Лефортовський суд Москви заарештував журналіста The Wall Street Journal Евана Гершковича за звинуваченням у шпигунстві. Про це повідомили російські державні інформагентства. Кореспондента було затримано Федеральною службою безпеки 29 березня в Єкатеринбурзі.
Арешт журналістів закордонних видань за звинуваченнями у шпигунстві винятково рідкісні, зазвичай їх у таких випадках висилають із країни, зазначає Радіо Свобода. За їх даними, випадок Гершковича – перший такий після закінчення холодної війни. 1986 року КДБ заарештувала журналіста US News&World Reports Ніка Данилоффа. Йому було підкинуто секретні матеріали. Менше ніж через місяць його обміняли на заарештованого за шпигунство співробітника радянської дипмісії при ООН Григорія Захарова.
Наразі ФСБ стверджує, що журналіст із американським громадянством збирав на замовлення США секретні відомості про одне з підприємств військово-промислового комплексу. Подробиці звинувачення не наводяться. Кремль заявляє, що Гершковича «взято на місці злочину». Йому загрожує до 20 років ув’язнення. The Wall Street Journal звинувачення категорично заперечує. У заяві йдеться про те, що редакція глибоко стурбована безпекою свого працівника. Еван Гершкович живе у Москві вже шість років і має акредитацію в МЗС Росії.
Прес-служба московських судів повідомляє, що Гершковича відправлено до СІЗО до 29 травня 2023 року. До Гершковича не пустили його адвоката, заявивши, що захисника йому вже призначено. Журналістів на засідання суду не пустили. Кореспондент «Медіазони» встиг побачити, як американця з каптуром на голові та застебнутими за спиною наручниками провели у бік конвойних сходів.
У липні Росія разом з Венесуелою, Іраном, Китаєм, КНДР і М’янмою потрапила до складеного Держдепартаментом США списку країн з підвищеним ризиком неправомірного затримання американців. Американські експерти прямо звинувачують Москву у захопленні заручників для тиску на Вашингтон та обміну їх на заарештованих за кримінальними статтями, зокрема про шпигунство, росіян.
«Міжнародна організація «Репортери без кордонів» заявила у твіттері, що «Журналісти не повинні ставати мішенню!»
Що характерно для цього випадку?
По-перше, це грубе порушення прав журналістів і посягання на свободу слова, яке застосоване Росією після «обкатки» подібних технологій на журналістах в Криму і інших тимчасово окупованих територіях. Якщо в Криму можна судити журналістів не за посягання на державні таємниці, а за «участь у Хізб ут-Тахрір», за тероризм чи навіть за «підготовку до повалення державного ладу в Росії», то чому в самій Росії не можна заарештувати журналіста, хоч і американського, а потім насипати йому в сумку купу державних секретів, або гранату, як Вячеславу Єсипенку, або «знайти» вибухівку в пеналі для окулярів, як у Ірини Данилович?
До речі, застосовуючи тортури до Єсипенка, кримські слідчі ФСБ вимагали від нього зізнатися, що він «фотографував місця масових заходів жителів», навіть не здогадуючись, що робота журналіста і полягає саме в тому, щоб бути на місцях масових зібрань та фотографувати там людей і місцевість, та задавати питання про громадську думку. Не даремно потім обвинувачення в шпигунській діяльності випало, а натомість з’явилась граната, якої в Єсипенка і не могло бути, але якою, за їх твердженням, він збирався «відбиватись від кримських татар». Абсурд.
Як і Ірині Данилович спочатку інкримінували взагалі абсурдне звинувачення – «передачу іншій державі несекретної інформації». То в чому ж кримінал, інформація ж не секретна?
Про-друге, цілком можливо, що Росії дуже закортіло визволити якогось свого шпигуна чи іншого злочинця з американської тюрми, і Гершкович якраз підставився зручною кандидатурою для обміну.
По-третє, Росія ще раз довела, що рашизм, який розвивається в країні, не збирається надавати не те що іноземним журналістам, але й своїм громадянам жодного, хоч би й невеликого права на свободу слова чи права знати, що робить держава за високими парканами, розкиданими по всій країні.
Дані про роботу Гершковича, які поширює в інтонаціях обурення сама ФСБ, свідчать, що жодну шпигунську діяльність він не вів. Так, ФСБ стверджує, що «він збирав інформацію про оборонні підприємства, а також про думку росіян про СВО та ПВК «Вагнер». В іншому варіанті – «збирав дані про громадську думку щодо спецоперації». По-перше, «думка росіян про СВО та ПВК «Вагнер» ніякої державної таємниці не становить. Інформацію «про громадську думку» кожен день збирають тисячі журналістів, соціологів, і ніхто їх не заарештовує. Ця інформація є цікавою людям зі всього світу, і Гершкович задавав цілком правомірні для журналіста запитання. До речі, сама ФСБ, наскільки відомо, щоденно збирає різні дані про громадську думку для внутрішніх доповідей начальству, і всі агенти поки що ходять на свободі.
ФСБ пояснила, що: «Еван Гершкович «за завданням США займався збором відомостей про одне з підприємств російського ВПК, які становлять держтаємницю».
Перша фраза тут пришита білими нитками. Як американський журналіст – то збирав інформацію (в цьому полягає робота кожного журналіста –збирати інформацію) за завданням США. Звісно, хто ж ще міг дати завдання американському журналісту? Але це повна видумка самого ФСБ, бо в неї в руках нема папірця, де було б написано: «Завдання Гершковичу – збирати інформацію про такий-то завод». Це просто фантазія російських пінкертонів, результат шпигуноманії в Росії.
По-друге, за законом, за збереження справді таємної інформації відповідає той, на кого було покладено завдання щодо збереження цієї інформації, а не той, хто про неї дізнався. То чому ж у повідомленні ФСБ не фігурує прізвище того, хто передав Гершковичу таємницю? Адже вона не валялась на вулиці, а була десь захована, хтось мав її дістати та передати журналісту? Та тому, що ніхто її не виносив, як і сам Гершкович її не збирав.
Ідемо далі. «Піарник Ярослав Ширшиков, який працював у Єкатеринбурзі із затриманим журналістом, розповів «Газеті.Ru», що вперше журналіст прилетів до Єкатеринбурга півтора-два тижні тому, потім повернувся, щоб дозбирати матеріал. Також відомо, що Гершкович їздив до Нижнього Тагіла. Там розміщене оборонне підприємство «Уралвагонзавод».
Депутат свердловських Законодавчих зборів В’ячеслав Вегнер, у якого Гершкович брав інтерв’ю, розповів порталу 66.ru, що журналіст ставив питання про підтримку росіянами бойових дій та гуманітарної допомоги, а також про ПВК «Вагнер». Крім того, за словами Вегнера, Гершкович запитував його про переорієнтацію роботи промислових підприємств та дефіцит кадрів. «Під час розмови я йому сказав: «Ти у своїй газетці все одно все пересмикнеш». На що він каже: «Ні, я напишу тільки правду», – продовжив Вегнер і додав, що в цілому спілкування пройшло дружелюбно, і разом вони випили пляшку коньяку…»
Знову ж, по-перше, весь світ уже давно знає, що на «Уралвагонзаводі» в Нижньому Тагілі Росія виробляє танки, причому застарілі танки. Що міг Гершкович нового про «Уралвагонзавод» дізнатися, що б могло цікавити американських виробників танків «Абрамс», поряд з яким російські танки і близько не стяли? Навпаки, росіяни зацікавлені у вивідування технологій і таємниць американських танків, а не американці.
По-друге, не хто інший як заступник голови Ради Безпеки Росії Дмитрій Медведєв, на днях видав страшенну російську таємницю і повідомив на весь світ, що «підстав для паніки немає» та все «під повним контролем», а ключовою стала фраза, що у 2023 році планується виробити 1,5 тисячі танків». То чому ж заарештували Гершковича, а не Медведєва, який і оголосив цю страшну таємницю?
По-друге, свідчення Ярослава Ширшикова та В’ячеслава Вегнера говорять саме про те, що ніяким шпигунством Гершкович не займався, бо ті питання, про які вони кажуть, і є звичайними журналістськими питаннями, які щодень задають в своїх інтерв’ю мільйони журналістів світу, бо саме в цьому і полягає їхня робота.
Офіційний представник МЗС Росії Марія Захарова заявила, що робота Гершковича в Єкатеринбурзі «не має стосунку до журналістики». За її словами, це не перший випадок, коли іноземці використовують статус журналіста для прикриття діяльності, яка «не є журналістикою». Чомусь у всьому світі переконані, що це робота самої Захарової не має нікого відношення до журналістики, а Гершкович є якраз визнаним професійним журналістом. З цього приводу у редакції The Wall Street Journal заявили, що відкидають звинувачення про шпигунство, висунуті на адресу репортера Евана Гершковича: «The Wall Street Journal категорично відкидає звинувачення ФСБ і вимагає негайного звільнення нашого довіреного та відданого своїй справі репортера Евана Гершковича. Ми солідарні з Еваном та його сім’єю».
Інформаційна служба НСЖУ
