Що таке щастя, де воно живе і чи можна до нього доторкнутися? Як гідно, радісно і, головне, щасливо прожити своє життя, щоб люди згадували тебе добрим словом, із пошаною й вдячністю за твої вчинки та ставлення?
Про це і більше говорили журналісти у Міжнародний день щастя під час чергової зустрічі групи психологічної підтримки НСЖУ, організованої за сприяння Офісу Дій.
Журналістська робота часто вчить нас бути сильними, швидкими, уважними до чужих історій. Ми зустрічаємося із напругою, складними подіями, людським болем і відповідальністю за правду. Іноді в цьому потоці легко загубити ті незабутні відчуття, які живлять нас зсередини – радість, легкість, раптові моменти щастя.
Психологиня Тетяна Кучер, яка проводить ось уже одинадцяту зустріч поспіль, вірить, що щастя доступне кожному з нас. У різні моменти життя. Незалежно від зовнішніх обставин. Це не короткотривале відчуття чи емоція. Це глибший внутрішній стан, пов’язаний із цінностями, відчуттям сенсу та здатністю помічати щось особливе у житті.
Протягом більше ніж двох годин медійники досліджували відчуття щастя через різні канали сприйняття – світоглядний, емоційний, тілесний, через гру, творчість і живу взаємодію.
Зустріч почалася із знайомства, коли журналісти показували рух і характеризували себе. А інші повторювали це разом: «Я – сонцезалежна!», «Я – скептик», «Я – оптимістичний». Цією вправою психологиня створила відчуття легкості і групової єдності. А потім у трійках шукали спільні та відмінні риси між собою, що допомогло познайомитися ближче і, водночас, відчути різноманітність досвідів із колегами.
По тому, виконували вправу, де у парах потрібно було ділилися своїми історіями життя, а партнери відтворювали їх і давали назви. Озвучування їх уголос стало нагадуванням про цінність того досвіду, який ми маємо на цей час.
Від серйозних і глибоких речей перенесли увагу до свого тіла, додали спонтанності, дозволили собі через танцювальні рухи виражати емоції та почуватися живішими.
Про це ділилися своїми враженнями під час заходу, дякували Спілці журналістів за безпечний простір, теплу атмосферу і моральний відпочинок.
Одна із учасниць зізнається:
– Попри свою професійну діяльність мені важко відкриватися перед незнайомими людьми. Але виконавши ряд вправ, які запропонувала тренерка, у мене складається таке враження, буцімто ми всі вже давно одне одного знаємо.
Особливо учасникам сподобалось із заплющеними очима вдихати різні аромати й озвучували партнерам перші спогади, з якими вони асоціюються. Дитинство, море, дорога до рідного дому і своє коріння… Такі знайомі і, часом, забуті відчуття. Для декого з учасників ці спогади стали настільки сильними, що вони не могли стримати сліз – запах кориці нагадав про важливе і особисте.
Найгострішим моментом зустрічі стала уявна вправа, де учасники перенеслись у далеке майбутнє – свій 100-річний ювілей. Вони уявляли те, що про них говорять люди, що їх оточують, і який слід вони хочуть залишити по собі. А потім працювали із цінностями, обирали із переліку найважливіші для себе і розмірковували, як вони проявляються у їхньому житті.
– Треба бути обережним із кожним, хто трапляється на твоєму шляху, – говорить Тетяна Кучер, – не затьмарювати щастя тому, хто поруч. І намагатись плекати своє. Щоб у 100 років відчувати, що життя прожите не даремно. А головне – щасливо.
Лариса Портянко
Довідково: Подія проводиться в межах проєкту «Розширення стратегій, мереж та інструментів у галузі психічного здоров’я та профілактики вигоряння для громадянського суспільства в Україні» спільно з Araminta gUG та Офіс Дій.
Дискусія з цього приводу: