Серед питань антивірусної проблематики не могли не загубитися власне питання виживання самої преси та інших медіа в період кризи. Тому виникає нагальна необхідність до них повертатися якнайчастіше. Однією з вагомих подій минулого тижня стало повернення на підготовку до повторного першого читання закону «Про медіа в Україні» у зв’язку з його недосконалістю та внутрішніми протиріччями, закладеними в самому «тілі» законопроекту.
Обговорення в експертному середовищі, ініційовані секретаріатом НСЖУ, довели, що у спробі створити єдиний для всіх медіа закон була закладена хибна ідея. Адже намагатись однаковими засобами регулювати діяльність пресових, традиційних або електронних медіа ( радіо і телебачення), а також «нові медіа», що виникли і працюють в середовищі Інтернет, – є фактично неможливим.
Група фахівців (правників та журналістів), які працювали свого часу над першими – знаковими для тогочасного етапу розбудови незалежності – Законами України «Про інформацію», «Про пресу і друковані засоби», «Про телебачення і радіомовлення», «Про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення», ретельно дослідила всі «ноу хау», поданого до розгляду проекту закону «Про медіа». Декілька етапів обговорень, на жаль, виявляли в цьому проекті все більше й більше помилок і недоречностей.
Перше, що кидалось в очі – це громіздкість і невибудованість проекту закону ані в плані правничої методології, ані в плані потреб практичної медіасфери. Збіг рівнів регулювання в «одному котлі» – правових й навіть конституційно-правових моментів з елементами фінансового регулювання; велика частина «заборон», що явно протирічить загально і глобально прийнятій ще у ХХ столітті Конвенції ООН з прав людини; порушення деякими термінами, вживаними в проекті закону, і його статтями, усталених норм міжнародного права тощо, – все це не могло не давати підстав до вибудовування стратегії спротиву журналістської спільноти щодо існування проекту закону в такому вигляді. Піддається сумніву і взагалі потреба в такому документі, коли можна обмежитись доопрацюванням і оновленням діючого інформаційного законодавства (зважуючи й на велику кількість підзаконних актів, напрацьованих за цей час Національною радою з питань телебачення і радіомовлення).
Неочікуваним фактором, що поставив перед людством проблему виживання, стала пандемія коронавірусу. Стали більш наочними та вагомими пошуки методів і засобів «входження» в карантин та виходу з нього. Особливо вразливою перед викликами, що постали перед українськими медіа, виявилась преса та місцеві медіа. Саме їх «хронічне» недофінансування боляче вдарило у ситуації поглиблення кризи та скорочення передплати, підняття тарифів на електроенергію, звуження виробничих потужностей. Неочікуваний карантин з припиненням транспорту залишив єдиним джерелом доставки Укрпошту. На порядку денному злиденної «програми виживання» постають – скорочення журналістських та технічних контингентів редакцій; перехід в онлайн, що є сам по собі прогресивним явищем, може мати наслідком неповернення ряду співробітників до роботи в редакціях.
Спираючись на міжнародний досвід, НСЖУ розробила «Антикризову програму підтримки для друкованих та онлайн ЗМІ», підготовлену за підсумками опитування і консультацій із майже 100 редакціями з усієї України. «Дослідження показало, що майже 82% редакцій зіткнулися з економічними труднощами, зокрема, з втратою рекламодавців», – всі матеріали цього дослідження були НСЖУ надіслані до Комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики. Але знову медіа опинилися на узбіччі зацікавленості законодавців й не потрапили до регулюючого ситуацію під час карантину законодавчого акту *, що мав би простягти «руку допомоги» місцевій пресі та іншим ЗМІ, що потерпають від кризи. Стає безперспективною і сама ситуація регулювання, адже, коли місцеві медіа зникнуть, то нема кого буде «регулювати».
Звертаємось до КМ України, місцевих адміністрацій, організацій та компаній, що можуть підтримати місцеві медіа, про надання допомоги на час карантину та непростий етап виходу з карантинної кризи, адже за нею наближається ще глибша криза – економічна.
Ольга Сусська, доцент Національного університету «Києво-Могилянська Академія», к.ф.н., експерт з питань інформаційної політики, медіасоціолог, член НСЖУ.
*Проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв’язку з дією обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
