У будівлі прифронтової редакції Великописарівської газети «Ворскла» (Сумська область) розбиті всі вікна. Реакція після обстрілів релокувалась, і все ж продовжує виходити і завойовувати прихильність читачів. Непроста робота у прикордонні, де редактор ще й доставляє газету читачам, які часто залишаються без світла, без зв’язку. Досвід роботи в умовах багатьох ризиків заслуговує на увагу.
–Вважаю, що багато труднощів, у тому числі і фінансових, можна подолати, зокрема за допомогою грантів. А також при підтримці Національної спілки журналістів України, яка тримає руку на пульсі усіх подій, допомагаючи медіа, – каже головний редактор великописарівської газети «Ворскла» Олексій Пасюга.
Досвід видань, які не лише вистояли у часи повномасштабного вторгнення рф в Україну, а й продовжують працювати, набуває особливої ваги. Адже за ці роки, за даними Національної спілки журналістів України, понад 50% друкованих видань припинили свою діяльність. Багато місцевих медіа ледве зводять кінці з кінцями, борючись за кожен день свого існування.
Ми опитали сім локальних видань, 66% з яких працюють на прифронтових територіях, а 71% відправляють журналістів у відрядження у зони бойових дій. І з’ясували, що у пошуках шляхів виживання вони змушені покладатися на власні сили: 71% зараз не мають підтримки від місцевої влади. Тим часом 100% редакцій відзначають погіршення фінансового стану, а зарплата (100% дефіциту), друк (57%) та залучення нових кадрів (14%) залишаються найболючішими статтями витрат. До того ж, сьогодні майже у 43% взагалі немає реклами, а у 57% надходження від реклами становлять до 30% редакційного бюджету. Тож видання шукають можливості отримати допомогу з різних джерел, зокрема, беруть участь у грантових програмах. Міжнародні організації надавали фінансову або матеріальну підтримку 85% опитаних газет. Також усі ці видання підтримують тісні стосунки з НСЖУ, і отримували від Спілки не лише матеріальну, а й технічну, консультативну допомоги, мали змогу брати в безоплатну оренду – захисне спорядження, працювати в коворкінгах, бути учасниками тренінгів.
Отже, попри всі виклики, ці видання демонструють надзвичайну стійкість. Щоб зрозуміти, як їм це вдається, ми поговорили з тими, хто продовжує тримати інформаційний фронт.
Сьогодні своїм досвідом ділиться Олексій Пасюга
–Яке місце у виживанні газети відіграють гранти? Чому ви вирішили використовувати грантові пропозиції, і яким результатом можете похвалитися?
– Основне фінансування для релокованої газети – це гранти. Почали їх писати з початку повномасштабної агресії за порадою від НСЖУ. Це стало вирішальним у долі медіа. Ми змогли відновити випуск і з квітня 2022 року виходимо щотижнево на 8 сторінках. Крім того, завдяки грантовій допомозі створили сайт, розвиваємо соціальні мережі, ютуб-канал.
–У чому вбачаєте секрет успішної діяльності вашого видання?
– Завдяки грантам (і фінансовим, і навчальним) ми змогли адаптуватися до сучасних умов діяльності в якості мультимедійного медіа. Тільки в такому форматі можна говорити про перспективи не просто подальшого існування-виживання, а саме розвитку.
–Чи є можливість будувати нині плани та стратегії на майбутнє? Як ви бачите розвиток вашої газети після перемоги і чи робите кроки для цього?
– Наперші плани після перемоги – відновити роботу редакції в рідному населеному пункті, але вже не як основного офісу, а підрозділу. Тому що на даний час ми успішно почали просувати видання не тільки на території колишного рідного Великописарівського району, що увійшов до складу Охтирського району, а по всій Охтирщині, тому що переважна більшість газет тут перестала існувати.
Ми успішно розвиваємо власну мережу доставки газети (бо Укрпошта показала себе ненадійним партнером і зробила для знищення друкованих видань України більше, ніж російські агресори). Сподіваємося розширити штат та охопити більше території власним розповсюдженням та роздрібним продажем. Також у нас вже монетизується ютуб-канал, плануємо монетизувати Фейсбук-сторінку та сайт. З поверненням бізнесу сподіваємося на рекламні надходження.
Інна Косянчук, інформаційна служба НСЖУ
