З грудня 2022 року Інститут демократії імені Пилипа Орлика започаткував серію майстер-класів із метою підготовки фіксерів. Днями естафету з проведення заходу прийняв Дніпровський Центр журналістської солідарності НСЖУ. Саме там відбувся майстер-клас «Українські фіксери: локальний контекст і глобальні виклики». Хто ж такі фіксери та яка їхня місія? Чим ризикує фіксер? Які особливості роботи у зоні бойових дій? Про це говорили досвідчені журналісти, фрілансери, викладачі, студенти та військові кореспонденти.
-Один із напрямів діяльності центру – це інформаційна підтримка та організація навчальних заходів. Тому ми і стали партнерами Інституту демократії імені Пилипа Орлика у проведенні майстер-класу. Зацікавленість аудиторії підтвердила – для медійників Дніпропетровщини ця тема цікава, актуальна і вкрай важлива, – зазначила координаторка Центру Наталя Назарова.
«Фіксити» та «налагоджувати»
Майстер-клас для дніпровської аудиторії провів експерт львівської експертної групи Інституту демократії імені Пилипа Орлика Орест Семотюк. Він – людина з чималим досвідом та знанням. Сам працює як фіксер з 2016 року. Серед його партнерів були такі видання, як ZEIT, Spiegel, Volkkraant, Al Jazeera, Weltwoche та Frankfurter Allgemeine.
За словами Ореста Семотюка, фіксерство – це не нове явище в медіапросторі України. Проте до 24 лютого 2022 року значення цього слова було відоме вузькому колу журналістів. Fixer – це людина, яка щось “налагоджує”, тобто «фіксить». Зазвичай, послугами користуються ті, хто не мають необхідних контактів для висвітлення теми візиту, не знають мови країни відрядження та інше. Сьогодні в Україні послуг фіксерів активно потребують іноземні ЗМІ, які прибувають до країни з метою висвітлення військових дій, злочинів проти мирного населення.
–З початком повномасштабної агресії Росії Україна стала темою №1 у світових медіа, чимало з яких надіслали сюди своїх кореспондентів і фотографів. У соціальних мережах з’явилися канали, групи, чати, учасниками яких стали не лише журналісти, фотографи, медіаексперти і медіадослідники, а й люди, які до того не мали стосунку до медіа чи міжнародної політики, однак більш-менш пристойно володіли іноземною мовою і базовими організаційними вміннями, – зазначив Орест Семотюк.
Яку ж функцію виконують фіксери? Це концептуалізація, логістика, переклад, захист і безпека представників медіа, комунікації з потенційними героями матеріалів, пошук підходів до спілкування з представниками різних структур та ін. Тобто фіксери наче “опікуються” журналістами, операторами та іншими членами знімальних груп під час їхнього перебування у зоні бойових дій.
Довіра як ключовий інгредієнт
Звісно ж такі завдання вимагають від фіксера високого професіоналізму та відповідального підходу. Від нього значною мірою залежить, яку кінцеву інформацію отримають громадяни, наскільки діалог журналістів та спікерів буде конструктивним, чи будуть у публікаціях факти, а не стереотипи, чи фахові експерти будуть залучені до коментування. Тому серед фіксерів часто користуються великим попитом саме журналісти.
-Журналісти – це найбільш досвідчені і найнадійніші фіксери. Значний соціальний капітал і професійний досвід робить їх цінним джерелом для пошуку сюжетів, підготовки і аналізу матеріалу отримання новин і переконливого аналізу доступності тих чи інших матеріалів, – підкреслив експерт.
Крім того, навіть досвідчений журналіст має оцінити свої можливості як фіксера, відділити політичні уподобання від робочих питань. Особливий момент – це знання фіксером іноземної мови, щоб допомогти перекладачеві донести достовірну інформацію.
-Якщо журналіст їде до військових, потрібне не просто знання англійської мови, а розуміння тонкощів військової термінології. Знати, як англійською буде танк, а як броньована машина. Знати всі скорочення, що застосовуються у натівських стандартах. Так, колись через непрофесійність перекладача до місії ОБСЄ ледь не донесли некоректну інформацію про кількість ворожих танків на позиціях, – звернувувагуприсутніх спеціальний кореспондент Інформаційного агентства МОУ «АрміяInform» полковник Тарас Грень.
Попри те, що значна частина фіксерів рекламують свої послуги через соцмережі і фахові форуми, більшість з них отримують замовлення завдяки усним рекомендаціям, особистим контактам і досвіду. Довіра тут стає ключовим інгредієнтом у налагодженні відносин, легімітизує діяльність фіксера в очах журналіста і навпаки.
Про безпеку і не тільки
Другий блок тренінгу був присвячений безпеці у фіксерстві. Більшість журналістських команд із фінансових міркувань не включає до свого складу security manager. Тоді фіксер, разом із завданням знайти і перевірити інформацію про безпечні маршрути для поїздок Україною, отримує захисний шолом і бронежилет.
-Наші фіксери повинні розуміти, що, їдучи в гарячу точку, вони певною мірою відповідальні за тих журналістів, яких супроводжують. У гарячих точках ми завжди можемо стати мішенями для ворога. Адже, як свідчить досвід, рашисти свідомо цілять у журналістів і фіксерів. Інколи напис «преса» на бронежилеті не рятує, а навпаки — викликає на себе вогонь, – підкреслив Орест Семотюк.
Для медійників Дніпропетровщини тема «фіксерства» зазвучала по-новому.
-З темою фіксерства я раніше знайомилася, але поверхнево, особливо не заглиблювалася. Тому сьогодні, в першу чергу, я отримала нову інформацію. І по-друге, цими знаннями поділився експерт такого високого рівня. Спілкування з паном Орестом захоплює. Це не монолог, а жива розмова, обмін думками. Такі заходи стовідсотково потрібні студентству. У нинішніх умовах я розумію їх важливість та незамінність. Не секрет, що навчання в університеті проходить онлайн, а живе спілкування з викладачами обмежене. Тим більше викладачі не мають досвід фіксерства. Тому таку інформацію я почерпнула не в стінах університету, а в Дніпровському Центрі журналістської солідарності, – ділиться враженнями від тренінгу студентка-журналістка Університету митної справи та фінансів Дар’я Погудо.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контактний телефон Центру журналістської солідарності в Дніпрі – 050 919 84 79 (Наталя Назарова, координатор Дніпровського центру), адреса: вул. Старокозацька, 8.
Про ЮНЕСКО. ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
