Упродовж минулого тижня Олена Цигіпа працювала у Брюсселі спільно з ГО «Цивільні в полоні» на запрошення міжнародної правозахисної організації Front Line Defenders. За ці дні українська делегація провела серію офіційних зустрічей з представниками Чехії, Швеції, Австрії та інших європейських країн, під час яких обговорювала конкретні механізми сприяння процесу звільнення незаконно утримуваних росією цивільних осіб. Про адвокаційну поїздку активістка розповіла інформаційній службі Національної спілки журналістів України.
– Наші люди в полоні – як батарейка, що сідає. Їхній час спливає, здоров’я з кожним днем не додається. Ми маємо діяти швидко! Представники багатьох європейських країн висловлюють зацікавленість у наданні допомоги. Однак не всі розуміють, які конкретні кроки могли б сприяти вирішенню цієї проблеми, — зазначила Олена Цигіпа. За її словами, європейські партнери можуть насамперед допомогти вийти з інформаційної ізоляції через поширення інформації про незаконно утримуваних українців у соціальних мережах та під час публічних виступів.
– У кожного з них є соціальні мережі, є свої підписники. І якщо вони розміщуватимуть пости, приміром, що зустрічалися з нами, це суттєво допоможе у подальшій адвокаційній роботі, — підкреслила вона.
Стратегічні комунікаційні ініціативи
Під час брюссельських зустрічей сторони обговорили ряд конкретних ініціатив, спрямованих на підвищення обізнаності міжнародної спільноти щодо проблеми цивільних заручників. Серед ключових проєктів: створення документальних фільмів про родини заручників з подальшою організацією публічних переглядів та дискусій, проведення мистецьких виставок, організація тематичних конференцій та публічних обговорень за участю родин цивільних заручників тощо.
– За допомогою культурних проєктів ми можемо організувати в будь-якій країні інформаційну подію, яка актуалізує проблематику незаконного утримання цивільних громадян України, — зазначила Олена Цигіпа.
На її думку, представники європейських політичних кіл могли б взяти під патронат конкретних цивільних заручників, зокрема Сергія Цигіпу: говорити про нього, звертатися до міжнародних інституцій, вимагати його звільнення, включати це питання до порядку денного міжнародних переговорів.
Відколи журналіста перевели з колонії до Москви, пані Олена має можливість листуватися з ним двічі на тиждень через електронну систему «Зона-Телеком». Поки Сергій Цигіпа перебував у колонії, комунікація значно ускладнювалася — один лист міг іти протягом місяців. За її словами, російська сторона пояснює затримки необхідністю проводити цензуру кореспонденції, проте достовірність цих пояснень викликає обґрунтовані сумніви.
Під час перебування в Брюсселі дружина незаконно увʼязненого журналіста також зустрілася з Мартою Берендій — українською громадською діячкою, яка знає Сергія Цигіпу особисто через спільну роботу.
– Вона опублікувала інформацію про нашу зустріч у соціальних мережах, висловила глибоке занепокоєння долею Сергія та готовність долучитися до подальших адвокаційних заходів, — повідомила Олена Цигіпа.
Необхідність включення цивільних заручників до процесу обмінів
Олена Цигіпа висловила занепокоєння щодо переговорного процесу з питань обміну полонених українців. Вона підкреслила критичну важливість включення цивільних заручників до формули «всіх на всіх», звертаючи увагу на катастрофічні умови утримання цивільних заручників.
– Ці люди не отримують належного медичного обслуговування, страждають від неадекватного харчування та систематично зазнають різних видів насильства. Ми задокументували численні випадки серйозних травм, включно з переломами ребер та втратою зубів внаслідок катувань, — повідомила вона.
Проблема посттравматичної реабілітації цивільних українців
Окремим напрямом роботи громадської організації «Цивільні в полоні» виступає сприяння у реабілітації звільнених цивільних заручників. Олена Цигіпа акцентувала увагу на існуванні системного дисбалансу у цьому питанні.
– На сьогодні військовослужбовці, звільнені з полону, отримують реабілітаційну допомогу за рахунок ветеранських фондів. Натомість для цивільних осіб, які також пережили полон і потребують комплексної реабілітації, такі механізми відсутні, — зазначила вона.
За словами пані Олени, організація прагне знайти міжнародних партнерів для забезпечення належної реабілітації звільнених цивільних заручників, і це становить один із пріоритетних напрямків їхньої діяльності. Активістка підтвердила незмінність позиції ГО «Цивільні в полоні» щодо продовження системної адвокаційної роботи на всіх рівнях — від національного до міжнародного.
– Ми продовжимо перемовини, звернення та листування як з українськими офіційними інституціями, так і з міжнародними партнерами. Наше ключове завдання — забезпечити, щоб ніхто не забув жодного незаконно утримуваного громадянина України, і зокрема — мого чоловіка, Сергія Цигіпу, який і досі чекає на повернення додому, — підсумувала вона.
Що відомо про Сергія Цигіпу
За інформацією НСЖУ, Сергій Віталійович Цигіпа (нар. 10 серпня 1961 року) – член Національної спілки журналістів України, організатор фестивалю «Таврійські ігри», обіймав посади заступника головного редактора у низці національних видань, проводив журналістські розслідування. У 2008 році на нього було здійснено замах. Брав участь у Революції Гідності, у 2015-2017 роках проходив службу в Силах спеціальних операцій, має звання майора.
Російські окупанти викрали Сергія Цигіпу 12 березня 2022 року за звинуваченням у «шпіонажі». Рішенням окупаційного Сімферопольського «суду» 6 жовтня 2023 року він отримав 13-річний термін ув’язнення. 14 лютого 2024 року апеляційний «суд» залишив у силі цей вирок. 8 квітня 2024 року Сергія Цигіпу етапували на територію Росії.
У березні 2025 року російський касаційний суд також залишив 13-річний вирок у силі. «Сергій тримався дуже добре, гарно виступав. Вирок залишили без змін. Але ми на інше і не сподівалися», — каже Олена.
Інформаційна служба НСЖУ
