У медіапросторі Нікопольської громади низка медіа стійко тримаються і продовжують інформувати населення. Це – радіо «Ностальжі 102,4», діапазон звучання якого сімдесят кілометрів, хвилі дістають населених пунктів Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської областей. Друком виходить районна газета «Південна зоря» (редактор Інна Швидка), має популярність газета «Сила» (випусковий редактор Олександр Резун), яка перейшла у формат соцмереж. Інші медіа з різних причин, на жаль, припинили роботу.
Вогневі удари щоденно руйнують промисловість Нікополя, завдають болю і страждань мирним людям, найстрашніше, коли забирають життя. Зараз Нікополь називають заручником колись вдалого і перспективного розташування. Неподалік – Запорізька АЕС, Енергодар і ворог, який там окопався… Російські війська – за 4-6 кілометрів від міста. Їхні дрони не дають спокою ні вдень, ні вночі, розкочуються постійно вибухи, артилерія теж майже не змовкає. Але і у моменти затишшя, і під час загроз лунає голос Нікополя – радіо «Ностальжі 102,4 FM», розповідаючи про реалії життя, події в громаді й в Україні.
Робота журналістів у Нікополі – постійні виклики
Журналісти висвітлюють важливі теми: робота комунальників, схожа на щоденний героїзм; волонтерські ініціативи; діяльність місцевої влади, досвід нікопольських освітян; відновлення пошкоджених ворогом осель та багато іншого. Українське слово свідчить про стійкість медіа, доводить, що попри небезпеку, місто живе, працює і навіть приймає гостей. На цьому наголосила у розмові з журналістом інформаційної служби НСЖУ керівниця Нікопольського регіонального журналістського осередку Юлія Білик.
– Робота журналістів у Нікополі – це постійні виклики і щоденна боротьба, – стверджує Юлія Білик. – Попри обстріли і те, що у душу вривається страх, голос «Ностальжі» продовжує звучати. І це вражає. Вибухи, відключення світла і навіть загрози життю не зупиняють колектив радіокомпанії. Війна позначається на здоров’ї медійників. Але вони –поруч з людьми. Коли звучать сигнали повітряної тривоги, радіо продовжує працювати. У такі хвилини зв’язок із слухачами набуває особливої важливості. Не раз доводилося чути, що коли свистить і гуде над головами, люди продовжують слухати радіо, аби відволіктися і відчути хоч деяке заспокоєння.
– Найбільших руйнувань у нас зазнало, так зване старе місто, де знаходиться багато будівель минулого століття, які є архітектурними та історичними пам’ятками, розташоване на березі колишнього водосховища. Переважали там мешканці приватного сектора, – розкриває деталі місцевого життя Юлія Білик.
– Заразу у старому місті практично вже не лишилося людей, зруйновані будинки. Довго не покидав рідну домівку місцевий блогер, член НСЖУ України Віктор Артеменко. Його дім постраждав від прямого влучання ворожого снаряду, на поміч під час проведення ремонтних робіт прийшла Спілка. Але з часом Віктор мусив шукати інше житло. Він продовжує свою роботу і викладає в соцмережі позитивні відео про життя нікопольців.
А ще у старій частині Нікополя залишилися тварини, яких господарі не змогли забрати із собою. Та навіть під обстрілами туди часто навідуються люди, аби погодувати своїх і чужих чотирилапих друзів. Про все це розповідають журналісти. Показують людяність і силу духу українців під час війни.
Радіо «Ностальжі 102,4» слухають і на тимчасово окупованих територіях
Звісно, не всі витримують життя під обстрілами, повідомив директор радіокомпанії «Ностальжі 102,4 FM» Валерій Терещенко. Багато жителів виїхали. А в роботі радіо змінилося лише те, що нікопольські медійники повністю відмовилися від розважальних передач. Все інше – як і було до війни. Мають фінансові проблеми – надходження від реклами зменшились на 40 відсотків через закриття підприємств та фірм у громаді. Кошти ж за виконання рекламних та інформаційних послуг, ідуть на виплату зарплати, сплату податків, за електроенергію і на ремонти приміщення після кожного обстрілу.
Але мовлення триває 24 години на добу. Готуються новинні випуски, є музичні, де звучать пісні українських виконавців. Нікопольські журналісти знають, що для слухачів радіо як орієнтир на відносну стабільність: якщо працює, значить тримаються, а разом з ними тримається Україна.
Радіо «Ностальжі 102,4» слухають не лише у Нікополі та багатьох сусідніх громадах. На тимчасово окупованих територіях теж чують українську мову, яка протистоїть навалі російської пропаганди, викриваючи її, показуючи життя як є. У медійників немає зброї, але є слово – щире і правдиве. Саме у ньому й криється сила, яка долає відстані, оминає ворожі блок-пости, і підтримує людей, які вимушені перебувати у тимчасовій окупації.
Робота радіо – це не лише про новини та інший інформаційний продукт. Це – про довіру людей. «Ностальжі» несе голос правди та свободи до українського народу, в тому числі і на окуповані території Запорізької області.
НСЖУ допомагала відновлювати радіомовлення потужного обстрілу
Валерій Терещенко розповів, що весною, два роки тому, Сергій Томіленко, разом з головою Дніпропетровського осередку НСЖУ Олексієм Ковальчуком не словом, а ділом допомагали відроджувати радіомовлення у Нікополі.
–Для мене і колективу візит колег став прикладом журналістської солідарності і нашої спільної незламності. Ми працюємо для людей, а значить наші голоси повинні бути з ними, – стверджує Валерій Терещенко.
Будівля радіокомпанії зазнала потужного обстрілу, внаслідок якого завдано збитків на сотні тисяч гривень: пошкоджено дороговартісне обладнання і частково зруйновано приміщення редакції. Тоді надзвичайно цінною була допомога. Важко було відновлюватися після нищівного удару. Саме завдяки допомозі, яку організувала НСЖУ, та підтримці меценатів, «Ностальжі» вдалося знову зазвучати.
Також у місті через пошкодження ворогом інфраструктури бувають багатогодинні відключення світла. Готувати та випускати програми радіокомпанії «Ностальжі 102.4 FM» вдається якраз завдяки зарядній станції, яку медійники отримали від Національної спілки журналістів України.
–Наприкінці березня у приміщенні радіокомпанії «Ностальжі 102,4 ФМ» також відбулася зустріч з головою НСЖУ Сергієм Томіленком, – деталізує пані Юлія. – Під час робочої поїздки по південних прифронтових районах України, він завітав до Нікополя, відгукнувшись на наше запрошення. Аби зустрітися з місцевими журналістами та безпосередньо ознайомитися, як ми працюємо попри небезпечні умови і загрози, які принесла війни. Запросила на зустріч з головою НСЖУ колектив радіостанції, членів правління Нікопольського осередку НСЖУ. Був предметний обмін думками про сьогодення і перспективи, важливість підтримки.
–Радіокомпанія у Нікополі, робота медійників у небезпечних регіонах – це символ стійкості української журналістики, – переконаний Сергій Томіленко. – У медійній сфері в умовах війни працюють люди, які попри загрози щодня залишаються вірними професії та громадам. Їхня діяльність – приклад журналістської мужності.
– Отже, навіть за нинішніх складних обставин життя у Нікополі продовжується, – каже пані Юлія. – У нас працюють деякі кав’ярні, магазини, є сфера побутових послуг, перукарні. Розповім про маленький епізод. Коли приїздив Сергій Томіленко, то я зателефонувала у радіокомпанію, аби попередити про відвідини голови НСЖУ, а працівниця компанії одразу мовила, що їй терміново треба зробити зачіску, щоб мати гарний вигляд, зустрічаючи гостей. Бачите, які ми у Нікополі великі оптимісти.
Раніше ми повідомляли, що Валерія Терещенка, керівника радіокомпанії «Ностальжі 102,4 FM» з Нікополя, Національна спілка журналістів України серед 26 медійників і волонтерів відзначила «Хрестом громадянських заслуг».
Людмила Мазнова, інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: