Понад століття «Вечірка» розповідає киянам про найактуальніші новини з життя міста і не тільки.
28 грудня, у вестибюлі станції «Золоті Ворота» презентували ювілейну виставку, присвячену 115-ому дню народження видання «Вечірній Київ». Спеціально до важливої дати тематичну виставку організував Центр публічної комунікації та інформації у співпраці із Департаментом суспільних комунікацій КМДА та КП «Київський метрополітен».
Експозиція також знайомить киян із найбільш знаковими статтями «Вечірки», присвяченими найважливішим подіям в історії Києва, України та світу, а також — з відомими авторами, які в різні часи публікувалися в газеті.
Заступниця начальника метрополітену Наталія Макогон привітала колектив «Вечірки» зі 115-річчям.
«Для мене, відверто, це найкрутіше видання та найкрутіший бренд, який сьогодні інформує про життя столиці. Запрошую вас звернути увагу на стенд про відкриття столичного метрополітену. Нині київському метро 61 рік, а „Вечірці“ — 115. Вдячні редакції за постійне висвітлення нашої роботи. Усім бажаю успіху», — зазначила Наталія Макогон.
Головний редактор «Вечірнього Києва» Євген Лопушинський наголосив, що ця виставка — результат масштабної пошукової роботи, яку провели в архівах видання працівники редакції.
«Хочу насамперед відзначити роботу усіх тих, хто працював над створенням і виставки і ювілейного видання, яке ми підготували до цієї дати. Поряд з тим, хотів би сказати про тих людей, які в різні часи творили цю 115-літню історію легендарної — не побоюсь так сказати — газети. „Вечірка“ була своєрідним острівцем інакодумства, при чому від самих початків. Власне через таку позицію редакція декілька разів зазнавала репресій з боку комуністичної влади, журналістів переслідували. Та попри це вони працювали для свого читача і слово правди виявлялося сильнішим», — зазначив Євген Лопушинський.
Зокрема, він згадав, що у кризові моменти — під час перебудови, Революції на граніті, проголошення Незалежності, Помаранчевої революції та Євромайдану — «Вечірка» завжди залишалася на боці киян.
«Але попри це журналісти не боялися йти в розріз з офіційною позицією влади і висвітлювати знакові процеси. Тому важко переоцінити роль цих людей — сміливих, чесних, професійних», — зазначив головний редактор видання.
На завершення він додав, що гаслом «Вечірнього Києва» було і залишається — «з киянами та про киян».
На відкритті також виступив голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко. Від імені НСЖУ він привітав колектив і керівництво видання із ювілеєм.
«Ми в спілці щиро радіємо сьогоднішній події. Адже пересічні кияни зможуть ознайомитися з історією достойного бренду — бренду „Вечірній Київ“. І головне, відвідувачі будуть упевнюватися в гаслі, яке нині є стратегічним для НСЖУ, — „журналісти важливі“. Це далеко не найкомфортніша робота і вони не досипають ночами, аби вчасно інформувати про важливе. Ними завжди рухає боротьба з несправедливістю. Впевнені, що журналісти „Вечірки“ готові професійно інформувати про життя столиці. Бажаємо їм успіхів», — зазначив Сергій Томіленко.
Виставка експонуватиметься до 28 січня 2022 року у холі станції метро «Золоті Ворота».
Зазначимо, що 29 листопада 2018 року за рішенням Київради вийшов останній друкований випуск «Вечірнього Києва». Дотепер історію давньої газети продовжує інтернет-портал «Вечірній Київ», який щодня інформує киян про новини з життя міста та України, підтримуючи репутацію медіа, якому довіряють.
Про різні періоди існування газети читайте в матеріалі «Виданню „Вечірній Київ“ виповнюється 115 років». До 115-річчя «Вечірки» журналісти також пригадали минуле газети із багаторічним головним редактором Віталієм Карпенком.
ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО «ВЕЧІРКУ»:
- У 1958 році на шпальтах «Вечірнього Києва» вийшла легендарна стаття «Останній поєдинок», яка сколихнула не тільки київську публіку, але й весь Радянський Союз. Вона описувала фатальний матч команди хлібзаводу «Старт» проти елітної німецької команди «Флакельф», який виявився радянською пропагандою.
- Під час «хрущовської відлиги» наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років до співробітництва з «Вечірнім Києвом» залучали українських письменників і поетів: Юрія Яновського, Олександра Довженка, Миколу Бажана, Олеся Гончара, Михайла Стельмаха, Степана Олійника, Андрія Малишка, Павла Загребельного.
- У 50–60-х роках в номерах «Вечірнього Києва» публікувався відомий український письменник і публіцист Максим Рильський. У рубриці «Вечірні розмови» письменник звертався до різних жанрів: від «Короткої новели» (14 грудня 1960 року) і нарисів про українських митців («Останнє полювання», 23 січня 1961 року — про Амвросія Бучму, «Такі люди не забуваються», 8 березня 1961 року — про Михайла Донця) до філософських роздумів «Моє й наше» (20 травня 1961 року), «Почуття земляцтва» (10 березня 1962 року). Нині цикл статей Рильського, надрукованих у «Вечірньому Києві», вважають класикою української журналістики і вивчаються в університетах.
- У 1980-х роках у «Вечірці» друкували твори Дмитра Павличка, Івана Драча, Івана Багряного, а також роздуми Бориса Олійника. Свого часу у «Вечірці» працювали Олександр Швець (у майбутньому — головний редактор газет «Киевские ведомости» і «Факти і коментарі»), Володимир Мостовий (у майбутньому — головний редактор газети «Дзеркало тижня») та Павло Позняк (згодом — літературний редактор газети «Дзеркало тижня»).
- Вперше про Чорнобильську катастрофу «Вечірній Київ» написав за майже 10 днів після трагедії — 5 травня 1986 року. Адже сам факт вибуху — і тим більше його наслідки — радянська влада тоді ретельно приховувала. У тих публікаціях, які пізніше друкувались, практично не згадували про вплив та наслідки катастрофи, а більше звітували про допомогу населенню з боку влади та «нормалізацію ситуації в районі».
- У 1988 році «Вечірній Київ» вперше розповів правду про масові поховання у Биківнянському лісі під Києвом, які довгий час приписувалися німцям. Журналісти «Вечірнього Києва» (Олександр Швець у статті «Таємниця Дарницької трагедії» та Юрій Прилюк у статті «Хіба тільки Биківня?») одними з перших у СРСР написали правду про те, що це було масове поховання жертв радянського режиму, викликавши чималий резонанс у суспільстві.
- Наприкінці 80-х років «Вечірній Київ», всупереч статусу провладної газети у власності Київради, активно висвітлював голодування київських та львівських студентів проти продовження «союзного договору». Революцію на граніті студенти почали 2 жовтня, а вже 4 жовтня про це написали у «Вечірці».Через сміливі публікації журналістам погрожували звільненням, проте величезний авторитет видання та підтримка киян допомогли редакції вистояти.
- «Боже великий, єдиний, нам Україну храни…» — саме такими словами починався російськомовний (!) випуск видання «Вечірній Київ» після проголошення Незалежності України.
- У листопаді-грудні 2004 року «Вечірка» підтримала Помаранчеву революцію і присвятила їй аж шість яскравих спецвипусків, змінивши навіть брендові кольори газети на помаранчевий.
- У 2000-х Вечірній Київ» був єдиною українською газетою, яка централізовано передплачувалася через ДП «Преса» для українських громадських і культурних осередків Москви.
Сайт газети «Вечірній Київ»
