На прикордонні журналісти першими стикаються з фейками та викривленою інформацією про події, пов’язані з війною. Водночас і першими можуть їх спростувати, поки ці фейки не набули значного розголосу й поширення. Відтак правильно реагувати, спростовувати, інформувати, висвітлювати трагічні й складні події, показувати людські історії, протистояти тиску та кібератакам – усе це сьогоднішні виклики для прикордонних і прифронтових локальних медіа. Попри брак кадрів, перебої з енергопостачанням і звʼязком, обстріли, руйнування редакцій, вимушену релокацію, наші колеги долають ці виклики щодня і працюють, щоб бути джерелом обʼєктивної інформації для мешканців громад.
Посилити спроможність локальних медіа прифронтових і прикордонних областей покликаний навчальний курс «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією», який НСЖУ реалізує за підтримки Посольства Литви в Україні.
Шість менторських сесій, вебінари від досвідчених колег, які працюють в національних та міжнародних медіа та близько трьох десятків публікацій учасників – це результати першої половини курсу.
Протидія фейкам – нові інструменти та знання
«4 вересня росіяни вдарили по працівниках гуманітарної місії з розмінування «Данська рада у справах біженців» балістичною ракетою «Іскандер-М». Двоє загиблих, до десятка поранених цивільних демінерів. Після трагедії під Черніговом російські ресурси поширили відео, нібито їхній удар був спрямований по «центру запуску дронів».
У матеріалі, поширеному нашим виданням, донька загиблого Сергія Молибоги Валерія прямо спростувала цю брехню:
«Якщо придивитися, на тому відео видно, що окрім людей, стоять вісім мікроавтобусів. Під прицілом була якраз татова автівка».
Вісім мікроавтобусів і цивільних працівників, а не військовий об’єкт. Так локальні журналісти спростовують російські інформаційні вкиди. Російська пропаганда намагалася подати удар по гуманітарних працівниках як «знищення військового об’єкта». Свідчення рідних і колег підтвердили, що насправді йшлося про цивільних демінерів, які займалися розмінуванням».
Це слова Ольги Макухи, редакторки чернігівської газети «Вість». І це – приклад того, наскільки важлива роль локальних медіа в спростуванні російської брехні. Для видання важливо доносити такі свідчення до читачів, адже саме вони руйнують ворожі наративи й показують правду про те, що росія цілеспрямовано бʼє по цивільних, каже пані Ольга.
«Під час навчання ми отримали чіткіші орієнтири, як саме локальні медіа можуть протидіяти дезінформації, – додає редакторка. – Для нас було важливо заповнити прогалини у знаннях щодо того, як верифікувати інформацію в умовах воєнного часу, як правильно працювати з відкритими джерелами та не допустити поширення фейків. Зараз ми активно застосовуємо на практиці інструменти фактчекінгу та верифікації фото- й відеоконтенту».
Про важливість протидії дезінформації говорять й інші учасники проєкту. Керівниця видання «Вісті Зміївщини» з Харківщини Тетяна Логвіна наголошує: важливість професійного зростання зараз колосальна, а особливо в протидії дезінформації та фейкам. Адже нині, коли всім доводиться стикатися з величезною кількістю інформації з різних джерел, навіть дуже «просунуті» в цьому люди губляться та сприймають фейки за дійсність.
«Протидія дезінформації – це сьогодні один з основних напрямків журналістики, ми стикаємося з інформаційними атаками ворога постійно, – підтверджує редакторка чернігівської газети «Вісті Городнянщини» Світлана Томаш. – Звичайно, деякі знання ми отримували раніше, але наша менторка пані Тетяна Іванова настільки цікаво розкрила всі нюанси, що тепер можемо вільно орієнтуватися в інформаційному просторі. Стало набагато легше розрізняти фейкові й пропагандистські матеріали ворога та організувати професійну протидію».
Багато нових інструментів боротьби з фейками та викривленою інформацію відкрила для себе під час навчання й редакторка газети «Путивльські відомості» із Сумщини Тетяна Каушан.
«Наш фактчекінг виходить на новий рівень, – зазначає пані Тетяна. – Журналісти на прикордонні першими стикаються з викривленою інформацією. Тому доводиться часто щось заперечувати, пояснювати читачам. Коли маєш такі інструменти, про які дізналися на цьому курсі, це значно допомагає».
Її колега з Сумщини, редакторка газети «Панорама» Олена Касаткіна додає: місцеві редакції першими реагують на події у громадах, а люди в цих громадах частіше довіряють локальним медіа. «Нам швидше віднайти протидію фейку «на місці». Ще до того, як вони набирають обертів».
Менторка з медіаграмотності, медіаекспертка, професорка, завідувачка кафедри соціальних комунікацій Маріупольського державного університету Тетяна Іванова коментує: учасники курсу усвідомлюють навалу фейків як проблему, важливість боротьби з ними та контрпропаганди. Водночас, не завжди можуть розрізнити, на які фейки потрібно реагувати, а на які ні, не мають критеріїв оцінки небезпечності фейків, а також не ознайомлені з базовими стандартними програмами верифікації фейків.
«Звичайно, всі ці проблеми були пропрацьовані під час менторських сесій, – розповіла Тетяна Іванова. – Є ще одна проблема: журналісти мають бути обізнані не тільки в верифікації фейків та особливостях спростування, а й мати знання про технології створення фейків і психологію їх впливу. Це вже галузь психології маніпуляцій, і саме це викликало особливий інтерес учасників. Звичайно, такі знання дуже потрібні журналістам, бо саме вони тримають інформаційний фронт».
Цифрові інструменти – допомога для медіа, що працюють в умовах браку ресурсів
Журналісти медіа – учасників проєкту – працюють із високим навантаженням, в невеликих колективах, де відчутний брак кадрів, в умовах високого рівня небезпеки у зв’язку з бойовими діями і постійного стресу. Тому опанування нових технологій для них – це ще й полегшення в роботі. Особливо за допомогою таких інструментів, як штучний інтелект, якому можна «доручити» виконати частину роботи. На цьому наголошують учасники, відзначаючи користь менторських сесій з цифровізації журналіста і медіатренера Андрія Юричка.
«Дуже помічними стали сесії Андрія Юричка, де він розповів про можливості штучного інтелекту, зокрема, в розшифровці записів. Це дуже спрощує роботу таким редакціям, як наша, оскільки ми працюємо в умовах обмеженого кадрового потенціалу», – відзначає редакторка «Путивльських відомостей» Тетяна Каушан.
На важливості та користі менторських сесій з цифровізації акцентує увагу й редаторка «Панорами» Олена Касаткіна.
Тестує можливості штучного інтелекту також редакторка «Вістей Зміївщини» Тетяна Логвіна. Зауважує: працівники локальних медіа не завжди можуть самі зорієнтуватися в нових цифрових викликах, відтак сесії з цифровізації важливі для редакції.
«Коли мова йде про цифровізацію, локальні українські редакції почуваються розгубленими на роздоріжжі. З одного боку вони бачать вплив нових технологій і хочуть долучитися до всіх новітніх процесів охоплення аудиторії, а з іншої спіткнулися у відсутність навичок, спеціалістів та обладнання, щоб все впровадити. І завжди є страх втратити вже існуючу аудиторію», – коментує ментор Андрій Юричко.
Експерт додає: найзатребуванішою виявилася тема цифрової безпеки, бо, попри усвідомлення цифрових загроз, на практиці мало хто використовує відповідні інструменти, як, наприклад, антивіруси.
Своїми практичними результатами – економією ресурсів та часу на вичитку матеріалів та «перепаковку» готових матеріалів під соцмережі – зацікавив і модуль про роботу з великими мовними моделями.
«Програма розрахована перекрити найболючіші точки роботи медіа і поки рухається в запланованому напрямку. Редакції потроху впроваджують щось нове, завдяки тому, що не лише зрозуміли і побачили, як це має працювати, але спробували самі й розуміють, як вони можуть це все застосувати у себе», – каже Андрій Юричко.
Хоча, в першу чергу, для редакцій прифронтових областей, які змогли продовжити роботу після 2022 року, аудиторія – це сімʼя. І вони працюють заради неї, а охоплення та кліки в соцмережах залишаються абстрактними цифрами.
Людські історії розповідають світу правду про війну в Україні
Правдивий і цікавий контент – це ще одна зброя журналістів у боротьбі з дезінформацією. Історії про постраждалих від війни людей, зокрема, дітей викликають найбільший інтерес у міжнародної аудиторії. Відтак кожен журналістський матеріал – це маленька цеглинка в доказову базу, що проти України та українців росія чинить геноцидні дії. Особливості подачі такого контенту учасники навчального курсу опановують з журналісткою Юлією Сурковою, яка має досвід висвітлення війни в міжнародних медіа з 2014 року.
«У нашій прикордонній громаді більшість журналістських матеріалів повʼязані з чутливим контентом. Я не мала досвіду, як писати саме для міжнародних медіа. Завдяки патронату Юлії я з великим бажанням цьому вчилася. Сподобалося, як змінилися матеріали, тому застосовуватиму ці знання в подальшій роботі», – ділиться редакторка чернігівської газети «Вісті Городнянщини» Світлана Томаш.
Драматичні людські історії – це те, що часто виходить на сторінках видання з Херсонщини «Новий День». Його редактор Анатолій Жупина також відзначає допомогу менторки Юлії Суркової в пошуку нових тем та нових кутів подачі матеріалів. Правдиві матеріали про Херсонщину та херсонців важливі не тільки для міжнародної аудиторії, а й для тих мешканців регіону, що опинились на тимчасово окупованій території. Завдяки цим публікаціям вони можуть бачити реальну, не затьмарену пропагандою картину подій.
Менторка Юлія Суркова радить учасникам не бути «гіперлокальними», а додавати в матеріали загальнонаціональний контекст, більше бекграунду та цифр.
«Якщо давати більше таких подробиць, текст буде професійнішим, і це теж частина боротьби з дезінформацією. Як працює пропаганда? Це якась частина правди, якась частина неправди і все замішано на емоційному посилі. Наші матеріали не повинні бути пропагандистськими. Фактаж, точні цифри, контекст – це наші інструменти у боротьбі з російською пропагандою».
Водночас, Юлія відзначає активність учасників і бажання вчитися:
«Про те, як працюють журналісти національних і міжнародних медіа на лінії фронту, говорять багато, їх відзначають нагородами. А про локальні медіа згадують нечасто. Але їхня мужність і відданість професії вражає, і це надихає працювати».
Поради для журналістів за матеріалами менторських сесій:
Контент:
Історії людей, зокрема, дітей викликають в міжнародної аудиторії найбільший емоційний відгук. Працюйте з такими історіями, бо кожна з них – цеглинка в доказову базу, що росія чинить геноцидні дії проти України.
Не робіть «гарячих» нових про дітей. Такі історії потребують часу, безпечного середовища, дозволу батьків та згоди самої дитини.
Не забувати про інформаційну складову, так званий принцип «Five Ws» (Who, What, When, Where, Why – хто, що, коли, де, чому).
Памʼятайте про факти і цифри, наводьте узагальнені дані та статистику.
Ставтеся з повагою до свого героя. Історія не залишить читача байдужим, якщо ви самі не байдужі до неї.
Цифровізація
Зберігайте інформацію як на хмарних сервісах, так і на фізичних носіях.
Створіть декілька Gmail-акаунтів – один основний для роботи, інший резервний, який не пов’язаний з вами особисто.
Користуйтеся браузерами, які мають покращені налаштування конфіденційності, наприклад, LibreWolf та Brave.
Оцифровуйте редакційні архіви: це актуально і через обстріли, і через релокацію редакцій. Також це даєприріст трафіку в інтернеті.
Дбайте про безпеку, уникайте загроз: встановлюйте антивірус, не користуйтеся публічним Wi-Fi, регулярно змінюйте паролі, не використовуйте однакові паролі для різних сервісів, увімкніть двофакторну автентифікацію.
Медіаграмотність
Усвідомте сучасний інформаційний стан «апатія до реальності». Люди настільки зневірюються, що підсвідомо шукають когось, кому можна довіряти.
Перевіряйте цитати навіть відомих авторитетів та справжню фаховість експертів. Достовірність важливіша за швидкість інформації.
Використовуйте факти, а не лозунги: пропаганда апелює до емоційних гасел, а журналіст має працювати з цифрами, документами, перевіреними свідченнями.
Не уподібнюйтеся ворогу: уникайте мови ненависті й дегуманізації навіть у матеріалах про війну.
Користуйтеся інструментами фактчекінгу, серед яких такі сервіси: Google Reverse Search; TinEye.com; FotoForensics.com.
Проєкт «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією» фінансується Посольством Литовської Республіки в Україні в рамках Програми співробітництва з метою розвитку та сприяння демократії.
