Ситуація з Укрпоштою щороку ускладнюється. Позиція НСЖУ є для її керівництва стримуючим фактором у підвищенні тарифів на доставку друкованих ЗМІ – це те, чого ми добилися. Але схоже, що вони успішно домовляються з Кабміном, тому ціни ростуть і, на жаль, будуть рости й надалі. Про якість доставки говорити взагалі не варто, а покарати пошту ніколи не зможемо: за договором вона має платити 2відсотки від вартості несвоєчасно доставлених примірників. Тобто, якщо ми зможемо довести, що передплатнику N пошта із запізненням доставила газету вартістю 10 гривень, то зможемо чекати від неї компенсації аж… 20 копійок. Хто буде цим займатися?
Зі свого боку, Укрпошта постійно шукає, як «здерти» з редакцій зайві кошти. І знаходить, зокрема, й через формування Каталогу передплатних видань.
По-перше, постійно ростуть ціни за внесення до Каталогу: якщо у 2015 році за один індекс ми платили 250 гривень, то зараз вже ця сума становить 555 гривень. Навіть проти минулого року ціна зросла на 25відсотків, а безплатну анотацію в каталозі про газету вже звели до 50 знаків з пробілами. Напишеш більше – окрема доплата.
По-друге, з 2017 року Укрпошта ввела практику формувати Каталог двічі на рік – на перше півріччя і на друге. А це значить, що двічі треба й платити по 555 гривень за кожен індекс.
Я переконаний, що Каталог має бути один на рік. Якщо протягом року якась редакція змінює умови передплати, вона звертається до місцевої дирекції «Укрпошти» і за окрему плату вносить свої зміни. Але більшість редакцій не переглядають умов передплати, тому цей платіж є для них зайвим.
Якщо хтось думає, що йдеться про незначні кошти, наведу дані на прикладі Одеської області.
Каталог місцевих видань по Одеській області займає всього 16 сторінок формату А-5 на газетному папері; 11 сторінок – інформація про передплатні видання, решта 5 – про пошту і реклама. Друкується каталог для відділень поштового зв’язку, яких в Одеській області 632.
Хай на кожне відділення дадуть по 3 примірники, ще якийсь резерв залишать, але загалом достатньо 2000 примірників. Так от, індексів у каталозі 112, тож редакції заплатять пошті двічі на рік по 62160 гривень. А ще кошти за рекламу двох чорно-білих і двох кольорових (обкладинка) сторінок. Виходить, каталог передплатних видань – це надзвичайно прибуткова справа для пошти. Ось і вся причина, чому їх вирішено видавати двічі на рік.
Редакція газети «Прес-кур’єр» спробувала сама боротися з Укрпоштою «за один каталог на рік». Ми своєчасно попередили Одеську дирекцію, що умов передплати змінювати не будемо, двічі платити за каталог не хочемо. Ми були готові до того, що нас не внесуть до Каталогу на друге півріччя 2020 року. Наслідки собі уявляли так: коли передплатник шукатиме газету «Прес-кур’єр» у Каталозі на друге півріччя, він нашу газету не знайде і, можливо, вибере для передплати іншу.
Але ми не допускали, що пошта буде відмовляти у передплаті тим читачам, які у відділеннях зв’язку називали нашу газету та її діючий передплатний індекс. Та сталося саме так: пошта вилучила «Прес-кур’єр» з електронної бази, тому комп’ютер «не пробивав» нашу газету, а передплатникам казали, що передплату на «Прес-кур’єр» заборонили.
Звичайно, ми воювали з Укрпоштою, навіть на сайті НСЖУ довго «висіла» наша публікація. Нашим головним аргументом було те, що в договорі про передплату чітко сказано: каталог – це лише перелік періодичних видань, складений з метою полегшення пошуку видань для оформлення передплати. Тобто, каталог потрібен працівникам відділень зв’язку. І не більше!
Відсутність газети у каталозі може ускладнити читачам передплатити видання, але не може стати приводом для заборони передплати, якщо редакція має з поштою відповідний договір. Та все було марним, а затівати судову тяганину з поштою у нас немає ні сил, ні коштів.
Звичайно, треба боротися зі свавіллям Укрпошти, вимагати від її керівництва вирішувати глобальні проблеми взаємостосунків з друкованою пресою, апелювати до Кабміну і Президента. Та попри це я пропоную спільними силами добитися вирішення конкретної проблеми, про яку я написав: Каталог передплатних видань, принаймні на місцевому рівні, треба формувати на весь рік. Від цього виграють і передплатники, і редакції, і справа загалом.
Вважаю, що всі ми, редактори газет на чолі з НСЖУ маємо вимагати від Укрпошти припинити практику формування передплатних Каталогів по областях двічі на рік і вже у 2021 році керуватися весь рік передплатним Каталогом, сформованим на перше півріччя 2021 року. Видання додаткових каталогів протягом року можливе лише з ініціативи редакції.
До цього, хотілося б зауважити, що влада повинна дбати про засоби масової інформації, і не треба ставитися до влади, як до чогось або рідного, або чужого. Наприклад, Юрій Работін звернувся з листом до обласної влади, в якому поставив три питання: щоб влада забезпечувала передплату суспільно-політичних газет бібліотекам, комунальним установам, школам і т.д.; щоб передплату для ветеранів і малозабезпечених громадян проводили не на конкретне видання, а за вибором людей; щоб кошти на висвітлення діяльності могла отримати будь-яка газета, котра візьме на себе певний обсяг висвітлення діяльності місцевої влади. Тепер чекаємо відповіді від нашої влади.
Йосип Бурчо, головний редактор газети «Прес-кур’єр» (Одеса), заступник голови Ревізійної комісії НСЖУ – з виступу на підсумковому засіданні Правління НСЖУ у грудні 2020 року
