В одній з численних пародій на «творчість» Лукашенка самопроголошений президент Білорусі розмірковує про брудну бомбу, яку нібито українці збираються кинути на нього. Він кричить своїм підлеглим: «Хто його знає, чим забруднена та бомба. Помийте ганчірки в хлорці і помийте ними підлогу та все інше про всяк випадок».
Щоб журналісти не мили ганчірки в хлорці при забрудненні території, а добре знали, що їм робити у разі хімічного або ядерного забруднення території, київський Центр журналістської солідарності НСЖУ організував тренінг – зустріч з автором модульної навчальної програми з реагування на хімічні загрози Максимом Довгановським.
Слід сказати, що Максим Довгановський – рятувальник, який присвятив професії вісімнадцять років. Наразі він є міжнародним експертом з питань радіаційного та хімічного захисту, співпрацює з багатьма міжнародними організаціями, про спільну роботу з якими розповів багато цікавого і під час цього тренінгу.
Те, що тренінг зацікавив навіть досвідчених медійників, засвідчила присутність в залі будинку НСЖУ знаних в Україні журналістів Дмитра Чистякова з Інтера, військового кореспондента «Апострофа» Михайла Шаркова (це він передав у подарунок НСЖУ державний прапор із підписами та побажаннями українських бійців з передової, на якому бійці написали: «Журналісти важливі!»). Викроїла час зі щільного робочого графіка і приїхала з Корсунь-Шевченківського директорка ТРК «На хвилі Корсуня» Галина Добровольська-Рибалкіна. Були тут і, так би мовити, досвідчені учасники – журналісти, які не пропустили жодного тренінга, що організує Центр журналістської солідарності.
І Максим Довгановський з колегою виправдали всі сподівання: про важливу не тільки в умовах війни, а й в усі часи проблему розкривали чітко, у невимушеному спілкуванні з учасниками.
Головний меседж – не завжди навіть екстрені служби можуть відразу оцінити дійсну загрозу. Трапляється, що ДСНС-ники виїжджають, наприклад, на пожежу і не підозрюють, що там є хімічне або радіоактивне зараження. На місце події з гострою ситуацією приїжджають і журналісти, які прагнуть оперативно інформувати людей.
На жаль, у них часто створюється ілюзія безпеки, упевненість, що нічого небезпечного не відбувається. Вони вважають, що з журналістським посвідченням вони можуть бути в найгарячіших точках. А тим часом загроз може бути кілька, і наслідки – вторинні загрози – можуть бути небезпечнішими за первинні.
«Дбайте про власну безпеку!», – наполегливо радить Максим Довгановський і розповідає, як розпізнати загрозу, що треба зробити в першу чергу в зоні хімічного чи радіоактивного ураження, які існують засоби індивідуального захисту та – головне – як правильно їх застосовувати. «Не так важливо вміти надіти протигаз, як важливо знати, коли його надіти» – це не жарт, а серйозна порада.
Познайомилися і з поняттям «деконтамінація». Зрозумілою мовою це означає зменшення (видалення) забруднення з одягу і поверхні тіла і запобігання розповсюдженню хімічних, радіаційних та біологічних агентів від контамінованих (забруднених) осіб і предметів. Комплекс цих заходів спрямований на механічну очистку шкіри, слизових оболонок, відкритої рани у постраждалих. Підкреслюється: деконтамінація проводиться незалежно від наявності у постраждалого симптомів, які характерні для клінічної картини дії ураження хімічними, радіаційними та біологічними агентами.
І актуальна порада: журналіст, який їде на місце пожежі, влучання ворожої ракети, повинен взяти з собою протигаз з якісними, що не втратили строку давності, комбінованими фільтрами. Адже ніхто не знає, що горить, яку небезпеку принесла ракета, навіть якщо вона не вибухнула.
Усі привезені на тренінг захисні маски, сучасні (не ті, що були сірі гумові) протигази, фільтри учасники могли не тільки роздивитися, а й надіти на себе. Знайшлися добровольці, які приміряли за всіма правилами захисні костюми: жовтий – на випадок хімічного зараження, помаранчевий – радіоактивного. І треба сказати, що в цьому процесі є чимало тонкощів – захисні рукавички і рукави, штани і взуття треба скріпити скотчем, а з самого костюма треба… випустити повітря, щоб він не перетворився на надувну кульку, яка заважає людині рухатися, надавати допомогу тощо.
На завершення тренінгу всі учасники за вже усталеною традицією отримали сертифікат, який підтверджує, що його власник пройшов базовий курс з безпеки для представників медіа, що працюють в Україні, – «Небезпечні атаки – хімічна та ядерна зброя: як діяти?».
Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Про ЮНЕСКО. ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Ольга Войцехівська, «Журналіст України»
