Тренінг «Правда та міфи про війну. Роль і можливості журналістів в об’єктивному висвітленні подій» зібрав у Запорізькому Центрі журналістської солідарності НСЖУ чимало місцевих медійників та журналістів-переселенців. Його провів науковий консультант Інституту ядерної фізики, почесний директор Національної стратегічної служби України професор Олександр Нарбут.
– Війна – це складна робота, і її потрібно виконувати дуже точно. Бо точність нашої роботи – це чиїсь життя. І це стосується не тільки військових, а значною мірою і журналістів. Ми перестали відчувати війну як екстрим, ми звикли до обстрілів, до небезпеки. З одного боку – це нормальне явище. Організм включає захисні механізми, що рятує нашу психіку і дозволяє нам виконувати нашу роботу. З іншого – це дуже підступне явище. Бо ми втрачаємо гостроту відчуття небезпеки. Саме тому і говоримо про точність кожної нашої дії при підготовці матеріалів, при роботі на лінії фронту чи на прифронтовій території, чи в місцях прильоту. Тобто, там, де є реальна небезпека, – говорить професор Олександр Нарбут.
За словами спікера, водночас точність стосується і кожного факту, кожного слова, які ми подаємо в матеріалі. Точність, об’єктивність і правда – ось принципи роботи журналіста на війні. Бо там, де цього немає, з’являються міфи. І, на жаль, журналісти, іноді самі стають їх творцями, якщо точно не дотримуються цих принципів, видають бажане за дійсне, хай навіть з найкращих намірів, або через те, що не до кінця розібралися в ситуації.
Звідси випливає ще один принцип – треба постійно вчитися. На війні все змінюється дуже швидко. І те, що ще вчора було беззаперечною правдою, зазнало змін, вимагає інших підходів чи оцінок при підготовці журналістських матеріалів. Отже, постійно вчитися, користуватися тільки перевіреною інформацією, щоб не створювати міфів, які потім треба розвінчувати. Особливо це стосується вашої роботи з соцмережами. Це теж джерело інформації, і чи не найбільш оперативне, користуйтеся ним, але прискіпливо перевіряйте кожен факт, – підкреслив тренер.
Він також звернув увагу на те, що правда війни – дуже складна категорія. Тут потрібен зважений підхід – про що і як розказати людям. Бо іноді, розповідаючи, як ми любимо іноді підкреслювати, «всю правду», можна серйозно нашкодити і цивільним, і військовим. Тож треба думати і аналізувати, працювати оперативно, але надмірно не поспішати, зважати всі ризики, прогнозувати, що дасть людям ваша інформація, до яких наслідків призведе.
Олександр Нарбут також звернув увагу на те, один з основоположних принципів нашої роботи – журналіст інформує про подію, але не створює її, не є її учасником, під час війни теж зазнав змін. Бо нерідко обставини змушують нас стати і організаторами, і учасниками події. Скажімо, під час евакуації були різні випадки, коли саме журналісти були першими, хто міг допомогти, чи на місцях прильоту надати першу медичну допомогу постраждалим, чи при роботі на прифронтовій території, коли не можна було тільки спостерігати та висвітлювати, а слід було діяти. На жаль, такі випадки траплятимуться й надалі. Тому, по-перше, треба дбати про власну безпеку, а по-друге. в таких ситуаціях, коли власні емоції зашкалюватимуть від безпосередньої участі в події, перш, ніж писати про це, треба, як кажуть психологи, «зробити паузу, щоб остудити голову» і оцінити картину об’єктивно.
Учасники тренінгу в жвавій дискусії обговорили найбільш значущі події, які відбулися останнім часом і як їх висвітлюють вітчизняні та зарубіжні ЗМІ.
– У цій війні багатьом з нас довелося стати не тільки журналістами, які висвітлюють події, але й їх учасниками. І, щоб написати про це, доводилося спочатку заспокоїтися, бо емоції, на жаль, часто заважають об’єктивному висвітленню подій. Як правда і те, що нам постійно треба вчитися правильно користуватись інформацією, думати про наслідки кожної нашої публікації. Це завжди було актуальним. Але зараз, під час війни, набуває особливо вагомого значення. Бо йдеться, за великим рахунком, про людські життя, про успіхи фронтових операцій. Отже, відповідальність за кожне слово, за кожен факт, наведені в наших публікаціях, дуже велика. І ми повинні це пам’ятати, – зазначив журналіст з Гуляйполя Іван Кушніренко.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 152.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Валентина Бистрова
Фото Ніни Деркач
