На Громадському стартував показ документальної стрічки «На звук сирен» (режисерки Анна Цигима та Ксенія Савоскіна), створеної Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з hromadske. Напередодні фільм представили в Українському домі — і його перегляд та обговорення засвідчили: ця робота на часі й потрібна як ніколи, в Україні та особливо за її межами.
Фільм розповідає про рятувальників і психологів ДСНС — тих, хто першими прибуває на місця російських ракетних та дронових атак у Києві.
Про особливість стрічки говорив член правління Національної спілки журналістів України Олександр Харченко. За його словами, фільм здатен «взяти» навіть іноземного глядача завдяки простим, але дієвим прийомам.
Передусім — вибором героїв. «Якщо про рятувальників знають усі, то про психологів ми, журналісти, у новинах говоримо рідко. А це критично важливо для подолання шоку й травм людей на руйнуваннях», — наголосив Олександр Харченко.
Ще один ефект — прийом «гучно–тихо»: після кадрів вибухів і пожежі хтось із рятувальників чи психологів у тиші розповідає деталі прильоту, і саме ці емоції розкривають найбільше. Фокус автори зробили на рятівниках, тоді як зазвичай говорять про жертв.
Модераторка зустрічі Наталя Гуменюк, співзасновниця та виконавча директорка Лабораторії журналістики суспільного інтересу, разом зі співавторкою фільму Анною Цигимою акцентували: «На звук сирен» свідомо «заточений» саме на зарубіжну аудиторію. За словами Анни Цигими, стрічку створювали як інструмент адвокації — такий, що викликає сльози й емоційне потрясіння. Адже завдання — пробити стіну «співчутливого вигорання», коли люди десь у Європі чи далі співчувають, але втомлюються співчувати.
Герої фільму — звичайні хлопці й дівчата, які буденно, щодня ризикують життям у столиці. На момент завершення зйомок загинули 114 рятувальників, а вже після виходу стрічки росіяни вбили ще двох на Полтавщині.
Олександр Харченко підкреслив: після таких фільмів світові важче буде заплющувати очі на тактику «подвійних ударів», яку агресор щодня вдосконалює, повторно атакуючи ті самі локації, коли туди вже прибули пожежники, медики та психологи. Під цей удар потрапляють і журналісти, які знімали матеріал для фільму. «Тож коли ми кажемо: журналісти важливі — це про всіх наших колег, хто під час цієї жорстокої війни ризикує поруч зі своїми героями», — зазначив він.
Самі герої стрічки до пафосу не схильні. Одного з рятувальників на показі запитали, що б він порадив людям. «Бережіть себе, щоб нам було менше роботи», — відповів він. А героїня-психологиня сказала по-професійному: «Подбайте про себе, щоб було більше сил подбати про інших».
Інформаційна служба НСЖУ
