Євгеній Осієвський – науковець, медійник, автор дописів у науково-популярних проєктах «Спільне» і «Куншт» – загинув 22 травня в бою під Бахмутом.
Про це повідомляють його близькі й друзі.
Родом із Кропивницького, Євгеній отримав диплом бакалавра політології на факультеті історії, бізнес-освіти та права Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Вінниченка, відтак вивчав соціальну антропологію в Києво-Могилянській академії, писав дисертацію і наукову монографію.
«Євгеній був одним із найкращих моїх студентів, – розповів НСЖУ його науковий керівник у ЦДУ Едуард Клюєнко. – Відмінник, інтелектуал із нестандартним мисленням. І водночас – дуже веселий, доброзичливий, улюбленець і студентів, і викладачів… Мені пощастило бути його викладачем…»
«Євгеній був дуже різнобічною людиною. Як науковець вивчав різноманітні релігійні спільноти – кришнаїтів, неоязичників, саєнтологів. Одну його статтю опублікував авторитетний західний журнал, ще одну Женя подав незадовго до того, як мобілізувався… Як журналіст писав у різних виданнях кінорецензії, брав інтерв’ю на науково-популярні теми, пов’язані з фізикою, генетикою, орнітологією. Писав навіть перебуваючи на фронті. Останнє інтерв’ю Євгенія – з відомим британським генетиком Адамом Радерфордом – вийшло напередодні його загибелі. Як літератор Євгеній створив п’єсу (на жаль, не видану), був автором коміксів. А ще був політичним активістом: як людина лівих поглядів, входив до громадської організації “Соціальний рух”», – розповів НСЖУ друг Євгенія Ярослав Ковальчук.
Як повідомляють у «Соціальному русі», серед наукових інтересів Євгенія була антропологія народів Океанії, зокрема, Вануату, куди він мріяв поїхати в наукову експедицію.
«Переживши окупацію у гуртожитку в київському передмісті Ворзель, Євгеній спостерігав на власні очі жахіття злочинної агресії загарбників та людську солідарність їх жертв, що згодом описав у своїх спогадах на «Спільному». Зрештою, (на початку листопада 2022 року, – Ред.) став до лав ЗСУ», – інформують у «Соціальному русі».
14 серпня йому мало виповнитися 30 років. Але вже не виповниться…
«RIP, Женю. Цьому світу ой як бракуватиме твого оптимізму й дотепності. Дуже боляче від цієї шаленої несправедливості», – написала його товаришка Надія Ущапівська.
«Колись ми вправлялися в дотепності, вітаючи одне одного з днями народження, а тепер не можу підібрати слів, – пише колега Євгенія по навчанню Ольга Срібняк. – Женя – це один з найкращих людей, яких я знаю. Цінності, про які ми голосно говоримо – він просто жив, керуючись ними, і вибираючи те, що правильно, а не те, що зручно. Женя підбирав котів і цуценя, бо не міг пройти повз. Кілька разів просив мене когось у себе потримати – але ні, звичайно, ні. Женя йшов за тим, що його цікавило, а не за стабільністю і статусністю. З Женею було найкраще дивитися і обговорювати фільми. Женю, я сподіваюсь, що там, де ти є, є Боб Фоссе, Лу Рід і черешневий компот. Там є книги, які ти хотів прочитати, і багато котів і собак, які потребують твоєї турботи. І там завжди всі фільми показують до останнього титра. З тобою померла окрема мова, якою більше нема з ким говорити».
Поховають Євгена завтра в Кропивницькому. По ньому залишилася мама, яку він усіма силами підтримував.
Національна спілка журналістів України сумує через смерть Євгенія Осієвського і висловлює глибокі співчуття його рідним і близьким.
Інформаційна служба НСЖУ
Фото з фейсбуку Євгенія Осієвського
