Ця зима була дуже складною, у тому числі й для роботи медійників. До постійних безпекових ризиків додалися погодні проблеми. Здавалося б, річ банальна, але зафіксувати наслідки ударів ворога чи зняти навчання військових підрозділів – це багатогодинна робота просто неба. У мінус 20 швидко вистигає найтепліший одяг. Так, зокрема, було 3 лютого – у пік морозів. Щоб підтримати харківських медійників, Харківський центр журналістської солідарності НСЖУ передав представникам локальних, регіональних і національних медіа комплекти термобілизни. Ця разова цільова гуманітарна підтримка відбулася завдяки співпраці японського журналіста і мецената Джунічі Ковака з Національною спілкою журналістів України. У 2023 році іноземець став переможцем у номінації «Медіа і доброчинність» за свою діяльність.
Журналісти згадують ті холодні дні.
«Такого трешового робочого дня я не пам’ятаю давно, дуже давно. 8 годин на свіжому повітрі, прогрітому сонечком да -15-ти (вночі було -21). Спочатку по районах, де немає опалення. Коли вітер між багатоповерхівок робить з тебе крижинку за 5 хвилин, камера потороху вмирає, а телефон, заряджений на 100%, просить “їсти”, щойно його витягнеш з кишені. В одній зі шкіл, в укритті, де у 2022-му зробили дров’яну піч, я готова була залишитися жити. До весни. Яке це щастя – обіймати теплі цеглинки, думала я, тупцяючи в наметі після підходу до Ігоря Терехова, заливаючи відео на файлообмінник. А попереду вже чекав черговий приліт. “Стратегічний об’єкт”, 5-поверхівка серед житлового кварталу. Ми чигали навколо пожежі, ледь втримуючись від падіння на льоду, в’язнучи в снігу. Вихоплювали спікерів з натовпу. Тут писали Синєгубова, тут – прокурора. Однієї миті я відчула, як мікрофон дрібно тремтить в руках, а оператор не зміг вдягти навушників – руки задубіли», – так емоційно описує один лиш свій зимовий робочий день журналістка 5 каналу Оксана Нечепоренко.
На фотографіях Василя Голосного для інформаційно-аналітичного порталу «ІНФОСІТІ» – день у день відзняте життя Харкова. Щораз це різні частини міста: вечірні сутінки або ранкова робота комунальників, атмосфера передсвята чи, на жаль, нова трагедії війни.
Така щоденна документалістика – це десятки кілометрів робочих «прогулянок». І вони теж мають відбутися за будь-якої погоди.
Тож термоодяг від Джунічі Ковака виявився дужк доречним.
“Дякую за турботу! Ця термобілизна дуже допомагає у роботі!. Дуже комфортно і тепло”, – зазначив Василь Голосний.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності у Харкові – телефон: 093 813 75 44 (координатор Ганна Черненко)
Харківський ЦЖС
