Коли десятки журналістів публічно звинувачують керівника регіональної організації в тому, що він наражає колег на небезпеку, творча спілка опиняється перед складним вибором. Можна зробити вигляд, що нічого не відбувається. Можна спробувати замести все під килим. А можна взяти відповідальність і діяти.
Національна спілка журналістів України обирає третій шлях – шлях відповідальності.
«Дипломатія» як «перша лінія оборони»
Для кожної цивілізованої організації найбільш природний шлях – спроба домовитися. Іноді цей процес займає роки, адже кожен, кого в чомусь обвинувачують, повинен мати можливість дати пояснення. Але коли ці зусилля зустрічають відверте ігнорування, доводиться переходити до жорсткіших механізмів.
Для вироблення підходів до розв’язання конфлікту створюється робоча група з представників керівних органів НСЖУ. Залучаються юристи, консультанти, експерти.
«Ми завжди кілька разів збираємося, готуючись до вирішальних засідань, – пояснює заступник голови ревізійної комісії НСЖУ Йосип Бурчо. – На вирішення складних ситуацій витрачається не одна година, не один день».
Чому не поспішаємо? У великій організації поспішні рішення можуть мати катастрофічні наслідки. Коли йдеться про тисячі членів спілки, розкол може виявитися фатальним. Тому НСЖУ обрала стратегію ретельної підготовки замість швидкого реагування.
Важливий принцип – збереження основної роботи під час кризи. Навіть у найгостріших конфліктах організація продовжує обговорювати звіти про підтримку журналістів у полоні, роботу центрів журналістської солідарності, допомогу прифронтовим медіа.
«Ми концентруємося на тому, чим допоможемо журналістам у плані безпеки, підтримки медіа», – наголошує голова НСЖУ Сергій Томіленко.
Виходимо з інтересів тисяч спілчан
Спілка зберігає принцип відкритості навіть у найгострішому конфлікті. Усі сторони завжди запрошуються до участі в робочих групах, мають можливість висловити свою позицію. Проте коли одна зі сторін систематично ігнорує запрошення, надсилаючи натомість листи через адвокатів, механізм діалогу дає збій.
«Ми виходимо з інтересів тисяч спілчан» – це не гасло, а практичний принцип роботи НСЖУ. Голова Спілки Сергій Томіленко регулярно наголошує на цьому принципі.
У творчих спілках завжди є спокуса знов і знов іти на компроміс заради збереження стосунків, особливо коли конфлікт стосується людини, з якою роками працювали пліч-о-пліч. Але досвід НСЖУ показує: іноді треба жертвувати комфортом заради принципів.
Організація чітко визначає: інтереси Спілки і більшості спілчан важливіші за амбіції окремих осіб чи груп. Це може здатися жорстким, але альтернатива – розпад організації на табори, що ворогують.
Навіть найбільше терпіння має межі. Для НСЖУ такою межею стають ситуації, коли довголітні дипломатичні зусилля зустрічають відверте ігнорування.
«Треба вчасно зрозуміти, що шукати компроміс там, де його не може бути, – немає сенсу», – переконана голова ревізійної комісії Алла Малієнко.
Не можна терпіти далі, коли посвідчення журналіста регулярно отримують спортсмени чи танцівники, коли в списках членів з’являються громадяни країни-агресора, коли інформацію про спілчан свідомо передають особам, звинуваченим у державній зраді, коли керівники регіональних структур відмовляються від прямого спілкування. Це вже не питання толерантності, а питання виживання організації.
Професійність – понад усе
Член Правління НСЖУ Віктор Весілик наголошує на важливості «фахової, зосередженої, професійної» роботи навіть у кризових ситуаціях. За його словами, емоції неминучі, але рішення мають базуватися на фактах і принципах, а не на особистих симпатіях чи багаторічних зв’язках.
«Не інтригуємо, поводимося цивілізовано», – наголошує на своїй позиції Сергій Томіленко. Це означає відмову від закулісних ігор і перехід до відкритого вирішення конфліктів.
Навіть найжорсткіші рішення в НСЖУ ухвалюють прозоро і з можливістю для всіх сторін висловити свою позицію. Правління не виключає з членства, а висловлює недовіру, застосовуючи юридично коректну форму, яка залишає простір для майбутнього діалогу. Водночас у випадку, коли голова регіональної організації відмовляється йти на контакт, припустимим є створення нових структур – для тих спілчан, хто готовий працювати за загальними правилами.
Досвід НСЖУ показує: творчі спілки можуть бути одночасно відкритими і принциповими, толерантними і рішучими. В умовах війни, коли журналісти ризикують життям у прифронтових зонах, а колеги перебувають у російському полоні, внутрішні конфлікти не можуть паралізувати роботу організації.
Єдність виявляється сильнішою за розкол, але тільки коли за нею стоять не слова, а конкретні дії та готовність відстоювати принципи навіть ціною важких рішень.
Журналісти важливі!
P.S. Нагадаємо, що 3 липня 2025 року розширений Пленум Правління НСЖУ за участю понад 50 членів керівних органів Спілки підтримав ініціативу створення в Одесі нової журналістської організації. Голові Одеської регіональної організації НСЖУ Юрію Работіну одноголосно оголошено недовіру. «Пленум НСЖУ вимагає від голови правління ОРО НСЖУ Юрія Работіна протягом місяця провести засідання правління і розглянути пропозиції щодо проведення позачергової звітно-виборчої конференції. Ігнорування цієї вимоги Пленум буде розцінювати як відвертий крок Юрія Работіна до сепаратистського відриву Одеської регіональної організації від НСЖУ», – йдеться у рішенні.
Максим Степанов, інформаційна служба НСЖУ
