У Запорізькому Центрі журналістської солідарності НСЖУ відбулася зустріч, присвяченій творчості відомого земляка, видатного українського поета з Гуляйполя Василя Діденка, про якого журналістам-переселенцям і місцевим медійникам розповідав дослідник його творчості, журналіст і письменник, заслужений діяч культури і друг студентської юності поета Василь Федина. На зустріч прийшли люди, залюблені в українське красне слово.
– У його віршах – жива душа нашої землі. І безкраїй степ гуляйпільський з ковиловим сумом, і кожна стежина, гайок, деревина, і сивий туман над річкою, і червона калина, і пісні, мелодії яких співпадали з мелодією його душі, і вишивані рушники – на щасливу долю, і мамина сорочка-вишиванка, яку Василь, будучи студентом Київського університету ім. Шевченка, носив, як оберіг, не рік і не два, аж допоки нитки тримались,- такою дорогою вона йому була – про все це Василь Діденко розповів у свої поетичних рядках, а ще у відомій пісні «На долині туман», що вже багато років бентежить наші душі і серця, – підкреслив Василь Федина.
Учасники зустрічі цитували поетичні рядки Василя Діденка, згадували про своє спілкування з ним, а Василь Федина поділився спогадами про юнацькі роки поета, прочитав листи нашого земляка, показав прекрасний фільм, знятий ним до 60-річчя поета на Запорізькій студії телебачення.
«Як Прометей не вмер від ран, не вмре і мова – гарна зроду. Я не останній з могікан, я – син великого народу!» – к час воєнного лихоліття ці рядки видатного українського поета з Гуляйполя звучали особливо актуально і хвилююче.
– Василь Діденко досконало знав рідну мову, його поезії пронизані любов’ю до своєї землі, до її людей. Він пишався тим, що був українцем, був сином великого народу. Саме ці почуття живлять сьогодні всіх нас в кривавій боротьбі з російськими загарбниками, мужньо б’ються на фронті сини великого народу, сучасні українські Прометеї. І поетове слово теж воює. І ми всі разом. І ми – переможемо, – зазначив земляк відомого поета, гуляйпільський журналіст і письменник Іван Кушніренко.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 152.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Валентина Бистрова
Фото Сергія Біжка та Юрія Зелінського
