Про те, які уроки винесли українські журналісти з повномасштабної війни, чому прифронтова друкована преса стала критичною інфраструктурою і що найбільше загрожує медійникам сьогодні, під час візиту до Вільнюса розповів голова НСЖУ Сергій Томіленко дав інтерв’ю литовському порталу 15min.
Свою головну пораду Томіленко адресував литовським і європейським колегам.
– Ви маєте готуватися до дня Х, до дня, коли настане надзвичайна ситуація. На жаль, ми, українські журналісти, не були готові до вторгнення й війни, – наголосив він.
У перший день великої війни журналісти мали лише чотири бронежилети на всю країну: три в Маріуполі й один у Києві. Бракувало і спорядження, і підготовки. Тому голова НСЖУ радить кожній редакції заздалегідь розробити плани безпеки та реагування на випадок, коли зникнуть електрика й мобільний зв’язок. Журналістів варто навчати першої допомоги, а самі плани обов’язково перевіряти на практиці, а не лишати на папері.
Ще один урок війни, за словами Сергія Томіленка, полягає у вазі регіональних і місцевих медіа. Національні видання висвітлюють ситуацію в країні загалом, але саме локальна преса повідомляє людям про евакуаційні маршрути й гуманітарну допомогу.
У прифронтових районах і «червоній зоні» (до 30 км від російських позицій) голова НСЖУ спостерігає справжній феномен друкованої преси.
– Росія постійно намагається знищити сучасну інфраструктуру – інтернет, електропостачання. Тисячі українців живуть у підвалах без світла, тож друкована газета – єдина форма медіа, яку вони можуть споживати, – пояснює він.
Тож Сергій Томіленко закликає підтримувати регіональну пресу як критично важливу інформаційну інфраструктуру.
Розповсюджувати газети в прифронтових умовах складно: державна пошта до лінії фронту не їздить, тому редакції доставляють наклади самі або з допомогою волонтерів. Як приклад голова НСЖУ навів редактора газети «Ворскла» Олексія Пасюгу та його дружину Наталю. Щотижня вони розвозять свіжі номери з Охтирки прифронтовими селами Сумщини. Про них НСЖУ зняла документальний фільм «Їдемо, бо на нас чекають». Для місцевих жителів така газета означає не лише новини, а й надію, що про них не забули.
Від початку повномасштабного вторгнення загинули понад 150 журналістів. Двадцять один із них загинув під час роботи, багато інших полягли як військовослужбовці. Щонайменше 28 українських медійників перебувають у російській неволі за сфабрикованими звинуваченнями в тероризмі. Сергій Томіленко згадав членкиню НСЖУ Ірину Левченко з Мелітополя, яку нещодавно засудили до 15 років ув’язнення.
На його думку, переслідування журналістів є частиною війни: для Кремля кожне незалежне джерело інформації загрожує пропагандистській машині. На окупованих територіях Росія розбудовує нові пропагандистські мережі. Зокрема, на захопленій Запорізькій АЕС вона запустила три FM-канали.
Голова НСЖУ розповів про мережу Центрів журналістської солідарності, створену у квітні 2022 року. Головні центри працюють у Харківській, Запорізькій, Дніпропетровській і Сумській областях. Вони видають захисне спорядження, проводять безпекові тренінги й надають термінову допомогу українським та іноземним журналістам. З рекомендації ЮНЕСКО за цією моделлю в Газі відкрили три подібні центри.
Найбільшою загрозою сьогодні Томіленко називає дрони: від початку року зафіксовано 28 випадків, коли журналісти стикалися з російськими безпілотниками. НСЖУ передає медійникам детектори дронів. Вони не зупиняють атаку, але попереджають, що оператор дрона націлився на людину.
– Детектор дає журналістові додаткові кілька хвилин. Часто цього досить, щоб вижити, – пояснює Томіленко.
Голова НСЖУ подякував іноземним журналістам, які працюють в Україні. Водночас він визнав, що на п’ятому році війни закордонні редакції втомилися від української теми.
– Ми, українські журналісти, теж утомилися від цієї війни, але Путін не втомився. Він чекає й руйнує демократичні суспільства в інших країнах, – зауважив він. – Тож світовим медіа варто шукати нові ракурси подачі теми війни й нові історії. Якщо світ забуде про цю війну, він погодиться з несправедливістю. Тоді наступними жертвами Путіна стануть інші вільні країни.
Щодо свободи слова в Україні голова НСЖУ зазначив, що відкритої політичної цензури немає, а воєнні обмеження зрозумілі й українським, і іноземним журналістам. Є лояльні до влади медіа, але є й багато незалежної якісної журналістики.
НСЖУ намагається підтримувати такі видання. Зокрема, вона отримала фінансування від Шведської бізнес-асоціації та розподілила його між 25 прифронтовими газетами. До цього додається менторська програма, у якій досвідчені київські журналісти навчають колег із прифронтових редакцій. Попри конкуренцію з неконтрольованими телеграм-каналами, професійні медіа, за словами Сергія Томіленка, зберігають високу довіру аудиторії.
Інформаційна служба НСЖУ
