Юних учасників із різних куточків Прикарпаття, а також представників учнівської молоді з Львівської, Рівненської та Житомирської областей об’єднав тематичний конкурс есе та відеоесе «Наша свобода залежить від свободи преси», ініціаторами та організаторами якого були Івано-Франківська обласна спілка журналістів й Івано-Франківський Центр журналістської солідарності, співорганізаторами – ЗВО «Університет Короля Данила» та Карпатський (Прикарпатський) національний університет ім. Василя Стефаника. Молодь поділилась своїм баченням проблематики. Публікуємо найкращі роботи переможців конкурсу. Ось погляд учня 11 класу Калуського ліцею імені Дмитра Бахматюка Івано-Франківської області Мар’яна Ферія.
Свобода преси VS вільного майбутнього
Чому саме журналістика є часто під прицілом панівних політичних сил чи груп? Невже слово, афористично й актуально «приправлене» та професійно подане, несе таку загрозу? Парадоксально, але так. Логічний ланцюжок слово – преса – журналістика – суспільство – демократія завершує поняття волі як найвищої цінності людини, за яку боролися ще на зорі цивілізації. Але що змінилося зараз?
«Вільна преса буває доброю чи поганою, це правильно. Але ще більш правильним є те, що невільна преса буває тільки поганою», – вважав Альбер Камю [2]. «Невільна преса – погана» – це наче маріонетковий уряд, що управляється кимось зовні і несе загрозу всьому народу, яким керує.
Загалом одним із ключових прав людини є на збирання, обробляння і передавання інформацію без обмежень і втручання державних органів. То чому ж виникають ситуації, коли це обмежується чи корегується? «Щороку у різних частинах світу журналістів, авторів та звичайних громадян переслідують за висвітлення «заборонених» тем. Якщо раніше жилет з написом «Преса» захищав, то сьогодні він робить його власника мішенню», – наводиться цікава метафора в статті про журналістів [1].
Отож що символізує «жилет із надписом «Преса»»? Насамперед, відповідальність, цікавість, небайдужість, активну громадянську позицію, відданість, ба, більше – сміливість, боротьбу за свободу.
Недавно я довідався про таке журналістське поняття, як «темник» – тобто такий собі наказ про спосіб подання інформації, що полягає в тому, що 2001– 2004 рр. керівництво українських медіа отримували детальні інструкції з Адміністрації Президента, як слід подавати в новинах українські політичні перипетії, тобто що «ігнорувати», а на чому детально акцентувати. Ці «темники» мали на меті висвітлювати у ЗМІ діяльність влади в позитивному світлі. Цікавий лінгвістичний каламбурː темник мав висвітлювати владу у яскравого оцінному «світлі». Знову апелюю до цитати А.Камю з подібним каламбуромː «Вільна преса буває доброю чи поганою, це правильно» [2], де добра і погана преса є правильним явищем, якщо вона вільна, тобто навіть щось погане може бути правильним, якщо включає в себе важливу складову – свободу.
Якщо поглянути на ситуацію в медіа України зараз, то через війну в останні роки українське суспільство активно обговорює питання, чи має право держава додатково обмежувати свободу преси і доступ до інформації при висвітленні воєнних дій. Чуємо різні думки, зокрема Віталія Портникова, публіциста, телеведучого: «Війна обмежує нашу компетентність саме у воєнних питаннях – принаймні для тих, хто не є спеціалістом із безпосередніх бойових дій. Але вона зовсім не є обмеженням щодо обговорення політичних питань, коли є підстави для такого … нам потрібно берегти інституції, усвідомлюючи їхню важливість для виживання держави і їхню сталість у разі її зникнення з політичної мапи світу й переміщення у вигнання» [3]. Так, це сміливо, неоднозначно та не до кінця врегламентовано. Але ж є як є. Відомі приклади держав, де преса підконтрольна і пише тільки «правильну правду». Люди голосують, начебто роблять свій вибір, лише до кінця не знають, за кого саме. Протестують, але чому і за що?
Повертаємося до попередньої метафори. Преса – наче світло нашого суспільства, яке допомагає бачити правду в тьмі брехні, а де-факто існує часто в проблиску суспільних та політичних компромісів між можна і мушу.
Отож варто підсумувати, що свобода загалом – одна із найвищих цінностей в житті людини, а оскільки преса є дзеркалом суспільства, інформуючи громадян, розкриваючи правду, ставлячи правильні акценти, то якраз свобода преси є ключовим та ціннісним аспектом, бо контролює владу та здатна впливати позитивно на корупційні процеси, підтримуючи демократичні підвалини.
Якщо преса мовчить або подає викривлену інформацію, то люди втрачають можливість об’єктивно приймати рішення, тому обмеження преси – це обмеження свободи громадян. Історія свідчить, що в тоталітарних державах преса завжди контролювалася владою. Така монополія на інформацію дозволяє маніпулювати інформацією та свідомістю людей, змінювати їхні погляди та творити портрет громадянина. Тому свобода преси має бути не лише привілеєм журналістів, а й необхідною умовою свободи кожного з нас. Захищаючи право журналістів на свободу слова, ми утверджуємо своє право бути вільними. І нема доброї чи поганої журналістики, є об’єктивна, вільна, незалежна та обмежена, зі зв’язаними назад руками, прикритим кляпом ротом та очима, затуленими руками корупції. Це страшне явище для демократії, і воно є очевидною загрозою справжнього та вільного майбутнього. Той підтримуймо шлях променя світла вільної преси долати морок інформаційного хаосу та брехні.
- Права і відповідальність медіа: де баланс? Режим доступуː https://citizen.in.ua/photos/topic/f/20190128_092511_rozdil-5-4.pdf
- Баланс між свободою вираження поглядів та відповідальністю https://www.miyklas.com.ua/p/gromadyanska-osvita/10-klas/svit-informatciyi-ta-mas-media-365485/balans-mizh-svobodoiu-virazhennia-pogliadiv-ta-vidpovidalnistiu-365459/re-79a49f8f-d989-4fad-9aad-6765e6ed783a
- «Чи допоможе моя публікація нашій перемозі?» — журналісти про межі свободи преси під час російської агресії. Режим доступуː https://detector.media/community/article/210806/2023-05-03-chy-dopomozhe-moya-publikatsiya-nashiy-peremozi-zhurnalisty-pro-mezhi-svobody-presy-pid-chas-rosiyskoi-agresii-opytuvannya/
ДОВІДКА. Конкурс есе та відеоесе «Наша свобода залежить від свободи преси» мав на меті привернути увагу молоді до ролі свободи слова в утвердженні прав людини, боротьбі з дезінформацією та формуванні свідомого громадянства. Усі роботи були сповнені щирості, критичного мислення та глибокого розуміння сучасних викликів, з якими стикається преса. Кожна авторська робота заслуговувала на увагу за свою оригінальність ідеї, аргументованість думок та креативність подачі матеріалу. Переможців, призерів й учасників конкурсу нагородили дипломами, цінними подарунками та сертифікатами.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності в Івано-Франківську – 066 677 07 26 (Вікторія Плахта, координатор Івано-Франківського центру), адреса: вул. Січових стрільців, 25.
Івано-Франківський ЦЖС
