Прапор України, підписаний журналістами з Ізюма, Краматорська, Словʼянська, Києва та Харкова, голова НСЖУ Сергій Томіленко передав для штаб-квартири Європейської федерації журналістів під час Щорічних зборів ЄФЖ, які проходять у Приштині, Косово
– Буквально за годину до початку нашого зібрання мені зателефонував Василь Мірошник, редактор прифронтової газети з Харкова. Він хотів надрукувати газету. І не зміг… На його очах російські ракети зруйнували газетну та книжкові друкарні, загинули працівники. Закликаю продовжувати підтримувати мужніх українських журналістів, які ризикують, але виконують професійні обовʼязки, – звернувся до майже сотні делегатів Зборів ЄФЖ Сергій Томіленко.
Прапор, а також Спеціальну відзнаку НСЖУ за солідарність та постійну підтримку українських журналістів у часи війни отримала президентка ЄФЖ Майя Север.
Збори ЄФЖ тривають у Приштині 23-24 травня. Очікується, що делегати, які представляють понад 70 журналістських спілок та асоціацій Європи, підтримають спеціальні звернення в солідарність із українськими журналістами, яких росія тримає в неволі, та на підтримку програм з економічної підтримки українських медіа.
Наводимо текст виступу Сергія Томіленка.
Вітаю вас, шановні колеги!
Для мене велика честь бути з вами сьогодні. Наша зустріч надзвичайно важлива. Насамперед – через вашу солідарність у підтримці українських журналістів, які продовжують виконувати свій професійний обов’язок у ці темні часи.
Буквально за годину до початку нашого конгресу мені зателефонував Василь Мірошник, редактор прифронтової газети з Харкова. Він хотів надрукувати газету. І не зміг… На його очах російські ракети зруйнували газетну та книжкові друкарні, загинули працівники. Закликаю продовжувати підтримувати мужніх українських журналістів, які ризикують, але виконують професійні обовʼязки
Укриття, шолом – усі ці слова українські журналісти майже не використовували до початку повномасштабного вторгнення. Але зараз ці слова увійшли в повсякденний вжиток. І, на жаль, в Україні немає безпечного місця, яке б не опинилося під загрозою російських атак та обстрілів.
Хочу зазначити, що сьогодні все українське суспільство, і зокрема журналістська спільнота як його органічна частина, зазнали російського нападу. Станом на сьогодні війна забрала життя щонайменше 90 працівників ЗМІ, 16 з яких загинули, виконуючи свій професійний обов’язок.
Через російські катівні пройшли десятки українських журналістів. Наразі у російських в’язницях утримують щонайменше 30 українських цивільних журналістів.
Серед журналістів-заручників – професійні та громадянські журналісти, жінки та чоловіки, етнічні українці, кримські татари, росіяни, православні та мусульмани, агностики та атеїсти, одинаки, батьки багатодітних сімей. Всіх їх об’єднує те, що вони ні в чому не винні і страждають тільки через свою професію – журналіст. Я хочу наголосити на важливості нашої спільної солідарності з цими колегами, щоб було знайдено спосіб для їхнього звільнення.
Журналісти в Україні втрачають не лише свободу та життя, а й здоров’я, майно, ньюзруми, можливість залишатися у своїй професії. Вони змушені виїжджати подалі від фронту, але навіть там на них чекає небезпека.
Останніми місяцями росія завдала значних збитків українській енергосистемі. Тимчасові відключення світла вже відбуваються в різних регіонах України, і це може стати страшною проблемою наступної зими. Блекаути – це справжнє випробування на міцність для медіа, які мають працювати попри відсутність електропостачання та холод у редакціях.
У мене на смартфоні є спеціальний додаток, і він інформує мене, коли гасне світло в офісі Спілки на центральній вулиці столиці. І інформує, коли вимикають світло за моєю домашньою адресою.
Завдяки Центрам журналістської солідарності, створеним Національною спілкою журналістів України (НСЖУ) за підтримки ЮНЕСКО, МФЖ та ЄФЖ, сьогодні журналісти з Харкова, Дніпра, Запоріжжя, Києва, Івано-Франківська, Львова та Чернівців мають де працювати.
Сьогодні найскладніша ситуація у прифронтовому Харкові, де журналісти цілодобово живуть і працюють під обстрілами. Завдяки роботі харківського Центру журналістської солідарності журналісти можуть зарядити свої гаджети, мати доступ до безперебійного інтернету, отримати бронежилети, каски та тактичні аптечки.
Але центри потребують подальшої підтримки. Вже нині ми маємо готуватися до майбутньої непростої зими. З огляду на нові масові обстріли та численні жертви, події, які необхідно висвітлювати, роботи стало більше як для українських, так і для іноземних журналістів. Тому потрібні нові бронежилети та інше захисне спорядження. Крім того, старе обладнання, яке приходить в непридатність через інтенсивну експлуатацію, також потребує заміни.
Те, що за майже 2,5 роки повномасштабної війни українські журналісти змогли гідно виконати свій професійний обов’язок, стало можливим значною мірою завдяки вашій підтримці та солідарності. Я вдячний нашій дружній родині журналістів, які в ці темні часи не залишають нас наодинці з викликами війни.
Дякую за солідарність! Журналісти важливі! Слава Україні!
Інформаційна служба НСЖУ
