Коли надходять новини про призупинення допомоги США Україні, ми надсилаємо повідомлення непохитної підтримки Україні та журналістам, які висвітлюють війну в цій країні. З першого дня як Профспілка хорватських журналістів, так і Хорватська асоціація журналістів стоять поруч із нашими колегами в Україні — ми надіслали всю доступну допомогу, а Європейська федерація журналістів (EFJ) створила шість центрів солідарності для журналістів.
Про це йдеться в матеріалі на сайті Спілки журналістів Хорватії.«Ми особливо раді, що на фестивалі “Голоси” ми приймали українську журналістку Валерію Мусхаріну та першу секретаря Національної спілки журналістів України (НСЖУ) Ліну Кущ, які виступали на фестивалі з ключових питань, з якими стикаються журналісти у воєнних умовах.
З початку російського вторгнення друковані медіа на сході та півдні України стали вирішальними для жителів постраждалих від війни районів. Друковані газети стали майже єдиним джерелом перевіреної інформації, оскільки телевізійні та радіоканали зазнають нападів і контролюються агресором. Місцеві журналісти працюють у складних умовах, часто без електрики чи інтернету, але продовжують виконувати свою місію — інформувати людей. Ліна Кущ розповіла про те, як працюють місцеві журналісти. Під час фестивалю “Голоси” в кінотеатрі “Голоси” ми мали можливість переглянути документальний фільм “На передовій”, який зображує повсякденне життя журналістів у постраждалих від війни районах. У Харкові, місті, яке втратило електрику після російського нападу, друкарський верстат працює лише двадцять хвилин, щоб надрукувати газети. Потім журналісти вирушають до найвіддаленіших сіл, де газети часто є єдиним способом для людей дізнатися останні новини. Фільм ілюструє мужність і відданість журналістів, які ризикують своїм життям, щоб відстояти право на правду.
Ліна Кущ також представила програму психологічної підтримки для журналістів під час війни. Журналістська робота вимагає постійної присутності, роботи під стресовими дедлайнами та роботи з травматичними історіями. У воєнних умовах емоційне виснаження та професійне вигорання стають ще більш вираженими. Центри журналістської солідарності надають психологічну допомогу та підтримку колегам, які звітують із найскладніших районів, допомагаючи їм підтримувати своє психічне здоров’я та продовжувати свою роботу.
Ліна Кущ також представила інші напрямки роботи мережі Центрів журналістської солідарності. Ця ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Європейською федерацією журналістів (EFJ) та ЮНЕСКО за підтримки Японії, надала допомогу понад 4000 журналістів, як українських, так і міжнародних. Центри пропонують безпеку, логістичну підтримку, обладнання та ресурси для журналістів, які щодня звітують із поля бою.
На “Голосах” колеги з усієї Європи — Німеччини, Бельгії, Іспанії, Данії, Білорусі, Австрії, Греції, Португалії та Північної Македонії — висловили солідарність зі своїми українськими колегами. Разом ми показали, що вони не самотні в цій боротьбі, і що ми підтримуємо Україну!
Нарешті, ми ділимося словами нашої колеги Валерії Мусхаріної з її огляду фестивалю, дякуючи їй за те, що вона зробила наш фестиваль місцем журналістики та солідарності.
«Життя не може бути набором подій; його потрібно розповідати»
Ці слова, написані великими літерами на стіні фестивалю «Voices» – Європейського фестивалю журналістики та медіаграмотності, ідеально пояснюють те, що відбулося в Загребі (Хорватія). Ми не просто говорили про новини, журналістику та медіаграмотність, але й про те, як вони формують реальність, як історії змінюють суспільство і як правда бореться за своє місце серед нескінченного потоку дезінформації.
Учасники фестивалю — журналісти, редактори, дослідники медіа та зацікавлені особи — провели три дні, обговорюючи те, що визначає журналістику сьогодні. Штучний інтелект, виборчі кампанії, атаки в соціальних мережах, економічні моделі преси, безпека журналістів, законодавство ЄС щодо медіа — ці теми відлунювали в різних куточках Музею сучасного мистецтва в Загребі. І чим більше ми говорили, тим сильнішим ставало відчуття: сьогоднішній світ змінюється щосекунди, і ми повинні не відставати.
Швидкість стала однією з головних вимог до журналістики, але водночас — найбільшим викликом. Тому що в гонитві за ефективністю легко втратити найголовніше — достовірність. Журналістика не працює у вакуумі; вона впливає на вибори, політику, громадську думку та життя людей. Для мене ця подія була значущою не лише через теми, які обговорювалися, але й через людей. Я провела ці дні в теплій компанії Ліни Кущ, Бориса Горецького та інших чудових колег з різних європейських країн. Особлива подяка команді Європейської федерації журналістів – EFJ, з якою я вже частково мала честь познайомитися, за бездоганну організацію!
Фестиваль закінчився, але питання, які він порушив, залишаються. Як розповідати історії так, щоб люди дійсно почули вас? Як журналістика може бути не просто джерелом новин, а простором для критичного мислення? Як зупинити хвилю дезінформації, яка руйнує суспільство зсередини? Сьогодні ЗМІ або захищають правду, або стають інструментом маніпуляції. Я повернулася із Загреба до Брюсселя з чітким усвідомленням того, що журналістика несе велику відповідальність. Відповідальність розповідати історії так, щоб їх читали і розуміли. Писати не для алгоритмів — а для людей. Захищати правду, навіть коли це небезпечно. І найголовніше, пам’ятати, що слова мають силу, але ця сила залежить від того, хто і як їх використовує.
Дискусія з цього приводу: