Десятки програм допомоги журналістиці з’явилися після того, як пандемія COVID-19 почала винищувати ЗМІ по всьому світу. Багато з цих ініціатив передбачають посилену фінансову підтримку та обговорення того, як моделі медіа-бізнесу можуть адаптуватися до поточної кризи. Але відчайдушні часи вимагають гнучкості та інновацій, і ми спостерігаємо дивовижну кількість пропозицій, які кардинально відрізняються від минулої практики. Найбільш перспективними є спроби Австралії змусити Google і Facebook платити за новини та законодавчі пропозиції в США щодо отримання інвестицій, які підтримували б місцеві видання.
Викладачі та студенти Школи міжнародних відносин та зв’язків з громадськістю Колумбійського університету дослідили різні ініціативи та підготували доповідь «Збереження журналістики: в умовах пост-COVID світу». Національна спілка журналістів України пропонує вам ознайомитися із адаптованим перекладом короткого огляду цієї доповіді. Він був опублікований виданням Columbia Journalism Review.
Усі програми, які були запропоновані в 2020, можна поділити на чотири категорії: державні субсидії, податки для технологічних гігантів, нові бізнес-моделі та приватне фінансування.
1. Державна підтримка журналістики
В рамках подолання наслідків COVID кризи багато держав впроваджували екстрену фінансову допомогу для ЗМІ та журналістів-фрілансерів. Зокрема, Норвегія, Сінгапур, Австралія та Канада надавали розширену державну підтримку для якісних медіа.
У США ми побачили відродження інтересу до ідеї державного фінансування журналістики, зусилля, спрямовані на зміну державної політики та розробку законодавства для фінансування локальних видань. «Крах місцевих комерційних ЗМІ, що пришвидшився під час пандемії, підштовхнув державу до пошуку рішень з питань, які ще 9 місяців тому навіть не перебували в порядку денному», – говорить керуючий директор Democracy Fund Том Глейзер. Варто зазначити, що цей фонд витрачає більше 10 мільйонів доларів на рік для підтримки процесів трансформації локальних видань. Він також додав, що рух Black Lives Matter дав донорам розуміння того, що необхідно невідкладно виділяти кошти на боротьбу з расизмом у засобах масової інформації.
Правозахисна група «Free Press» давно боролася за ідею використання податкових надходжень для фінансування журналістики і в 2019 році переконала Нью-Джерсі виділити місцевим виданням 2 мільйони доларів. Співзасновник «Free Press» Роберт Макчесні, спільно з колегами розробляє проект пропозицій, який передбачитиме виділення з бюджету суми у розмірі 100 доларів на людину для місцевих неприбуткових медіа. А люди безпосередньо у своїх громадах зможуть голосувати аби визначити, які саме ЗМІ отримають ці гроші.
Співзасновник Report for America Стів Волдмен пропонує впровадити систему ваучерів на ЗМІ (подібно до того, як це зробила Франція після 2008 року, коли почала надавати передплати на газети для громадян віком від 18 до 24), а також допомагає у розробці Закону про стійкість місцевої журналістики, який надає федеральні податкові пільги місцевим ЗМІ. Ідея подібна до політик, які вже була впроваджені у Франції та Канаді.
Том Глейзер зазначає, що дуже важливо «отримати підтримку журналістики у нових законопроектах про відновлення економіки, які можуть бути запропоновані під час президентства Байдена». Волдмен пропонує амбіційну стратегію «пересадки», яка може стати способом порятунку 6700 місцевих газет, які належать хедж-фондам. Волдмен зазначає, що майбутній законопроект може «стимулювати фонди дарувати газети громадам, у яких вони ведуть діяльність, замість того, щоб закривати їх, водночас посилюючи антимонопольне законодавство, щоб стримувати надмірну консолідацію».
2. Змусити технологічних гігантів сплачувати на користь розвитку якісної журналістики
Серед найбільш амбіційних проектів порятунку журналістики – запропонована Австралією нова законодавча база для зменшення дисбалансу сил між медіа та Google з Facebook. Спроби Європи використовувати закони про авторські права зазнали невдачі, оскільки Google відмовився платити, тому Австралія використовує законодавство про конкуренцію. Австралійський орган з питань конкуренції, очолюваний економістом Родом Сімсом, розробив Кодекс, який вимагатиме від Google та Facebook оплачувати за новин, які вони збирають. Якщо обидві сторони не зможуть домовитись про ціну, вона буде встановлена шляхом обов’язкового арбітражу. Парламент проголосує за план у найближчі місяці.
Африканські регулятори та організації шукають варіанти адаптації та впровадження запропонованого Австралією кодексу в своїх країнах. ЄС та США уважно стежать за подіями, розглядаючи можливість регулювання Big Tech компаній. Google боровся проти цього Кодексу; одним із методів боротьби було просування на домашній сторінці Google «відкритого листа» для всіх австралійських користувачів про те, що впровадження цього Кодексу зробить їх сервіси «жахливо гіршими».
3. Нові бізнес моделі
Дуже багато часу та зусиль витрачається на питання «виправлення бізнес-моделі». Наприклад, Проект цифрового переходу (Digital Transitions Project), який був розроблений медійниками Ботсвани та Зімбабве, пропонує фінансування цифрової трансформації для 20 південноафриканських газет. Така можливість є надзвичайно актуальною для півдня Африки, оскільки деякі країни мають лише кілька друкованих альтернатив урядовим джерелам. «Якщо ці газети закриються, то незалежних видань не буде. Якщо не рятувати видань, то що тоді буде з незалежними ЗМІ? Зі свободою вираження поглядів? Уряд може залишитися єдиним джерелом інформації», – сказав один із розробників Проекту.
У Кенії журналіст-розслідувач Марк Капчанга переконує, що деякі кенійські ЗМІ повинні отримувати фінансову допомогу від уряду, але при цьому кошти мають надходити таким чином, щоб медіа могли зберегти свою незалежність, наприклад, через Раду з питань ЗМІ Кенії.
У США кілька проектів руйнують традиційні бізнес-моделі, залучаючи традиційно маргіналізовані голоси. Сюди входить доповідь журналіста та прозаїка Фарая Чидеї «Реконструкція американських новин», який сприяє зростанню процесу подання заявки на отримання гранту та заохочує інвестиції в американські новинні організації, очолювані корінним населенням або за расовою приналежністю. Або «Медіа 2070» – це проект, який спрямований на «кардинальне перетворення тих, хто має розповісти власні історії у 2070 році».
4. Фінансування від філантропів
Багато фондів та журналістських організацій, в рамках боротьби з надзвичайною ситуацією, оголошували про програми фінансування ЗМІ протягом 2020 року, і багато з них були завалені заявками. В Австралії інформаційне агентство «AAP», яке перебувало під загрозою закриття, було придбане консорціумом благодійників прямо у розпал кризи. На думку економіста Річарда Денніса, підтримка «AAP» є одним із найбільш стратегічних актів філантропії в історії Австралії – серйозний сигнал для «News Corp», яка домінує на ринку.
Висновок
Підтримка філантропів дозволила би сотням засобів масової інформації по всьому світу вижити, проте стає все більш очевидним, що потрібна більш системна підтримка. Ось чому кращим варіантом було б збільшення співпраці з донорами, нові закони та державна підтримка, спрямована на збереження існуючих медіа, які опинились у скруті. Ми вважаємо, що можна багато чому навчитися у Франції, Канади та країн Північної Європи про те, як уряди можуть забезпечувати підтримку різноманітної та плюралістичної медіа-екосистеми.
