Публічна дискусія про дезінформацію як інструмент гібридної війни Росії проти України відбулася в рамках правозахисної програми RIGHTS NOW! цьогорічного Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Уже понад одинадцять років, паралельно з бойовими діями, Україна веде боротьбу в інформаційній сфері. Серед основних цілей Кремля – дискредитація влади, підрив довіри до Сил оборони, міжнародних партнерів, розпалювання внутрішніх конфліктів і поширення зневіри.
Керівниця відділу дезінформаційних розслідувань OpenMinds Юлія Дукач акцентувала на тому, що найбільшу загрозу нині становить не стільки фейкова, скільки маніпулятивна інформація – правдиві повідомлення, які свідомо викривляють реальність. Замість вигадок – приклади справжніх ситуацій, які подають як системну кризу.
— Річ не в тому, як збрехати, щоб тобі повірили, а в тому, яку дещицю правди взяти, розігнати її, масштабувати, щоб створити хибне враження про ситуацію в країні. Наприклад, кампанії дискредитації мобілізації – це не фейки, це перебільшення реальних кейсів, щоб створити враження всеосяжної катастрофи, – сказала Юлія Дукач.
Журналіст і блогер Денис Казанський звернув увагу, що Росія дедалі рідше вигадує історії – натомість збирає реальні факти і вибудовує з них наративи, які звинувачують саму Україну в її трагедії. Росія діє через емоцію – страх, обурення, розчарування. Особливо небезпечно, коли подібні меседжі ширяться не лише в Україні, а й у країнах Заходу.
— Вони намагаються все, що збирають, різні факти з різних областей нашого життя, вибудувати в ланцюжок, який доводить: українці самі винні, що на них напали. Це не брехня, а продумана маніпуляція. І вона працює – навіть у Румунії, де російські технології ледь не привели до влади абсолютно маргінального кандидата, – зазначив Денис Казанський.
Лекторка та письменниця, засновниця ініціативи з інформаційної гігієни «Як не стати овочем» Оксана Мороз застерегла, що фокус на самій лише «боротьбі з дезінформацією» застарів. Реальність постправди вимагає інших підходів – зокрема, стратегічної комунікації та проактивного інформування суспільства. Якщо офіційна влада уникає складних тем, то російські ІПСО їх заповнюють власними наративами.
— Слово “дезінформація” більше не покриває того, що відбувається. Ми стали його заручниками. Правда часто маніпулює краще, ніж брехня. І якщо ми не почнемо комунікувати складні речі відкрито, стратегічно, з чітким контекстом, то програємо – бо вони вже це роблять за нас, – сказала Оксана Мороз.
Окрему увагу присутні приділили анонімним телеграм-каналам, клікбейту в ютубі, впливу ботів і псевдоекспертів. Спікерки зійшлися на думці, що сьогодні значна частина ворожих меседжів поширюється руками українських медіа – щоправда, не свідомо. Ці ризики зростають на тлі недовіри до офіційних джерел і бажання споживати емоційно заряджений контент. Дискусія торкнулася і теми медіаграмотності, підвищення критичного мислення, ролі освіти та цифрової безпеки.
У підсумку Юлія Дукач порадила уникати коментарів в анонімних спільнотах і не робити висновки на основі одиничних емоційних повідомлень. Денис Казанський наголосив на важливості інформаційної гігієни – фільтрації емоційних меседжів, перевірці фактів і пошуку альтернативних джерел. А Оксана Мороз закликала кожного почати з малого – відписатися від анонімних джерел і допомогти зробити це своїм близьким.
— Ми не зможемо знищити дезінформацію повністю. Але можемо мінімізувати її вплив. І якщо хоча б частина аудиторії після цієї розмови зробить аудит своїх підписок і очистить інформаційний простір – це вже буде маленька перемога, – підсумувала Оксана Мороз.
Модерувала розмову Вікторія Єрмолаєва, головна редакторка «Громадського радіо».
Підготувала Катерина Юр’єва
