Що відбувається, коли люди починають бути перенасиченими новинами, або коли новини їх лякають? Вони перестають читати, їх це втомлює. Фахівці галузі кажуть, як діяти далі
На зустрічі в тренінговому центрі, що діє в «Соnstructive Institute» (данське місто Орхус) українські журналісти говорили про конструктивну журналістику з керівником тренінгового центру Орли Боргом. 10 років чоловік займався розслідувальною журналістикою, а тоді очолював 15 років газету «Jyllands Posten». Тепер керує тренінговим центром. Сюди на 10 місяців запрошують гарних журналістів і вчать ідеї конструктивного журналізму. У нас в Україні це більше звучить як журналістика рішень.
«Конструктивний журналіст – це критика, об’єктивність і збалансованість»
– І наші слухачі потім стають амбасадорами змін і покращення журналістики, – каже Орли. – Ми прийшли в інститут і спитали в керівництва, чи можемо тут відкрити наш центр? Що передувало? Колись я ганявся за розслідуваннями. Я вважав: гарна історія – це насправді погана історія. І якщо ніхто не злиться опісля статті, то це погана історія. Найважливіший критерій новин – конфлікт! Якщо він є, то це новий кут. Бо що таке правда? Журналістика – це найбільша правда. І якщо ми як преса не зможемо дати людям ту правду, яку ми дістали, то ми програли. Але нині на Заході росте уникання новин. Чому? Є свіжі дані. 36 відсотків опитаних кажуть, що прочитання поганих новин має негативний вплив на їхній настрій, 29 відсотків не довіряють медіа. А 55 відсотків хочуть позитиву, 39 відсотків хочуть пояснень: що відбувається? Ось і конструктивна журналістика! Це є дані аналізу «Reuters». І що? Я вчив у Школі журналістики, що гарна історія – це погана історія. А люди, як тепер бачите, хочуть позитиву.
Він визнає – негативні новини формують реальність. Але людей вже це перенасичує. Тому треба не лише критикувати, а й давати варіанти вирішення питання.
Фахівець каже: конструктивний журналіст – це критика, об’єктивність і збалансованість. І слід створювати дебати навколо вирішення проблем.
– Що таке «breaking news»? раптові новини! Але журналіст, як ми вважаємо, має бути і критичним і конструктивним. Як? Не лише показувати проблеми, а й фокусуватись на рішенні, самому шукати можливе рішення, – каже Орли. – Приклад з лікарями. У нас є райони, куди довго їдуть лікарі, а то й не хочуть їхати. Ось сюжет, де показали приклад Норвегії. Там лікарі їдуть в далекі місця до людей, бо в них є інтерес, будь то більша зарплата чи менші податки. Або їх просто підвозять. Шукайте рішення! Тож перше – це треба окреслити проблему, має бути потенційне вирішення проблеми. І повертайтеся до людей, які відповідальні за ці зміни. Як у будь-якій історії, треба задокументувати процес. Чи може бути конструктивна журналістика про те, як почистити пилосос, що забився? Очевидно, ні, бо це не суспільно важлива тема! – каже Орли.
Отже, як тільки ми показуємо негатив, треба знайти вирішення, каже фахівець.
– Я отримував раніше як журналіст звіт, скільки в нас біженців. Я робив про адаптацію біженців матеріал, але спершу дивився лиш на те, що 50 відсотків з них не працюють, не можуть інтегруватися. Та я потім звернув увагу на інші 50 відсотків, зробив інтерв’ю з тими, хто працював, реалізував себе. Важливо також питати аудиторію і стежити за її зацікавленістю. Зазвичай робота редакції така: після пітчингу теми йде робота над темою, тоді публікування, і журналіст йде писати іншу тему. А інтерес аудиторії в цей час лиш починає зростати до попередньої теми, бо вона робить дискурс. Тому не треба кидати теми, слід дивитися на них в розвитку, а можливо і писат,и як відбулося потім вирішення проблеми, – каже Орли.
«Замість того, щоб шукати лише проблему, ми шукаємо і розв’язання»
Опісля зустрічі з Орли Боргом журналісти мали візит до місцевої данської газети «Aarhus Stiftstidende».
Від час презентації головного редактора Яна Шоубю також говорили про нові виклики перед читачем і про конструктивну журналістику.
Трохи про газету і редакцію в цілому. Редакція має також радіо, якому близько 4 років. Є сайт, є соцмережі. Держава фінансує як радіо, так і газету. Власне, як і всі інші медіа в країні. Радіо має 15 млн євро в рік. Політики не тиснуть, адже, повторимося, фінансування мають всі медіа. Популярним для радіо є подкасти. Експертів не бракує для створення подкастів на різні теми. Про газету варто сказати більше. Вона виходить (увага!) з 1794 року. Газета місцева, тож насамперед новини про Орхус. Місцеві новини – пріоритет.
– Нас пару разів перекуповували. Сьогодні тираж 8,5 тисяч примірників. Це щоденно. В гарний день 100 екземплярів продають через мережу продажу, а в основному все по передплаті. Є сайт, фейсбук, твітер, інстаграм. Передплата на рік коштує 1200 євро, – розповів Ян Шоубю. – Коли росія атакувала Україну, це була велика історія для нас. Але, повторюся, в нас спершу місцеві новини, потім інші. Якщо ми хочемо вижити, то треба розказувати читачам локальні історії. Колись було 128 журналістів, це у 1996 році, а зараз 20. Тоді був міжнародний відділ, їхали за потреби і в Китай за темами. Локальні вкладки були. На 16 сторінках виходили вкладки про регіони, це окрім основних сторінок. Тепер всього 20 сторінок.
Середній читач газети віком 75 років. Колись одна пані 77 років поспіль була підписником газети. 100-річні мають безкоштовну підписку на газету. Таких на сьогодні 17 осіб.
Зарплата в журналіста після університету 4 тис євро до оподаткування. Більше 7 тисяч в тих, хто пропрацював 10 років.
50 тисяч людей в середньому щодня читають сайт, але є основа, це 6.400 підписників, які читають газету онлайн, підписані на неї, платять кошти за доступ до новин. І ця аудиторія має тенденцію зростати. 15 євро на місяць – платна версія сайту. Є в газети й гіперлокальні сайти, для районів міста, там 7 євро підписка на місяць. Розвивають і клуб читачів. Читач з квитком цього клубу, наприклад, може десь мандрувати. Ясно, що друкована версія газети дещо зменшується.
– Може наступного року будем пропускати неділю чи середу, не буде виходити в ці дні газета, – каже Ян.
В редакції помітили, що багато читачів втомлюються від негативних новин. Тому хочуть журналістику позитиву.
Намагаються писати щось унікальне.
– Зараз багато тем про альтернативні джерела енергії. Люди кажуть, не хочуть поряд жити з вітряками. Ми шукаємо людей, які поряд побудувалися, робимо історії. Багато тем – як розвивати місто. Хтось не хоче, щоб у центрі міста були машини, а власники магазинів в центрі проти такого підходу. Тож ми послали журналістів в Нідерланди та Іспанію подивитися, а як там, бо там нема в центрі машин. Критичний підхід робимо: замість того, щоб шукати лише проблему, ми шукаємо і розв’язання, – каже редактор.
Назарій Вівчарик, фото автора
