Обмеження щодо роботи медіа в прифронтовій зоні мають бути розумними та виправданими, а контроль за збереженням військових і державних таємниць не повинен перетворюватися в тотальну заборону на поширення інформації з наближених до фронту територій, переконані українські журналісти.
Оприлюднене командуванням оперативно-стратегічних угруповань «Одеса» та «Хортиця» зонування прилеглих до фронту територій («червона» зона – роботу журналістів заборонено, «жовта» зона – дозволено роботу акредитованим журналістам лише в супроводі пресофіцерів, «зелена» зона – дозволено роботу акредитованим журналістам) викликало жваве обговорення серед журналістів.
Нерозуміння медійників викликало й те, що в оприлюдненій учора вранці на сторінці Донецької ОВА інформації про запровадження такого зонування невдовзі зник перелік міст, які включені до тої чи то зони. Натомість, інформація оперативно-стратегічного угрупування «Одеса» залишається доступною.
Як зазначають у спілкуванні з центральним офісом Національної спілки журналістів України медійники, фактично журналісти відтепер не зможуть працювати вздовж усієї лінії фронту і в деокупованих районах півдня України, бо ці території включено до «червоної» зони. Більше того, під питанням доступ для представників медіа і в «жовту» зону, оскільки в Силах оборони України немає достатньої кількості пресофіцерів для їх супроводу.
– Я днями була на Донеччині разом із командою найбільшого арабомовного і одного з найбільших англомовних телеканалів «Аль-Джазіра» (це державний телеканал Катару, члена групи «Рамштайн»), і ми мусили чотири дні чекати, поки хтось із пресофіцерів звільниться, – сказала в коментарі НСЖУ відома журналістка, членкиня Ради з питань свободи слова та захисту журналістів при Президентові України, екс-заступниця міністра інформаційної політики Тетяна Попова. – Весь цей час ми знімали евакуацію місцевих жителів у містах, які сьогодні потрапили в «жовту» зону. Виходить, зараз ми не могли б зробити і цього. Нині в «жовту» зону включили, по-суті, 20-кілометрову смугу вздовж фронту. Тобто, і раніше пресофіцерів бракувало, коли з ними було потрібно їхати тільки до військових, а що буде тепер – важко навіть уявити.
На переконання Тетяни Попової, логічно було б, якби в «жовту» зоні було включено міста на відстані до 2 кілометрів від лінії фронту, а в «червону» – міста, де йдуть вуличні бої, як Бахмут. Натомість, тепер доступ лише з пресофіцерами запроваджено для журналістів туди, де працюють магазини, Укрпошта, пенсійний фонд, евакуаційні служби, ведеться роздача гуманітарної допомоги тощо.
– Відтепер далі Краматорська, Слов’янська, Костянтинівки і Дружківки журналісти працювати не зможуть, бо пресофіцерів обмаль. Самі пресофіцери знизають плечима і кажуть, що розуміють складність проблеми, але всі питання – до Генштабу. А там не знайшли нічого кращого, як видалити з публікації перелік міст, – каже Тетяна Попова. – При цьому ви не уявляєте, скільки журналістів перебувають на Донбасі від Покровська до Слов’янська, де зараз відбуваються основні події й можливий наш контрнаступ! У жодному готелі, в жодному ресторані ти не можещ не зустріти журналіста! В ресторані попереджають: а цей столик, мовляв, постійно – за «Нью-Йорк-Таймс»! В готелях на ранковій каві – майже самі журналісти, причому зірки журналістики! Великі канали на кшталт CNN, «Аль-Джазіра», мають там постійні бригади. Інші, навіть якщо їдуть, приміром, у Херсон, усе одно на декілька днів заїжджають на Донбас. За моїми оцінками, там зараз працює близько тисячі журналістів. І ось – такий жах…
Виконавчий директор Академії Української Преси Андрій Коваленко в коментарі НСЖУ сказав, що новий порядок, по суті, унеможливлює роботу як українських, так і зарубіжних журналістів у зоні бойових дій.
– Я спілкувався із деякими пресофіцерами – вони самі не знають, як буде далі. Але наразі працювати практично не-мож-ли-во! Звісно, треба щось робити, змінювати цю ситуацію. Мені телефонували іноземні журналісти, питали, як працювати в Херсоні, що потрапив у велику зону і де утворився «великий стоп», – сказав Андрій Коваленко. – Я не знаю, що їм відповісти.
Окреме питання – робота місцевих журналістів.
– Як працювати місцевим журналістам, приміром, у Херсоні? З правового погляду вони також мають туди «потрапляти» разом із пресофіцером. Але по факту вони вже там. Як бути їм – незрозуміло, треба розбиратися, – сказав Андрій Коваленко.
Як пояснюють в оперативному командуванні «Південь», журналістам, що мешкають в населених пунктах жовтої і червоної зони, необхідно зв’язатися з об’єднаним координаційним пресцентром Сил оборони півдня України для координації діяльності. Наскільки вдасться цю діяльність скоординувати, з огляду на брак пресофіцерів, – ще одне питання.
Відомий український фотожурналіст Ян Доброносов – не проти обмежень для медійників на лінії фронту, але так, щоб за потреби там усе-таки можна було працювати.
– Коли було запроваджено новий порядок отримання акредитації, журналісти це сприйняли «без паніки». Справді, акредитацій видано на руки дуже багато, а реально медійників працює значно менше, і Сили оборони повинні мати інформацію про тих, хто справді працює на фронті. Я подав документи на нову акредитацію і сподіваюся й далі їздити на фронт, – сказав Ян Доброносов. – Вірю, що все одно зможу знімати. Треба ж показувати світові цю жахливу війну! Думаю, рішення, які забороняють нам це робити, буде переглянуто. Ми повинні працювати.
Керівництво НСЖУ проводить консультації із ЗСУ з метою перегляду і скасування надмірних обмежень для роботи журналістів на прифронтових та деокупованих територіях.
Інформаційна служба НСЖУ
