Круглий стіл, який днями відбувся у Запорізькому центрі журналістської солідарності НСЖУ, в першу чергу був орієнтований на студентів-журналістів, викладачів, а також медійників–переселенців та регіональних представників ЗМІ.
Як оперативно та правдиво підготувати інформацію на окупованих територіях – це питання було одним з дискусійних. Адже, попри тиск з боку російських військових, ворожі обстріли, відсутність зв’язку та енергопостачання усі регіональні видання, телеканали та інформаційні сайти змінили вектор роботи, але не залишили людей без об’єктивної інформації. Про це розповіли колегам і молодим журналістам у своїх виступах спікери засідання – головний редактор газети «Запорізька правда» Наталія Зворигіна та президент Маріупольської телекомпанії Микола Осиченко, який з групою журналістів майже місяць тримався і працював у фронтовому місті, під обстрілами.
-Практично без зв’язку, але все одно як могли доносили до земляків правду про війну. Перестало працювати телебачення, виходив в Інтернет. Починалися перебої із зв’язком – забирався на верхні поверхи будинків – ловив сигнал, – пригадав пан Осиченко.
Про переформатування роботи в умовах війни розповіла і головний редактор газети «Трудова слава» Світлана Карпенко з прифронтового містечка Оріхів, яке окупанти обстрілюють по 14 годин на добу.
-Випускати газету немає можливості, тож я переорієнтувалась на соціальні мережі і веду газетну сторінку у Фейсбуці. Радію, коли земляки мені дякують за це. Залишати людей без інформації не можна, тим більше в такий важкий для України час, – каже редакторка.
До обговорення підключилася і відома мелітопольська медійниця Світлана Залізецька. Щоб змусити журналістку закрити власний інформаційний сайт, окупанти викрали її батька. Через шантаж та психологічний тиск жінка виїхала до Запоріжжя, але там, майже відразу, відкрила інший сайт і продовжила розповідати про жахливі події в окупованому місті.
Увесь час українські журналісти з окупованих територій ризикують своїм життям, бо першими потрапили під каток репресій ворога. Проте, нелегко дається інформаційне забезпечення і тим ЗМІ, які працюють на підконтрольній Україні території. Через нестачу грошей журналісти пишуть проєкти, шукають грантодавців та благодійників. Роблять все, щоб якомога швидше надавати своїй аудиторії коректну та об’єктивну інформацію про фронт та окуповані території. До речі, як грантовий проект до своїх слухачів повернулось віжн-радіо «На дотик». Його на круглому столі представляла секретар НСЖУ, радіожурналістка Людмила Долженко. Так працює нині і газета «МИГ» – одна з найпопулярніших в Запоріжжі.
-Коли вдається знайти грант, газета виходить друком, – розповів головний редактор газети «МИГ», заслужений журналіст України Геннадій Дерибас. – Але весь час працює сайт, для оперативної роботи якого нам вдалося залучити грант.
Непросто було організувати роботу у воєнний час і деяким популярним відомчим газетам. Зокрема, виданню «Ситуація» Головного управління ДСНС у Запорізькій області. Довелось теж опанувати діджитал-формати, бо треба доносити до людей інформацію про правила безпеки в різних ситуаціях, які виникають під час війни.
До засідання круглого столу долучився також секретар НСЖУ, головний редактор газети «Обрії Ізюмщини» Костянтин Григоренко. Зовсім недавно ЗСУ звільнило Ізюм від рашистських окупантів. Ще не всі мешканці повернулися до міста, бо це поки що небезпечно. А колектив редакції вже встиг зібрати матеріали і випустити перший номер післявоєнної газети «Обрії Ізюмщини». Учасників заходу цікавило питання, звідки редактор взяв кошти на видання.
-Весь час в евакуації я шукав гранти, працював з благодійниками, тож перший номер газети – це тільки початок. Безумовно, потрібна нашим медіа і підтримка держави, і нормальні закони, але дуже багато залежить від самих керівників ЗМІ та журналістів, – підкреслив секретар НСЖУ Костянтин Григоренко.
Дискусія набула нового забарвлення, коли до неї підключилися викладачі і студенти – майбутні журналісти. Почувши про дуже швидку трансформацію регіональних ЗМІ під час війни, вони, разом з педагогами зійшлися в думці, що процес навчання на їх факультеті повинен теж змінитися, аби молоді журналісти були готові до сучасних викликів.
– Мені було дуже цікаво почути, як працювали у фронтовому місті маріупольські журналісти. Я не знав цього раніше. Оце ж і є самовідданість і вірність професії в найвищому змісті цих слів. Вони не могли собі дозволити відсиджуватися в укритті, бо людям потрібне було їхнє правдиве слово. По суті, журналісти були на війні. І тут нам всім треба замислитися над великою відповідальністю нашої професії, – поділився думками студент Артем Ліфінцев.
Студенти дійшли висновку, що тепер журналісти не можуть дозволити собі бути «вузькими» спеціалістами: газетяр, телевізійник, радійник. У сучасному світі необхідно опановувати всі можливі форми донесення інформації до суспільства, включаючи найсучасніші діджитал-технології. А ще – бути і журналістами, і менеджерами, і маркетологами і фінансистами водночас.
-Це жива журналістика, яка розвивається, удосконалюється, яка вимагає того ж від всіх, хто наважився нею займатися. Її потрібно вивчати, щоб гідно відповідати на виклики часу. Я викладаю курс «Газетна та видавнича справа». І сьогодні почула багато цікавого і корисного для себе. Обов’язково використаю у своїх лекціях для студентів досвід роботи під час війни газети «Обрії Ізюмщини», газет «МИГ», «Запорізька правда», «Трудова слава», – сказала викладачка, доцент Олена Усманова.
