Інформаційна безпека не менш важлива, ніж фізична – про це йшлося під час презентації проєкту Національної спілки журналістів України «Розстріляна свобода слова» в Чернігові. У межах проєкту було підготовлено 102 відео- та текстових історій про журналістів, які постраждали від російських загарбників, опинившись у полоні, переживши психологічний і фізичний тиск, ставши вимушеними переселенцями, втративши роботу.
– Національна спілка журналістів України закликає покарати російських воєнних злочинців у тому числі й за злочини проти журналістів та медіа, – сказав, виступаючи під час презентації, голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Серед понад ста історій журналістів, які ми зібрали, є й розповіді наших колег і з Чернігівщини.
Зібрані свідчення медійників ввійшли до підсумкового звіту, який щойно вийшов друком. Сергій Томіленко наголосив, що ці матеріали також передано до міжнародної ініціативи «Трибунал для путіна». Їх перекладено англійською мовою і буде передано в міжнародні правозахисні організації, а також до майбутнього міжнародного суду над путінським режимом.
– Разом із тим, ми бачимо, що журналісти стоять на захисті своєї професії, майже ніколи не йдуть на колаборацію з окупантами. І зараз на тимчасово окупованих територіях у росіян – дефіцит місцевих пропагандистів, тож вони змушені завозити «фахівців» із Москви та Санкт-Петербурга, – додав Сергій Томіленко.
На жаль, захист журналістами своєї професійної честі та гідності, свободи і незалежності України дається дорогою ціною. Голова НСЖУ нагадав, що наразі відомо про загибель від початку повномасштабної війни принаймні 72 українських медійників, дуже багато журналістів поранено, сотні були вимушені залишити рідні місця.
– Наш проєкт – намір зафіксувати злочини ворога. Ми хочемо наблизити день Перемоги й час покарання окупантів, – наголосив Сергій Томіленко. – Висловлюємо велику подяку за підтримку міжнародній спільноті та іноземним колегам.
Італійська журналістка, заступниця голови Ломбардійської спілки журналістів та членкиня виконкому Європейської федерації журналістів Анна Дель Фрео, яка взяла участь у презентації, висловила повну солідарність із українськими журналістами та передала найщиріші слова підтримки від колег із Європейської федерації журналістів та її президентки – Майї Север. Анна Дель Фрео наголосила, що неймовірно захоплена мужністю українських колег та їхньою відданістю професії. І пообіцяла на всіх міжнародних майданчиках заохочувати впроваджувати міжнародні програми підтримки журналістів та медіа в Україні.
Нові свідчення про небезпеку роботи журналістів в Україні – від чернігівських медійників.
Журналістка Людмила Пархоменко розповіла про жахливі 37 днів, які їй довелося провести в російській окупації.
– Я живу біля Чернігова. Місто було в облозі, й до нас зайшли російські війська. Було жахливо. Стрілянина, вибухи, вбиті люди, спалені будинки, окупанти їздили на своїх танках… Але ми трималися добре. В сусідньому будинку зібралося 13 людей, які в цей страшний час вирішили жити разом. В цьому будинку снайпер убив людину. І її не можна було поховати… Але згодом вони все-таки поховали ту людину в своєму сараї… Й таких моментів було дуже багато.
Інша журналістка, Інесса Фтомова, згадує жахливі події 19 серпня, коли росіяни поцілили ракетою в Чернігівський драматичний театр і вбили сімох осіб у приміщенні й на площі перед ним. Квартира пані Інесси розташована неподалік.
– Повз наше вікно пролетіла вогняна куля, й цієї ж миті стався вибух. Я саме готувала обід на кухні, і в одну мить я усвідомила, що стою з ложкою над каструлею, повною битого віконного скла. І якийсь час не могла зрозуміти, що сталося… Забути цього не можна, це назавжди з нами. Ми ходимо, усміхаємося, п’ємо каву, наче все нормально, але страх нікуди не дівається. Є й матеріальні збитки: квартиру пошкоджено, зараз її потроху ремонтуємо. Водночас, дякуємо Богу, що живі!
Син Інесси Фтомової, журналіст Арсен Чепурний, в момент обстрілу перебував у театрі, де готував репортаж про подію, що там відбувалася. Він зазнав поранення в руку й близько місяця лікував її.
– Я пережив блокаду Чернігова, був під обстрілами, тож звик до них. Першою моєю реакцією було – впасти й прикрити голову. Потім подивився, де мій відеооператор, бо ми були разом. Я навіть не одразу зрозумів, що поранений. Страх прийшов десь через годину, коли був відбій тривоги. Лише тоді я зрозумів, що був на волосину від смерті, – розповів Арсен.
Щиру й професійну участь у дискусії взяли голова Чернігівської обласної організації Олександр Назаренко і відповідальна секретар Ольга Чернякова, редактори та журналісти Чернігівщини. Крім обговорення безпосередньої теми зустрічі, її учасники обмінялися думками щодо стійкості локальних медіа, роботи із міжнародними донорами, руйнівних наслідків радикального реформування «Укрпошти» для газетної галузі та читачів української преси.
Інформаційна служба НСЖУ
