Запоріжці прокинулись 22 березня о четвертій ранку від потужних вибухів, які тривали майже дві години. Від ворожого ракетного обстрілу троє людей загинуло. Пошкоджень зазнала гребля ДніпроГЕС, 10 приватних будинків знищено вщент і декілька сотень багатоповерхівок також були пошкоджені.
Тільки-но пролунав відбій повітряної тривоги, запорізькі журналісти вирушили фіксувати наслідки ранкових російських атак. На місцях прильотів працювали представники як місцевих, так і всеукраїнських ЗМІ. Серед них — кореспондентка телеканалу «РАДА» Єва Міронова.
– Того дня були три важливі включення. Два в новини, один у лайф. Важко в таких зйомках зрозуміти, що ти вже нічим не можеш зарадити, не можеш врятувати загиблих. Особливо важко чути про загиблих дітей. Це наше місто й ми разом відчуваємо його біль.., — розповідає журналістка.
– Я прокинулась одразу ж після першого прильоту. Найперша емоція – це злість на росію, ненависть до ворога. А далі треба вставати, перевіряти заряд акумуляторів, ставити на заряджання додаткові «акуми», словом, починаєш потроху підготовку до зйомки наслідків цих прильотів. Далі спати вже не можливо було – моніториш новини, рахуєш прильоти, заспокоюєш собаку, морально налаштовуєшся працювати. З кожним вибухом в голові лише одна думка: «Хоча б люди не постраждали», – розповідає про ранок 22 березня телеоператорка каналу «Ми – Україна» Дарʼя Зирянова.
Запорізький фотожурналіст Ігор Лавров прибув одним із перших на місце прильоту одного з критичних обʼєктів інфраструктури.
– Поспішаю зробити документальні кадри, відбій ще не настав. Знов вибух. Намагаюсь не панікувати. Тут знов два потужні прильоти по околиці. Повертаюсь у безпечне місце, на узбережжя де вовсю палає вогонь. Пауза. Знов бубуух. Міняю місце, – сказав Ігор.
Важка професія журналіста під час війни потребує на тільки майстерності, а й витримки, психологічної стійкості. Запорізькі журналісти – самі такі, справжні фахівці, які в змозі виконати саме найскладніше завдання.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 152.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
За інформацією Запорізького ЦЖС
Фото Дар’ї Зирянової та Ігоря Лаврова
