У часи війни робота журналістів як ніколи важлива. Національна спілка журналістів України намагається підтримувати місцеві медіа на деокупованих і прифронтових територіях. Після визволення багато медіа відновлюють свою роботу. Обов’язок НСЖУ – допомагати, підтримувати, шукати кошти, надавати рекомендації донорам.
Про це голова НСЖУ Сергій Томіленко заявив у подкасті Андрія Куликова («Громадське радіо»).
– Спілка підтримує багатоманітність медіа. Важливі всі – телебачення, радіо, газети, інтернет-видання. Але в часи війни, яка відкидає суспільство до умов Першої світової війни, а цивілізацію – в окопи, коли цивільну інфраструктуру зруйновано, як ніколи важливі саме друковані медіа, – наголосив Сергій Томіленко.
Очільник Спілки нагадав, що спільними зусиллями з іноземними благодійниками вдалося підтримати вихід першого випуску 25 місцевих видань на прифронтових і деокупованих територіях. Багатьом із них удалося згодом забезпечити стабільну роботу.
Знакове видання міста Бахмут — газета «Вперед». З жовтня минулого року ця газета видається та доставляється в Бахмут і околиці. Це фронтова, але цивільна газета. Її випускає редакція на чолі зі Світланою Овчаренко, яка евакуйована в Одесу, але наважується продовжувати інформувати бахмутян. Газета друкується в Києві, після чого доставляється в одне з міст поблизу Бахмута, а в сам Бахмут і на його околиці видання доправляють військові.
– Роль газети на прифронтових територіях дуже важлива, адже вона несе перевірену інформацію, розвінчує фейки, закликає населення до евакуації, порятунку себе, родини, дітей. Попри руйнації війни, ця газета завдяки іноземним партнерам НСЖУ має стабільне фінансування, – сказав Сергій Томіленко.
Газета «Ворскла» виходить у Великій Писарівці на Сумщині, поблизу російського кордону. На початку війни в умовах оточення її редактор Олексій Пасюга друкував на принтері односторінкову газету і передавав такі спецвипуски по населених пунктах. «Ворскла» – місцева газета, якій максимально довіряють. Коли окупантів було вигнано з Сумщини, видання відновило свій друк.
Ще приклад. Іванків, Київська область – територія, яку намагалися загарбати росіяни. Редактор газети «Трибуна праці» Павло Смовж торік, коли ця територія була відрізана, продовжував збирати інформацію про воєнні злочини, приїжджав у зруйновану редакцію, щоб врятувати підшивки – літопис Іванкова, вивозив картини місцевого художника… Все це попри небезпеку життю.
– Ще одним прикладом достойного журналіста є головний редактор лиманської «Зорі» Олександр Пасічник. Наш колега, який робив газету все життя. Всі процеси були відлагоджені. Ключовий елемент передплати і поширення – місцева залізниця… Зараз весь світ навколо цього журналіста зруйнований, він – у статусі внутрішньо переміщеної особи перебуває в Києві. Але ця зріла, авторитетна людина пенсійного віку, незважаючи ні на що, береться за нові газетні технології, регулярно видає нові номери «Зорі», доправляючи її в Лиман. Олександрові Анатолійовичу було дуже боляче спостерігати наслідки потрапляння російської ракети в будинок, де була його квартира… Але він усе одно продовжує видавати для земляків патріотичну газету, яка часто дає інформацію, що рятує людям життя і переконує: Україна бореться й не відмовилася від Донбасу! – наголосив Сергій Томіленко.
Згадав голова НСЖУ добрим словом і газету «Вісті Снігурівщини», яка поширюється в Снігурівці – єдиному місті Миколаївщини, яке тривалий час перебувало під російською окупацією. Заступниця головного редактора Валентина Соколовська весь цей час була загарбаному місті.
– Головний редактор Ігор Новіков, який був евакуйований до Одеси, дуже зрадів, коли ми запропонували спробувати видати перший номер газети, – розповів Сергій Томіленко. – У щойно визволеній Снігурівці ще тривала діяльність саперів і спецслужб та поліції, а Ігор Новіков уже готував випуск «Вістей Снігурівщини».
Газети на місцях нині не лише виконують інформаційну функцію, вони є важливими лідерами громадської думки.
– Я буквально днями був на Чернігівщині, в Городні – громаді, яка межує одночасно і з Росією, і з Білоруссю, – розповів Сергій Томіленко. – Це була перша громада, через яку пішли танки. Єдиний інформаційний ресурс, який доступний там сьогодні, – газета «Новини Городнянщини», де працюють достойні наші колеги-журналісти. Заступник головного редактора розповідав, що містяни залучають його як третейського суддю до розв’язання спірних ситуацій. І навіть коли газета помиляється, люди переконані, що все, що вона написала, – правда.
Сергій Томіленко подякував швейцарській некомерційній організації Fondation Hirondelle та Інституту регіональної преси та інформації (IRMI, Україна), які реалізують проєкт інституційної підтримки редакцій українських медіа на сході, півночі та півдні нашої країни з акцентом на локальну пресу.
– Вони підтримують усі наші ідеали і починання у сфері свободи слова і медіа, – сказав Сергій Томіленко. – Війна зруйнувала економічні підвалини медіа. Класичного підходу, коли медіа могли заробляти на рекламі, передплаті й продажу вроздріб, наразі, на жаль, немає. Ми сподіваємося, що після Перемоги в мирній Україні все це відновиться. Але на сьогодні без зовнішньої допомоги місцеві медіа, на жаль, зникнуть, а отже в місцевих жителів доступу до об’єктивної, професійно поданої інформації не буде.
Інформаційна служба НСЖУ
