Кошти на видання документальної книги «Оборонці Гуляйпільського краю» відомого на Гуляйпільщині краєзнавця, члена Національних спілок журналістів та письменників України, редактора газети «Голос Гуляйпілля» (1991-2011рр.) Івана Кушніренка збирали мало не всім світом. І ось в Запорізькій обласній науковій бібліотеці відбулася презентація його нової книги, присвяченої вшануванню наших героїв, які в сучасній російсько-українській війні борються за незалежність і територіальну цілісність України.
На зустріч з автором і його новою 97-ю книгою завітали колеги – журналісти-переселенці з Центру журналістської солідарності, письменники, представники Гуляйпільської громади, побратими й родичі загиблих воїнів, волонтери, громадські діячі, працівники бібліотек і читачі.
Книга про оборонців Гуляйпільщини має три розділи. Перший розділ «Діти рідної землі» – це розповіді та світлини присвячені землякам, які віддали життя за Україну в сучасній російсько-українській війні. Другий – «На Махновській дузі» – це розділ, що містить понад 40 історій про синів Прикарпаття, військових з 102-ї Окремої бригади сил територіальної оборони ЗСУ з Івано-Франківської області, які нині захищають Гуляйпільщину. І третій – «Повернення із забуття» – розповіді про постать політичного та військового діяча Нестора Махна, а також про військовослужбовців ЗСУ, які у боротьбі з російським агресором взяли собі позивні «Махно» та «Нестор».
Звертаючись до широкого загалу, член ЗОО НСЖУ, голова ЗОО НСПУ Ольга Стадніченко зауважила, що ця книга – перша сторінка в літопис війни, зокрема на Запоріжжі, бо головне її гасло: ніхто не забутий і ніщо не забуте, всі наші герої мають бути пошановані.
– Історію пишуть переможці, – наголосила вона. – Маємо творити літопис Перемоги, а вона неодмінно буде! І ми маємо задокументувати кожну подію, кожен подвиг наших захисників, завдяки яким ми живемо на прифронтовій території. Війна закінчиться лише тоді, коли ми вшануємо кожного із загиблих героїв. Іван Кушніренко робить дуже важливу й правильну справу. Ця книга є першою сходинкою, камінчиком у фундамент величезного літопису нашої боротьби й Перемоги. Писати подібний літопис важко, адже треба пропустити через себе долі загиблих героїв. Багатьох гуляйпільців, хто воював на Гуляйпіллі чи інших напрямках і загинув, Іван Кирилович знав особисто. Не забуті й ті, хто прийшов боронити нашу землю із інших куточків України, їм теж велика шана й подяка.
–Земляки просили мене писати про сьогоднішні події, про людей, що боронять нашу землю від російського агресора, – сказав Іван Кушніренко. – Багато хлопців полягло. Їх треба пам’ятати і шанувати. Я щиро вдячний всім, хто допоміг видати цю книгу, зокрема Почесному консулу Латвійської Республіки в Запоріжжі Юрію Підгорному, голові Благодійного фонду імені Євгена Коростельова Марії Коростельовій, редакторці газети «Голос Гуляйпілля» Тетяні Великій, журналістці Тамарі Борт та десяткам простих гуляйпільців, котрі зробили свій посильний внесок, аби згадане видання побачило світ. Я щиро розумію, що нині треба донатити на ЗСУ, але без книжки неможливо виграти російсько-українську війну, коли знищується цвіт нашої нації, наша культура, книги. Запоріжжя – це велике Гуляйполе. Дуже часто я зустрічаю тут знайомих і незнайомих земляків. Під час зустрічі багато з них говорили мені, щоб я документував події сьогодення.
Ось так і виникла ідея створення цієї книги.
– Дуже символічно, що наш Гуляйпільський край, «Махновську дугу» захищають нащадки Степана Бандери з Франківщини. Нестор Махно й Тарас Шевченко нині є символами нашої боротьби на Гуляйпільщині, – зауважив Іван Кирилович. – Іде страшна битва добра і зла. Добро має перемогти! На жаль, у книзі зібрані розповіді не про всіх героїв, пошук інформації про загиблих і живих захисників триває, вона буде включена до другого тому видання.
У межах презентації книги Івана Кушніренка більшість учасників заходу долучилася до збору на РЕБ для 128 бригади 233 батальйону з Хмельниччини, що мужньо обороняє Запорізький край. Був проведений аукціон, де були представлені чудові лоти: свічки ручної роботи, гільзи, які розмалювали дружини, кохані, доньки захисників. Учасники презентації допомогли зібрати 7000 грн.
– На аукціоні мені дістався назвичний лот, – каже радіожурналістка з Енергодару Алла Шамрай. – Розписану невідомим мені автором гільзу після звільнення України від рашистської нечисті я привезу додому і в ній напевно завжди будуть стояти квіти з нашого розкішного газону під вікном нашого рідного будинку в нашому рідному місті! Стоятимуть як пам’ять про тих , хто поліг на фронтах за нашу свободу, і завжди нагадуватимуть про дні…місяці…роки, проведені не вдома… Гільза дісталась мені за донат для бійців, які тримають Запорізький напрямок. З Іваном і його дружиною та помічницею Лідою ми познайомились в Запорізькому Центрі журналістської солідарності, і тепер я маю честь називати їх своїми друзями. Вони, як і я, переселенці. Як і я, вірять у перемогу ЗСУ, чекають на повернення додому і все роблять для того, щоб наблизити закінчення війни. Думаю, що друзями цю чудову пару вважають всі, хто завітав до на презентацію «Оборонців Гуляйпільського краю». Кожен виступ викликав сльози – не можна було втриматись, згадуючи імена полеглих героїв, про яких написано в книзі. Іван Кушніренко щиро подякував всім, хто допоміг у зборі матеріалу для книги і посприяв тому, аби вона опинилась у читачів, а також звернувся до присутніх з проханням допомогти йому у роботі над наступним томом: жодне ім’я не повинно бути забутим!
– Я готовий працювати скільки буде потрібно,– сказав Іван і зізнався, що значно легше писати про живих героїв, та на нашу долю випав, на жаль, такий час…
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 152.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників медіа, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Тамара Борт, кореспондент газети «Голос Гуляйпілля»
