є близькість до лінії фронту.
– Живемо надто близько до кордону з рф. Редактор щотижня відвідує села за 1-5 км від ворога. По них летить щодня. Про безпеку говорити не доводиться. У нас дуже небезпечно, – розповідає Леся Бабкіна, заступниця головного редактора газети «Зоря» Золочівської громади.
Другим викликом стали проблеми з електропостачанням.
– Нам потрібна електрична станція, її у нас взагалі ніколи не було, а у період блекауту таке обладнання вкрай потрібне, – підкреслює головна редакторка газети “Вісті Барвінківщини” Ірина Столбова.
Третім фактором є постійні відключення зв’язку та інтернету, четвертим – фізична небезпека під час роботи, п’ятим – економічні труднощі.
– На цей момент робота нашого медіа – під впливом кількох важливих безпекових факторів. Часті обстріли, зокрема в Харкові та його околицях, вимагають від нас підвищеної обережності, особливо під час репортажів з місць подій. Обмеження пересування впливають на можливості наших журналістів оперативно висвітлювати події, – розповідає Наталія Малєвська (медіагрупа “Об’єктив”). – Зросла кількість кібератак на наші інформаційні ресурси. Журналісти відзначають психологічну втому, що вимагає додаткових заходів для захисту персоналу.
Для зменшення впливу безпекових факторів медійники найбільше потребують засобів індивідуального захисту (33% опитаних) та технічного обладнання (25% респондентів).
– Для роботи в умовах підвищеної небезпеки наші журналісти потребують бронежилетів, шоломів, аптечок першої допомоги. Потрібні також інвестиції у посилення захисту наших цифрових платформ і даних. Журналісти потребують надійних засобів зв’язку – супутникові телефони, рації, мобільні пристрої, – наголошують представники медіагрупи “Об’єктив”.
Окрім того, під час опитування медійники відзначили потребу в системах безпеки приміщень, навчанні з питань безпеки та психологічній підтримці. Важливим залишається і питання відновлення інфраструктури для забезпечення стійкої роботи медіа.
Цифрова аудиторія зростає, попри падіння паперових тиражів
На фоні загального погіршення економічних показників харківських медіа у 2024 році вимальовується цікава тенденція: падіння паперових тиражів супроводжується стрімким зростанням онлайн-аудиторії. Це відкриває нові можливості для розвитку та потенційної монетизації.
– Тираж маємо нестабільний. Але є динаміка до збільшення аудиторії сайту – якщо торік було нормою 19-20 тисяч переглядів протягом місяця, то нинішнього року – понад 35 тисяч, – ділиться спостереженнями Тетяна Логвіна, очільниця редакції “Вісті Зміївщини”. Вона додає, що редакція відмовилася від послуг “Укрпошти”, перейшовши на розповсюдження через місцеву владу.
Втім, є і успішні приклади розвитку паперових видань.
– Тираж зріс більше ніж на 50 відсотків. Завдяки донорським проєктам у нас покращилася співпраця з громадами. Деякі з них замовляють додаткові наклади для пільгових категорій громадян і самі ж їх розповсюджують, – розповідає Ольга Полтавець, редакторка “Вісника Куп’янщини”. – Проєкт від “Іnternews network” допоміг залучити до роботи колег з інших редакцій, що дозволило охопити більшу аудиторію.
Проте загальна картина викликає занепокоєння: 7 з 10 газет фіксують падіння тиражів. Рекламні доходи впали на 90% від початку повномасштабного вторгнення, скорочується і грантова підтримка. Водночас 7 редакцій з 12 відзначають суттєве зростання підписників у телеграмі, тіктоку, фейсбуку та інстаграмі.
Кадрове питання залишається гострим: хоча 6 редакціям вдалося зберегти колективи, інші зазнали скорочень через економічні труднощі, мобілізацію та релокацію працівників. Три редакції перевели частину співробітників на дистанційну роботу в безпечніших регіонах, одна релокувалася повністю. Є і позитивні приклади: одне видання змогло розширити штат завдяки грантовій підтримці, а ще одне працевлаштувало журналіста з числа внутрішньо переміщених осіб.
Виживати замало: медійники Харківщини шукають шляхи розвитку
– Працівники редакції не отримують навіть мінімальної зарплати. Майже в усіх зруйновані домівки, зруйнована і будівля редакції. Але ми продовжуємо працювати, – розповідає Андрій Фомін, головний редактор газети “Дворічанський край”. Його видання за рік збільшило тираж від 200 до 500 примірників, хоча надходження від передплати навіть не покривають витрат на друк.
Попри критичну ситуацію, 75% опитаних редакцій ставлять собі за мету не просто вижити, а розвиватися. Половина редакцій активно шукає нові джерела фінансування: беруть участь у грантових конкурсах, розвивають рекламні напрямки, диверсифікують доходи.
Медіа Харківщини активно модернізуються: впроваджують нові цифрові платформи, покращують якість контенту, розвивають мобільну журналістику. Особливу увагу приділяють роботі з аудиторією – проводять заходи для читачів, консультують з важливих питань, підтримують зв’язок з переміщеними особами. Деякі редакції взяли на себе важливу місію документування воєнних подій для історії.
Проте опитування НСЖУ виявило й серйозні проблеми: 83% редакцій відчувають гострий брак фінансів, кожна друга не може вчасно виплачувати зарплату. Половині опитаних терміново потрібне оновлення технічного обладнання – від комп’ютерів до зарядних станцій. Чверть редакцій потерпає від нестачі кадрів через релокацію працівників у безпечніші регіони.
Цікавий досвід має “Дворічанський край”, де основним джерелом фінансування стала співпраця з місцевою владою. Але навіть це не вирішує всіх проблем:
– Надходження від передплати дуже низькі, від реклами маємо лише 1% доходів. Хоч аудиторія читачів значно розширилася, збільшити тираж не можемо через брак коштів, – підсумовує Андрій Фомін.
Донорська підтримка залишається рятівним колом для медіа Харківщини
За два роки повномасштабної війни саме донорська допомога стала ключовим фактором виживання для більшості медіа Харківщини. Спектр підтримки виявився широким: від фінансової, яку отримали всі опитані редакції, до технічної, якою скористалися 11 з 12 видань.
Значну увагу донори приділили і розвитку професійних компетенцій: 8 редакцій направляли працівників на навчання, половина видань отримала менторський супровід. Втім, помітний пробіл у психологічній підтримці – нею скористалося лише одне медіа.
Національна спілка журналістів України стала найчастіше згадуваною організацією серед тих, хто допомагав медійникам регіону.
«НСЖУ відіграє ключову роль у підтримці редакцій під час кризи», – відзначають опитані. Вагомий внесок зробили й інші організації: УАМБ, ІМІ, «Internews/Інтерньюз Україна», IRMI, Академія української преси, Львівський медіа форум. Серед міжнародних партнерів найактивнішими були «Репортери без кордонів» та IREX.
Наразі ситуація з донорською підтримкою викликає занепокоєння – лише 5 з 12 редакцій на момент опитування мали проєкти. Чотири видання брали участь у проєкті ІRМІ та Fondation Hirondelle “Підвищення стійкості українських медіа” за фінансування Swiss Solidarity (до листопада 2024 року). Ще одна редакція працює з «Іnternews Network» за піврічною програмою.
Така статистика свідчить про необхідність розширення донорської підтримки для забезпечення сталого розвитку місцевих медіа у прифронтовому регіоні.
Харківські медіа: тримаємо стрій за кілька кілометрів від війни
Нинішнє опитування НСЖУ показало вражаючу картину: навіть за кілька кілометрів від лінії фронту, під постійними обстрілами, часто без світла та зв’язку, журналісти Харківщини не просто працюють – вони зберігають високі професійні стандарти і реально впливають на життя регіону.
Щодня вони розповідають про незламність звичайних людей та героїзм захисників, документують воєнні злочини та допомагають розібратися у нових законах і правилах воєнного часу. “Найважливіше – бути корисними для своїх громад”, – кажуть медійники.
І їм це вдається. Яскравий приклад – історія онлайн-видання “Об’єктив”: після їхньої публікації про податкове навантаження на харківський бізнес, Кабінет Міністрів дозволив місцевій владі звільняти підприємців від трьох місцевих податків. Таких прикладів впливу місцевих медіа на вирішення проблем регіону – десятки.
Саме завдяки професійності та відданості справі ці видання стали для своїх читачів не просто джерелом новин, а й опорою, місцем, де можна отримати достовірну інформацію та реальну допомогу. Навіть в умовах, коли редакції втрачають приміщення, техніку і працівників, вони продовжують виконувати свою місію – бути голосом своїх громад.
Це і є справжня регіональна журналістика, яка щодня доводить: професійні стандарти, достовірність та служіння громаді – сильніші за будь-які обстріли.
Ключові показники опитування медіа Харківщини:
1. Учасники дослідження:
– Всього опитано 12 редакцій
– 10 газет
– 1 телерадіокомпанія
– 1 онлайн-медіа
2. Фінансова ситуація:
– 83% редакцій відчувають гострий брак фінансів
– 90% падіння рекламних доходів від початку повномасштабного вторгнення
– 50% редакцій мають проблеми з виплатою зарплат
3. Тиражі та аудиторія:
– 7 з 10 газет фіксують зменшення тиражів
– 2 газети мають стабільний тираж
– 1 газета збільшила тираж на 50%
– 7 з 12 редакцій відзначають зростання цифрової аудиторії
4. Кадрова ситуація:
– 6 з 12 редакцій зберегли колективи
– 3 редакції мають дистанційних працівників
– 1 редакція повністю релокована
– 1 редакція працевлаштувала ВПО
– 25% редакцій відчувають нестачу кадрів
5. Донорська підтримка:
– 12 з 12 редакцій отримували фінансову допомогу
– 11 з 12 редакцій отримували технічну допомогу
– 8 редакцій отримали навчальну підтримку
– 6 редакцій мали менторську допомогу
– 1 редакція отримала психологічну підтримку
– 5 редакцій мають діючу донорську підтримку
6. Пріоритети розвитку:
– 75% редакцій націлені на збереження діяльності
– 50% шукають шляхи фінансової стійкості
– 50% потребують оновлення технічного обладнання
– 33% потребують засобів індивідуального захисту
– 25% потребують технічного обладнання та фінансової допомоги
Довідково: ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Людмила Мазнова,
інформаційна служба НСЖУ
