Делегація норвезьких медіаменеджерів на чолі з Ранді Огрей — виконавчою директоркою Норвезької асоціації медіабізнесу та членкинею Міжнародної дорадчої ради мережі Центрів журналістської солідарності — відвідала Львівський ЦЖС. Зустріч відбулася на майданчику факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, куди центр нещодавно переїхав. Гості знайомилися з тим, як мережа підтримує журналістів під час війни, допомагає переміщеним редакціям продовжувати роботу та протидіє російській пропаганді.
У зустрічі взяли участь норвезькі медіаменеджери, генеральна директорка радіо «Галичина» Ольга Когут, українські журналісти, викладачі та команда Львівського центру журналістської солідарності. Говорили про потреби медійників в умовах повномасштабної війни, значення друкованої преси для прифронтових громад, фактчекінг і знищення українського інформаційного простору на окупованих територіях.
Радіо «Галичина», зокрема, отримує допомогу від НСЖУ в межах співпраці з Українським медійним фондом «Нордік» (Ukrainian Media Fund Nordic), президенткою якого є Ранді Огрей. Фонд заснували асоціації медіабізнесу Норвегії, Швеції, Данії та Фінляндії.
Від екстреної допомоги — до відновлення редакцій
Координаторка Львівського ЦЖС Наталія Войтович розповіла гостям про роботу мережі, яка нині об’єднує шість центрів у семи локаціях у різних регіонах України. Львівський ЦЖС тісно співпрацює з колегами із Сум — прифронтового регіону.
Після початку повномасштабного вторгнення центри у Львові, Івано-Франківську та Чернівцях приймали журналістів із територій бойових дій і тимчасової окупації. Команди допомагали з житлом, безпечними робочими місцями та евакуацією журналісток із дітьми за кордон.
Невдовзі стало зрозуміло: переміщеним медійникам потрібна не тільки невідкладна допомога, а й можливість залишатися у професії. Тому в центрах створили коворкінги, де журналісти та редакції могли відновити роботу. Одним із таких прикладів стала херсонська газета «Новий день».
«Для людей ця газета — як продовження життя»
Кореспондентка «Суспільне Херсон» і газети «Новий день» Олена Протопопова розповіла норвезьким колегам, як видання відновилося ще тоді, коли Херсон залишався під російською окупацією.
«Новий день відродився, коли сам Херсон був ще в окупації», — сказала журналістка.
Тепер команда працює дистанційно з різних міст, адже через війну працівники редакції були змушені роз’їхатися. Газета продовжує доносити перевірену інформацію до людей на прифронтових, звільнених і тимчасово окупованих територіях.
«Ця газета для мене дуже важлива в тому плані, що сюди потрапляють новини з окупованої частини. Потрапляє саме реальна, справжня інформація, а не російська пропаганда», — наголосила Олена Протопопова.
«У нас є багато сіл, які вже звільнені, але там немає зв’язку, немає світла. Вони просто інформаційно, можна сказати, відрізані. І буває, що коли привозять ці газети, для людей це як продовження життя: вони побачили якісь новини, навіть про свою область прочитали з цієї газети — і їм від цього легше. Вони справді чекають цю газету», — розповіла журналістка.
Як окупація знищує інформаційний простір
Олена Протопопова також розповіла, як росія намагалася позбавити мешканців Херсонщини доступу до української інформації. Однією з перших будівель, яку захопили російські військові, стало приміщення херсонського телебачення. На той момент там переховувалися від обстрілів цивільні.
Після захоплення росіяни знищили 50 років архівних матеріалів, які зберігали історію Херсонщини. Згодом на базі українського телеканалу та з використанням його обладнання вони створили власний пропагандистський канал.
На окупованих територіях росіяни використовують не тільки матеріально-технічну базу українських медіа, а й назви відомих місцевих видань, наповнюючи їх пропагандистським змістом.
Медіаграмотність, фактчекінг і допомога іноземним журналістам
Норвезька медіаменеджерка Гільдеґун Аманда Солдал поцікавилася, як в Україні навчають медіаграмотності та допомагають людям розпізнавати пропаганду.
«У Центрах журналістської солідарності ми проводимо тренінги для журналістів із фізичної, цифрової та інформаційної безпеки, а для населення — тренінги з медіаграмотності. Зараз такий предмет є і на факультеті журналістики: його можуть відвідувати студенти будь-якого факультету університету як вибіркову дисципліну», — розповіла Наталія Войтович.
Норвезький медіаменеджер Оле Якоб Сунде запитував про український досвід фактчекінгу. Журналіст Юрій Сколоздра розповів про викриття фейків, співпрацю з медійними організаціями, зокрема польськими, та з Центром протидії дезінформації, а також про невеликі розслідування на основі відкритих джерел.
Окремо учасники обговорили допомогу закордонним медійникам, які приїжджають працювати в Україну.
«Коли до нас звертаються іноземні журналісти, які планують працювати на лінії зіткнення чи прифронтових територіях, ми допомагаємо організувати роботу, пройти акредитацію та отримати необхідне захисне спорядження. Співпрацюємо з фіксерами, які працюють з іноземними медіа, а також підтримуємо професійну комунікацію із закордонними журналістами: зустрічаємося з ними, говоримо про безпекову ситуацію в Україні та особливості роботи медіа під час війни. Крім того, члени нашої команди беруть участь у міжнародних конференціях і форумах, де розповідають про ситуацію в Україні», — зазначила Наталія Войтович.
«Ви — в наших серцях»
Для норвезької делегації зустріч стала можливістю безпосередньо почути від українських журналістів про виклики, з якими вони стикаються під час війни.
«Ми дуже хотіли відвідати Центр журналістської солідарності, щоб краще зрозуміти, як ви працюєте, як допомагаєте журналістам і в чому полягає специфіка вашої діяльності. Ми надзвичайно раді, що змогли познайомитися з медійниками, які відвідують Центр, займаються перевіркою фактів і протидією російській пропаганді, а також із тими, хто виїхав із Херсона. Нам було надзвичайно приємно познайомитися з вами. Ваша робота надзвичайно важлива, і ми дякуємо вам за неї. Пам’ятайте: ми завжди з вами. Ви — в наших серцях», — наголосила Ранді Огрей.
Також гості ознайомилися з роботою факультету журналістики, на базі якого тепер діє Львівський ЦЖС, та обговорили підготовку майбутніх журналістів, професійну безпеку і виклики, які війна ставить перед журналістською освітою.
Норвезька представницька делегація перебувала в Україні як учасники медійного конгресу, який Асоціація незалежних регіональних видавців України (АНРВУ) проводила у Львові.
Львівський центр журналістської солідарності (довідка)
Центри журналістської солідарності (ЦЖС) — мережа Національної спілки журналістів України, створена після початку повномасштабного вторгнення росії за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів. Центри надають медійникам практичну допомогу: безпечні робочі місця й коворкінги, захисне спорядження, підтримку у відновленні роботи переміщених редакцій, тренінги з фізичної, цифрової та інформаційної безпеки, а також проводять заходи з медіаграмотності для населення.
Нині мережа об’єднує шість центрів, які працюють у семи локаціях: у Києві, Харкові, Дніпрі, Запоріжжі, Сумах, Львові та Івано-Франківську. Чотири локації — у Запоріжжі, Харкові, Дніпрі та Сумах — розташовані у прифронтових і прикордонних регіонах.
У серпні 2026 року при мережі запрацювала Міжнародна дорадча рада ЦЖС, до якої увійшли провідні міжнародні медійні експерти. У березні 2026 року мережа ЦЖС здобула Гран-прі фестивалю Voices у Флоренції.
За інформацією Львівського Центру журналістської солідарності
Дискусія з цього приводу: