Гостя інформаційний проєкту «Локальні медіа в умовах війни», який впроваджує Івано-Франківський Центр журналістської солідарності НСЖУ – Оксана Камінська, відома прикарпатська журналістка, засновниця та директорка регіонального онлайн-медіа «ПІК. Прикарпатська інформаційна корпорація», членкиня НСЖУ, зауважує, щощо становлення і розвиток ресурсу, набуття досвіду відбувалося в умовах кризових ситуацій. Пані Оксана та її колектив бере участь і в проєктах Івано-Франківського Центру журналістської солідарності.
– Пані Оксано, на вашу думку, наскільки важливою є діяльність Центру для журналістської спільноти?
– Створення в Україні мережі Центрів журналістської солідарності вважаю доброю ініціативою і правильною структурою. Зокрема, людям у професії потрібно мати своє ком’юніті. Тобто, журналісти мають знати, що у них є ком’юніті, яке живе тим же, що й вони, дихає тим самим, розуміє і переживає те саме, що й вони. Тут можна поділитися досвідом, обговорити разом проблемні питання, або навіть просто поспілкуватися.
Також Центри журналістської солідарності є важливою структурою, особливо в час війни. Наскільки пригадую, з перших днів повномасштабного вторгнення окупантів на територію нашої країни Івано-Франківський Центр журналістської солідарності був рятівним майданчиком для релокованих редакцій та медійників, які вимушено переїхали на Прикарпаття. Це була постійна допомога і підтримка. Знаю від колег і читаю на ваших сторінках у соцмережах, що соціальна і волонтерська робота Центру активно триває й дотепер. Хочу зауважити, що і в час війни, і не в час війни, важливо, щоб такі Центри діяли в журналістському середовищі, адже таке ком’юніті ще більше об’єднує медійників з різних куточків нашої країни.
– Як працюють локальні медіа в умовах війни. Ваше онлайн-медіа, пані Оксано, засноване не так давно. Це була давня мрія, яку вдалося втілити? Чи щось інше?
–У школі моїми улюбленими предметами були українська мова і література, захоплення – писати твори. Розуміла, що в подальшому це захоплення може стати професійним шляхом. Здобула дві вищі освіти – економічну в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу та журналістську в Львівському національному університеті ім. Івана Франка. Бачила для себе можливість розвиватися в журналістиці, хоч це все було не просто.
Свого часу дописувала матеріали для місцевих газет, працювала головною редакторкою в одному із глянцевих журналів, а також піар-менеджеркою в одній із великих приватних компаній області. Робота піар-менеджерки допомогла зрозуміти, що я роблю і який це має результат. Мені подобалось керувати проєктами, координувати роботу, придумувати контенти, інформаційні приводи, працювати з людьми – це була жива атмосфера, в якій я відчувала свою реалізацію. За період роботи піар-менеджеркою змогла реалізувати чимало планів, ідей, цікавих починань.
Також відвідувала цікаві тренінги: як писати грамотно; як писати простими словами; як писати так, аби тебе почули; як орієнтуватися в читацькій аудиторії. Тож багато азів професійної журналістики почерпнула саме на цих тематичних тренінгах. Звідти і виникла думка розпочати працювати сама на себе. Відповідно, написала бізнес-план створення і розвитку власного медіа. Наша державна служба зайнятості виділила певні ресурси. Це дало мені можливість стати на ноги. Згодом я почала набирати команду. Саме так починалась історія створення ПІК.
– Чому саме онлайн-медіа, а не газета, для прикладу?
– Зізнаюся, на перших порах онлайн-медіа, як ресурс, мені не подобалося. Ані стиль роботи, ані підхід до подання інформації, ані те, що допускається часто перекручування фактів. Тож спробувала створити інформаційний продукт іншого формату, де в центрі уваги буде людина. «Медіа про людей і медіа для людей!» – такий наш девіз.
Редакційний контент наповнений, окрім текстових матеріалів, різноманітними фоторепортажами, відеосюжетами, де ми показуємо людські обличчя, погляди та думки пересічних громадян. Звичайно, ми, медійники, маємо виконувати свою роль журналіста – бути посередником між людиною і владою. Треба зважати на різні думки, а не дивитись однобоко. Людям потрібно пояснювати, доносити достовірну інформацію. Маємо тримати золоту середину. Це не легко. Але ми намагаємося це робити і залишатися в цьому інформаційному полі посередниками.
Сторінки нашого онлайн-медіа – це своєрідний часопис Івано-Франківська, зокрема, і Прикарпаття загалом. Діяльність Прикарпатської інформаційної корпорації – це невеликий вклад нашого колективу в історію рідного краю, і це гріє нам душу.
– Ви заснували медіа. Чи вдалося Вам, пані Оксано, створити його таким, як Ви це бачили?
– Так. Ставила собі за мету стати одним із найрейтинговіших онлайн-медіа регіону і цієї мети досягла. Ми такі і є. Якщо взяти аналітику по сайту ПІК, наприклад, грудень минулого року – чотири мільйони переглядів, січень поточного року – три мільйони переглядів. Це насправді великий показник. Упродовж крайніх двох – трьох років ПІК з-поміж онлайн-медіа входить у першу трійку в регіоні.
Коротко про нас. Основним інформаційним майданчиком ПІК є сайт. Також маємо сторінки і в соціальних мережах – Facebook, YouTube, TikTok, Instagram, Telegram. Згодом почали створювати спецпроєкти, які були би цікаві людям, які би нас відрізняли від інших медіа. Це такі проєкти як: «Люди Прикарпаття», «Кіно тижня», «Кухня тижня», «З висоти пташиного польоту». Героями наших проєктів є відомі спортсмени, актори, волонтери, військові, лікарі. Набрав популярності й мій авторський проєкт «Відверто» – це відеоінтерв’ю з політиками, відомими людьми, громадськими діячами Прикарпаття. Також маємо постійну комунікацію з районами. До редакції звертаються читачі з громад Прикарпаття зі своїми проблемними питаннями і ми виїжджаємо, вникаємо. Намагаємося тримати руку на пульсі. Особисто вважаю, що мати регіональні видання дуже добре. Так, як ми тут, на місці, відчуваємо свій регіон, ніхто так не зможе.
– Онлайн-медіа ПІК засноване відносно недавно. Проте Вам і Вашому колективу вже довелося зіткнутися з різними кризовими ситуаціями: пандемія коронавірусу, війна. Як долаєте такі виклики?
– Будь-які виклики можна подолати разом. У нас дружній і професійний колектив. Ми розуміємо один одного і підтримуємо один одного.
Ви правильно зауважили, що за нашу небагаторічну діяльність довелося працювати в умовах різних кризових ситуацій. Досвід роботи у форматі онлайн ми отримали під час пандемії коронавірусу.
Коли розпочалася повномасштабна війна в Україні, наш колектив працював із дому. Ми, як і всі українці, були стривожені, шоковані подіями, але розуміли, що маємо виконувати свою місію – інформувати людей про те, що відбувається в Україні, в області, в нашому місті. У такому режимі працювали понад місяць. Згодом продовжили роботу вже в офісі.
З початку повномасштабної війни і дотепер наш сайт жодного дня не припиняв працювати. Навіть попри хакерські атаки. За період воєнного стану в Україні сайт Прикарпатської інформаційної корпорації неодноразово зазнавав атак російських хакерів. Навіть одного разу прокидаюся вранці, а на сторінці сайту нашого медіа – георгіївська стрічка. Ми швидко своїми силами все відновлювали і далі продовжували працювати.
– Як щодо блекауту?
– Редакція Прикарпатської інформаційної корпорації орендує офісне приміщення в будівлі, де встановлений генератор. Наразі якихось проблем із енергозабезпеченням у нас немає.
– Пані Оксано, щоб Ви порадили колегам, які в умовах війни залишаються у професії?
– Загалом хочу зауважити, що ми живемо в час війни, але не у війні. Івано-Франківщина – тилова область. Є чимало можливостей заробити, нехай навіть на свої базові видатки. Ми, наприклад, вишукуємо різні грантові можливості, долучаємося до проєктів, маємо угоди з рекламодавцями. Тож, хто хоче розвиватися, той розвивається. Основне, що маємо всі робити – інтенсивніше працювати та вміти адаптуватися до вимог часу, вимог комунікації. І ще одне, не менш важливе – досягти успіху можна тоді, коли ти робиш те, що любиш, що тебе надихає, від чого ти отримуєш задоволення.
ДОВІДКА. Інформаційний проєкт «Локальні медіа в умовах війни» розповідає про роботу редакційних колективів у період кризових ситуацій та про те, як вдається утримувати інформаційний фронт журналістам, котрі, попри все, і надалі залишаються в професії – з перших уст у розмові з керівниками регіональних медіа.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності в Івано-Франківську – 066 677 07 26 (Вікторія Плахта, координатор Івано-Франківського центру), адреса: вул. Січових стрільців, 25.
Розмову вела Богдана Засідко,
Івано-Франківський Центр журналістської солідарності
Дискусія з цього приводу: