Пішов з життя багаторічний редактор газети «Ренійський вісник» Петро Хаджи-Іван. Про це повідомляє «Махала».
Останні роки Петро Федорович боровся з тяжкою хворобою, до останнього видавав газету «Ренійський вісник», останні роки робив це самотужки – сам писав матеріали, відвідував заходи та нерідко й газету видавав власним коштом.
Він мав великий досвід як журналіст та редактор. Народився в Молдові. Писав замітки в газету зі школи, і завжди знав, що буде журналістом. Так і сталося. Журналістську освіту отримав у Львові. Працював в різних виданнях, був власкором центральних видань, писав гострі статті, які впливали на рішення влади. Деякий час співпрацював з інтернет-виданням “Махала”. Був для влади не завжди зручним, бо писав і казав правду, яка не всім подобалася. Як редактор працював в газеті в селищі Сарата, потім в Рені. Талановитий журналіст, гарний організатор та керівник.
Його поважали колеги – редактори, бо він завжди приходив на допомогу, був душею компанії, вмів створити невимушену атмосферу спілкування та обміну досвідом. Завжди був веселим, щирим та відкритим, вмів вислухати, дати пораду. У нього було багато друзів, він завжди підтримував дружні стосунки зі всіма. Був активним членом Національної спілки журналістів України.
Петро Федорович дуже любив свою роботу та газету, іноді нарікав на те, що журналістика змінилася. Сайти випереджають друковані видання, і вони поступово вмирають. Хоча залишався оптимістом попри всі труднощі й вірив, що газети залишаться. І навіть вже будучи тяжко хворим, він думав про своїх підписників і обіцяв випустити всі номери, які не встиг зробити через хворобу.
А ще він був тою людиною, яка дуже любить тварин. Він годував безпритульних тварин, лікував, находив їм домівки. І це також характеризує його як людину неймовірну добру та чутливу до чужої біди.
Таким він залишиться в пам’яті мешканців Ренійської громади та колег-журналістів – людиною, яка жила для людей громади, цінила їх труд та таланти, намагалася зробити якомога більше доброго та світлого.
Петро Федорович мав гарну родину, радів онукам, ділився їх успіхами. Співчуваємо родині, близьким. Царство небесне добрій та щирій людині, яка залишила на землі яскравий слід.
