Газета «Надросся» з Корсуня-Шевченківського пройшла реформування однією з перших на Черкащині. І перші роки свободи були доволі успішними. Тиражі становили 4500 – 5000 примірників, була реклама, багато приватних оголошень, готували платні іміджеві матеріали, укладали угоди на висвітлення з районною радою і райдержадміністрацією. Усе це давало можливість не відчувати великих економічних проблем і утримувати солідний штат співробітників.
Неприємності почалися з проведенням територіальної реформи, коли Корсунь-Шевченківський район розділили на чотири громади, а їх, у свою чергу, — на два різні райони.
Неприємності від децентралізації
– Там, де район повністю увійшов до новоутвореного, газетярам було легше: читач залишився зі своєю газетою. У нас же дві громади відійшли до Черкаського району, дві інші – до Звенигородського, – каже головна редакторка Світлана Перець. – Читачі громад, що відійшли до Черкаського району, в тому числі і місто Корсунь-Шевченківський, залишилися з газетою. А от у громадах Звенигородського району частина читачів перестали передплачувати видання. Дехто почав повертатися до нас, коли побачили, що ми продовжуємо тримати з ними зв’язок, що й надалі публікуємо матеріали з життя їхніх громад. Але все-таки втрати тиражу були.
В результаті децентралізації також економічно втратили на угодах на висвітлення, бо фінансово ці громади були значно слабші, ніж колишня районна рада, відповідно почали публікувати в газеті значно менше матеріалів, які вони готові оплачувати.
Непрохані ковід і російська агресія
А потім прийшов непроханий ковід, що також не сприяв розвитку преси. Як і в багатьох інших газетах, у «Надроссі» зменшився наклад, і тут вимушені були скоротити обсяг: замість дванадцяти шпальт стали друкувати вісім.
З початком широкомасштабного вторгнення з двокольору перейшли на чорно-білий варіант. До мінімуму скоротився штат: якщо станом на 24 лютого 2022 року в редакції було п’ятеро співробітників, то тепер над її випуском працюють двоє – редакторка Світлана Перець і її заступниця, журналістка Олена Марчик.
Всіма силами і можливостями вони стараються зберегти потужну інформаційно газету до тих часів, коли буде Перемога, люди повернуться до звичного життя, матимуть більше можливостей передплачувати «Надросся» і залюбки читатимуть про відбудову України.
Пані Світлана каже:
– Перші дні широкомасштабної агресії ніхто не розумів, як будуть розгортатися події, чи зможемо ми працювати. Наш номер за 24 лютого доставили читачам десь за тиждень. Потім з’ясувалося, що призупинила роботу наша друкарня, тож кілька номерів довелося пропустити. Ми не знали, що нас чекає далі, і працівники прийняли рішення, що їм буде надійніше стати на облік у центр зайнятості та шукати нову роботу.
Так вийшло, що відновили випуск газети вже значно меншим складом. Зараз наповнювати газету цікавою інформацією допомагають активні дописувачі з громад. Читачі дуже добре сприймають такі матеріали, кажуть, що їм приємно, коли про них пишуть їхні ж земляки.
У нас немає можливості виплачувати гонорари, але за традицією, що існує більше тридцяти років, до Дня журналіста відзначаємо кращих наших авторів літературною премією – вручаємо Дипломи лауреатів і невелику грошову винагороду, публікуємо статті про цих людей, про їх допомогу в творенні газети.
Для відновлення друку газети довелося шукати нову друкарню. Так розпочали співпрацю з черкаською друкарнею ФОП Руденко Ю.І., де нас задовольняють усі умови і графіки друку. Співвідношення «ціна – якість» – на належному рівні, усі робочі питання вирішуються без зайвих проблем.
Майже весь наклад «Надросся» поширюємо через передплату. Разом з тим напрацьовуємо альтернативні варіанти розповсюдження: маємо кілька точок продажу, також вже кілька років практикуємо редакційну передплату, коли люди забирають газету в редакції самостійно, при цьому економлять кошти, оскільки не сплачують пошті за послугу з доставки, а газету гарантовано і без проблем отримують у день її виходу в світ. І цей вид доставки газети до читача хочемо більше розвивати — плануємо створити для читачів точки доступу в їхніх мікрорайонах, де вони зможуть отримувати газету за редакційною передплатою поблизу від місця поживання. Людям це буде зручно і вигідно.
Думаємо й над тим, як збільшити PDF передплату, хоча переконалися, що електронна газета не настільки приваблива для читача, як паперова.
Економіка. Фінанси
Про те, як війна посилює економічні проблеми, Світлана Перець розповіла:
– Найперше – втрачається число передплатників: якщо на початок ворожого вторгнення мали наклад близько 2500 примірників, то на зараз він становить 1500. Одна із причин — суто об’єктивна: з початком великої війни багато людей виїхали з Корсунщини, дехто був мобілізований і нині захищає Україну в лавах ЗСУ.
Інша причина — падіння фінансової спроможності населення. Збільшився відсоток читачів, які практикують передплачувати не на рік і навіть не на пів року, як раніше, а на три місяці і потім при змозі поновлюють передплату щоквартально. Є випадки, коли один або кілька примірників газети передплачують на колектив і там читають її по черзі. А буває, що кооперуються кілька сусідів і передплачують одну газету на всіх.
Ще одна істотна причина, що впливає на тираж, — сумнозвісна неякісна доставка газети «Укрпоштою». Але це — окрема тема.
У людей зменшилися можливості передплачувати газету, але вони від неї не відмовляються, вона людям потрібна. Тому маємо двозначні відчуття: з одного боку — переживаємо, що передплата зменшується, шукаємо різні шляхи для її збільшення, з іншого боку — радіємо, що читацька аудиторія набагато більша, ніж тираж, що люди люблять газету і залишаються їй відданими.
Хоча ми дещо підняли передплатну вартість нашого видання, коштів за передплату все одно отримуємо менше, ніж раніше. Поряд з цим різко зменшилися надходження від реклами. Якщо до російської масштабної агресії в газеті під рекламою від місцевого бізнесу і оголошеннями могло бути й дві сторінки, то цього літа набирається ледь половина шпальти.
Виручає до певної міри угода на висвітлення діяльності із Корсунь-Шевченківською громадою, згідно з якою у «Надроссі» періодично публікуються матеріали про її діяльність. Також друкуємо іміджеві матеріали, нативну рекламу, що дозволяє збільшувати фінансові надходження.
Зараз є відчуття жалю, що на початку повномасштабного вторгнення нам також довелося розпрощатися з нашим сайтом. Він був у нас доволі розкручений, і зараз ми могли б на ньому також заробляти. Але звільнився системний адміністратор, сайт не було кому обслуговувати, наповнювати інформацією, і його довелося закрити.
Пошта
– Проблеми з доставкою газети — це дуже складне питання, яке болить вже не один рік. Саме вони відіграють чи не головну роль у падіннях тиражу газети, – каже Світлана Перець. – Хоча з місцевим та обласним відділеннями «Укрпошти» редакції вдалося напрацювати нормальні відносини: якщо хтось із передплатників скаржиться в редакцію на відсутність газети, керівниця відділення по-діловому, не відкладаючи в довгий ящик, розбирається з питаннями. Так само оперативно реагує на скарги і керівництво Черкаського відділення Укрпошти.
Але проблеми залишаються, і почалися вони не сьогодні, а тоді, коли почали скорочувати кількість листонош і стаціонарні поштові відділення замінювати на пересувні. Тепер доставку газет у села покладено на пересувні відділення, і, як зазначає Світлана Перець, часто все залежить від людського фактору: одні «пересувки» доставляють газету добросовісно, інші можуть залишити газету одним пакунком, щоб люди приходили і забирали її самі. Тож газету може забрати будь-хто, а передплатник залишається ні з чим.
Були випадки, розповідає редакторка «Надросся», коли у селі листоноші відмовляли людям у передплаті на «Надросся», мовляв, навіщо ви ту газету виписуєте, вам її все одно ніхто носити не буде. Довелося знову звертатися до керівництва пошти, щоб втрутилися у ситуацію.
На міському стаціонарному відділенні своя проблема – не вистачає листонош. Люди постійно звільняються через велике навантаження і невідповідну оплату праці. Це знову ж таки впливає на своєчасність доставки газети. І все частіше журналісткам «Надросся» доводиться чути: «Ми любимо нашу газету, вона цікава, але навіщо її передплачувати, якщо ми її не отримуємо або отримуємо з великими запізненнями.
Журналістська солідарність
Коли на початку російського вторгнення газета тимчасово припинила вихід, журналісти «Надросся» шукали варіанти, як продовжити виконувати свою роботу — інформувати населення. Тоді Світлана Перець звернулася до директорки радіо «На хвилі Корсуня» Галини Добровольської-Рибалкіної з пропозицією організувати спільний інформаційний марафон і знайшла повну підтримку оригінальної ідеї.
Газетярі залучили до співпраці громадських активістів, брали на себе підготовку матеріалів, які б не пересікалися з матеріалами радійників. На радіо ці матеріали озвучували і поряд зі своїми видавали в ефір. Так люди отримували більше оперативної та перевіреної інформації, роз’яснень щодо тих або інших подій. І це було найважливішим, коли в перші дні віроломної агресії не всі і не завжди могли зорієнтуватися в подіях, часто перебували в стресі.
Поряд з роботою з радіо активно працювали у фейсбуці – оперативно викладали злободенну інформацію, що розповідала про події і вселяла віру в Перемогу вже у перші дні російського вторгнення.
Співпраця газети «Надросся» з радіо «На хвилі Корсуня» триває. Тепер більше йдеться про обмін інформацією: коли працівникам того чи іншого медіа не вдається відвідати важливу зустріч або захід, колеги один одного виручають. І знову ж таки виграє від такої співпраці читацька і слухацька аудиторії – люди отримують більше можливостей не пропустити важливої інформації.
Надійне плече НСЖУ
Світлана Перець відзначає велику роль журналістської солідарності не тільки в роботі медійників Корсунщини, вона говорить про те, як у час російської воєнної агресії потужну підтримку журналістам надає Національна спілка журналістів України.
Так, газета «Надросся» у 2022 році стала учасницею двох проєктів НСЖУ: «Ми з України!» та «Журналісти важливі!», в межах яких отримала безповоротну фінансову допомогу в сумі 35 тисяч гривень. А в 2023-му НСЖУ допомогла редакції коштами за рахунок міжнародного донора — Gazeta Wyborcza Foundation в межах проєкту Українського Медіа Фонду для оплати праці працівників «Надросся».
Важливими для розуміння, як виконувати журналістську роботу в умовах війни, стали різні вебінари та тренінги, які організовує Спілка і учасниками яких є «надросяни». А на старті передплатної кампанії-2024 НСЖУ веде активну роботу щодо впливу на Укрпошту для усунення проблем із поштовою доставкою газет.
– У цей складний час ми відчуваємо силу великої єдності, яка панує в українському журналістському просторі, відчуваємо надійне плече підтримки і маємо впевненість у можливості нашої подальшої роботи, — говорить Світлана Перець. – Незважаючи на всі виклики, ми переконані, що маємо потенціал і далі випускати своє видання, якому виповнилося вже 102 роки і яке досі люблять і шанують жителі Корсунщини. Тому маємо перед ними зобов’язання і відповідальність зберегти нашу газету, дочекатися того часу, коли на всю першу шпальту зможемо надрукувати одне-єдине слово: ПЕРЕМОГА!
Ольга Войцехівська, «Журналіст України»
