За даними соціологічних опитувань, більшість громадян України дізнаються про права людини з медіа: з телевізійних програм, з Інтернет-сайтів, з газет, з обговорень на Інтернет-форумах та в соцмережах. Тож якість висвітлення журналістами тем, дотичних до прав людини, впливають на поінформованість читачів про власні права. Чутливість, толерантність, орієнтованість на людину та інклюзивність у журналістських матеріалах, а також уникнення практик, які суперечать правам людини, сприяють, крім того, розвитку стійкого та гуманного суспільства. Саме про це і йшлося у Запорізькому Центрі журналістської солідарності НСЖУ на тренінгу «Права людини в медіа», який провів доцент кафедри журналістики Запорізького Національного університету Павло Мірошниченко для журналістів-переселенців та місцевих медійників.
Тренінг відбувся у формі діалогу, запитань-відповідей, обміну думками, що надало заходу динамічності і цікавості. Кожен міг висловити власне бачення проблеми, а потім всі разом, під керівництвом тренера, шукали істину, робили висновки.
«Я маю право…» – переважна більшість громадян доволі часто повторює ці слова, апелюючи до співрозмовника, коли треба вирішити якусь проблему. Але добре орієнтується в своїх правах лише кожен десятий. Навіть службові особи, від яких безпосередньо залежить вирішення проблеми, з якою звертається громадянин, не завжди ґрунтовно орієнтуються в розгалуженій системі прав людини. І, як наслідок, виникає соціальна напруга, і до здійснення свого права люди проходять значно довший шлях, ніж могли б. Тож і виходить: права маємо, а про них мало що знаємо.
Під час тренінгу журналісти поділилася спогадами про різні ситуації, коли їм спільно з колегами доводилось захищати права людей і власні права. Крім того, учасники заходу зосередилися на окремих прикладах, які ілюстрували проблемні ситуації, коли журналіст може порушити чиїсь права чи, навпаки, повинен їх захищати. А також навели приклади, як толерантно писати на проблемні й делікатні теми, що стосуються, скажімо, питань сімейного та гендерного насильства, написання матеріалів про людей з інвалідністю.
–Варто підкреслити, що журналістам слід уникати таких слів як «жертва насильства», його можна замінити на вислів «людина, яка постраждала від сімейного насильства». Ми завжди намагаємось уникати термінів «інвалід», «людина з вадами», натомість писати треба «людина, яка має інвалідність», «людина, яка має вади зору». Тобто варто акцентувати увагу не на тому, що ця людина має якісь вади, а на тому, що їй потрібна наша допомога. Ми завжди повинні орієнтуватись на таку подачу журналістського матеріалу, яка б не порушувала права людини, бо за призначенням, за покликанням своїм саме журналісти стоять на сторожі демократії, що тотожно – на захисті прав людини, – підкреслив Павло Мірошниченко.
–Загалом тренінг пройшов дуже цікаво і ніби на одному диханні, – поділилась враженнями запорізька журналістка Олена Морозова.- Все, що ми повинні враховувати, коли пишемо в медіа про права людини безпосередньо, чи якісь дотичні до цієї проблеми матеріали, кожен в результаті спільної дискусії та аналітичних узагальнень тренера, зміг привести до певної системи, яка забезпечить правильні підходи до висвітлення цих чутливих тем. А в практичній частині ми вже самі змогли визначити, де в журналістських матеріалах є порушення прав людини у різних його проявах. Робота була настільки плідною, що ми попросили тренера провести ще одне заняття. Бо ж знань багато не буває, – підкреслила журналістка.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 152.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Тамара Борт, Валентина Бистрова
Фото Дар’ї Зирянової
