Понад 30 запорізьких медійників і громадських діячів зібралися 10 грудня, в День прав людини, в Центрі журналістської солідарності НСЖУ на акцію «Журналісти важливі. Журналісти потрібні», присвячену підтримці колег, яких піддають моральним і фізичним тортурам у російських катівнях.
Відкрила захід відеозверненням до запорізьких журналістів перша секретар НСЖУ Ліна Кущ. Вона підкреслила важливість солідарності та спільних зусиль по підтримці полонених колег і відзначила послідовність та наполегливість запорізьких журналістів у боротьбі за звільнення їх з російських в’язниць.
Як зазначила далі співкоординаторка ЦЖС, голова Запорізької обласної організації НСЖУ Наталія Кузьменко, для Запоріжжя тема полонених журналістів дуже болюча, бо за даними служби пошуку викрадених людей, в полоні вже більше року перебувають 6 мелітопольських журналістів та медійників.
– Це – членкиня НСЖУ Ірина Левченко, журналіст сайту «РІА-Мелітополь» Анастасія Глуховська, адміністратор телеграмканалу «РІА-Мелітополь» Георгій Левченко, адміністратори телеграмчату «Мелітополь – це Україна» Яна Суворова та Влад Гершон та адміністратор телеграмканалу «Мила Тополя» Євген Ільченко. Всього ж в російському полоні нині утримують 32 журналістів, яким потрібні наша підтримка і допомога, – наголосила Наталія Кузьменко.
Пам’ятаємо про полонених колег, ми боремося за них – таким був лейтмотив акції. Її спікери – Михайло Волков, представник Уповноваженого Верховної Ради України з питань прав людини в Запорізькій області, Олена Орєшкіна, яка займається питаннями осіб, зниклих без вісті за особливих обставин в Запорізькій області та Наталя Прийма, фахівець служби з пошуку та звільнення викрадених мешканців Мелітополя та Мелітопольського району розповіли про правові та політичні можливості звільнення з рашистської неволі українських журналістів і цивільних полонених в цілому, які механізми вже існують і виробляються для вирішення цієї надважливої проблеми.
– Це доволі складно робити, адже країна-агресор не дотримується жодних міжнародних конвенцій і правил, цинічно ігнорує права людини як такі. Ми вже напрацювали певні механізми, які дають результат. Однак, важливо зазначити, що широкий розголос, постійна увага до теми полонених, всебічна підтримка кожного з них журналістами, громадськістю, міжнародною спільнотою – найбільш доступні для всіх і дуже дієві засоби. І в цьому сенсі ваша нинішня акція і всі ваші зусилля, спрямовані на звільнення колег, мають надзвичайно велике значення, – підкреслив Михайло Волков.
Журналіст – це та гідна професія, яку у всьому світі мають підтримувати, бо журналісти забезпечують право людей на інформацію. Але саме через цю місію вони і стали для російських загарбників ціллю номер один, – відзначали учасники акції. За інформацією керівниці сайту РІА «Південь» з Мелітополя Світлани Залізецької, журналісти були першими, до кого окупаційна влада прийшла після захоплення території.
– Усі вони були в списках. Ставилася умова – або ви працюєте з нами, або не працюєте. Це була перша вимога. За тими, хто сказав, що не працюватиме, встановлювали стеження, – розповіла Світлана.
Так, були затримані в 2023 році Георгій Левченко та Анастасія Глуховська. Наразі Георгія Левченка утримують у Маріупольському СІЗО. Його звинувачують за трьома статтями КК РФ. Щодо місця перебування Анастасії Глуховської, то відомо, що з Мелітополя її етапували до СІЗО Таганрога. Однак куди перевели далі – невідомо. Ще раніше була затримана вже непрацююча журналістка Ірина Левченко. Наразі за нашими даними вона перебуває в одній з в’язниць Донецька.
– Робота нашої редакції тепер полягає не тільки в інформуванні про життя в окупації, а й у пошуку полонених колег. Ми створили карту катівень, де на основі наших інтерв’ю та бесід з полоненими нанесено 15 в’язниць. В цьому напрямку ми співпрацюємо з Національною спілкою журналістів України. Разом з першим секретарем НСЖУ Ліною Кущ я нещодавно виступила на засіданні Ради Європи і звернулася до депутатів та експертів із проханням прискорити процес обміну полонених журналістів, оскільки не всі можуть дочекатися звільнення, як це сталося з Вікторією Рощиною, яка загинула в катівнях російської в’язниці, – зазначила Світлана Залізецька.
Журналіст із Маріуполя В’ячеслав Твердохліб, який, тікаючи від полону, 5 діб пішки вибирався з захопленого російськими військами міста, розповів, що перед окупацією на електронну пошту телеканалу «ТВ-7», де він працював, надійшла пропозиція щодо роботи на російському телеканалі «Звезда».
– Під час фільтрації я зустрівся з колишнім сісдміном сайту. Він більше 6-7 років уже не працював. А окупанти вимагали від нього паролі та коди доступу від проукраїнського сайту. І так – скрізь. Окупанти тобі або пропонують працювати на них, або в разі незгоди, якщо не вдасться вибратись – на тебе чекає полон, – наголосив В’ячеслав.
Він додав, що колеги в неволі дійсно відчувають підтримку. Попри все, інформація до них доходить. Йому розповідав про це один з цивільних, який вирвався з полону. Були навіть випадки, коли самі охоронці, морально знущаючись, повідомляли: мовляв, там, в Україні, про тебе говорили, підтримували…
– Тож не маємо права втомлюватись говорити про полонених колег, не дамо забути про них, будемо підтримувати. Ми тут, на волі, – їхня велика надія, їхні захисники, – підкреслив В’ячеслав.
Наприкінці заходу всі присутні створили стіну побажань колегам, які перебувають у полоні. Під заголовком «Пам’ятаємо, Боремося за вас!» кожен з учасників акції прикріпив написані на стікерах слова підтримки та залишив свій підпис під колективним Листом-зверненням до міжнародних організацій, громадських діячів та влади із закликом допомогти обміняти журналістів, звільнити їх з полону.
За гіркою іронією долі, саме в цей день – День прав людини – російські загарбники вже вкотре цинічно довели, що невід’ємні права людини на свободу і особисту недоторканість, як і поняття людяності взагалі, для них нічого не варті. По обіді вони вдарили іскандером в центральну частину Запоріжжя, спричинивши великі руйнування і людські жертви. 8 людей загинули, 22 постраждали, серед них – дитина. Вщент зруйновано приміщення медичного центру і 3 нежитлових приміщення, пошкоджено 20 житлових багатоповерхівок. Тож чимало медійників після мирної акції по підтримці полонених журналістів виїхали на місце прильоту, щоб виконувати свою роботу, висвітлювати черговий злочин країни-терориста.
Валентина Бистрова
Фото Дар’ї Зирянової
