Перестало битися серце видатного косовського албанця Хачіфа Муллічі. Доля відвела йому лише 63 роки, але за цей короткий проміжок часу він здобув славу багатогранної творчої особистості. Він був журналістом і письменником, членом ПЕН-центру Косова, очолював Асоціацію журналістів Косова, працював заступником Міністра культури в повоєнні роки.
Хачіф Муллічі ще за життя став одним з найбільш затребуваних драматургів, поставив близько 25 творів у найпопулярніших албанських театрах. Він взяв участь у понад 80 різних національних та міжнародних фестивалях, де отримав низку нагород.
Водночас він був професором факультету філології та факультету мистецтв Приштинського університету й інших вишів. В його творчому доробку понад 300 рецензій на драматургію, кіно та театр. Театр був його особливою любов’ю, в якій поєднались історія, душа і пристрасть албанського народу.
Та співвітчизники й іноземні колеги запам’ятали його, передусім, як автора репортажів про війну в Косові 1998 – 99 років. Завдяки його правдивим розповідям світ дізнався про злочини сербської армії проти косовських албанців.
Він розпочав свою кар’єру в журналістиці в 1983 році в газеті Bota e Re (“Новий світ”), продовжив у виданнях Focus in Croatia (“Фокус у Хорватії”, 1992), Potlet у Загребі (1988-1991), а потім редактором та кореспондентом у багатьох інших вітчизняних та іноземних медіа. Впродовж десяти років Хачіф Муллічі вів шоу для кіно і театру Pro arte на Радіотелебаченні Косова.
Його колега, професор факультету мистецтв Приштинського університету Бесим Реджай зазначає, що навіть у роки окупації Хачіф Муллічі не припиняв писати на сміливі теми.
«Я знав його понад три десятиліття ще відтоді, як ми разом брали участь у студентському голодуванні 1993 року, – зазначає Бесим Реджай. – Це відважний публіцист часів опору окупації Косова 90-х років та воєнних 1998/99 років, коли про війну розповідали не з редакції в Приштині, а з місця подій».
Разом із дружиною, Шпресою Муллічі, у 1997 році Хачіф заснував і видавав газету Kombi.
«Цю газету створювали у нас вдома, – згадує донька Хачіфа Муллічі, виконавча директорка Асоціації журналістів Косова Гетоарбе Муллічі. – Мені було вісім років, але я добре пам’ятаю ті часи і відчуття небезпеки. Під вікнами нашої квартири постійно ходили сербські вояки, запитували: “Де твій батько?”. Коли почалась війна, ми з мамою виїхали за кордон, а тато залишився і продовжував працювати».
Хачіф Муллічі був і є знаковою постаттю для Косова. Людина енциклопедичних знань і широкої душі, він був справжнім борцем і титаном свободолюбивого духу. Коли почалось повномасштабне російське вторгнення в Україну, він безумовно підтримав боротьбу українців за звільнення своєї держави. Про це неодноразово говорив, у тому числі, під час особистого спілкування з українськими журналістами, які знайшли професійний прихисток у Приштині.
У травні минулого року мені пощастило на запрошення родини Муллічі побувати в них удома й отримати в дарунок книги з автографами знаменитого автора. Ми сиділи за столом, згадували минуле і міркували про те, яким буде наше майбутнє. У тому, що Україна переможе, сумнівів не було ні в кого. Я запам’ятала слова Хачіфа Муллічі: «Ми перемогли, переможете і ви!».
Спочивайте з миром, Маестро!
Людмила Макей, Приштина
Національна спілка журналістів висловлює співчуття виконавчій дирекції Асоціації журналістів Косова Гетоарбе Муллічі та її родині.