Редакція газети «Зорі над Убортю» в місті Олевську на Житомирщині знаходиться у приміщенні, яке у процесі децентралізації було передане в комунальну власність. Здавалося б, укладений із міською радою договір гарантує законне перебування редакції в цій будівлі. Однак нова влада громади (міста) має намір позбавити колектив редакції цієї можливості.
Про це написала у листі до голови Національної спілки журналістів Сергія Томіленка редакторка газети Анжела Александрова.
«У відповідності до Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих органів масової інформації» балансоутримувач – Олевська міська рада 29.05.2017 р. уклала договір оренди нерухомого майна редакції строком до 31.12.2017 р. (таким було бажання попереднього керівництва), що відповідало ст.. 9 п. 2 цього закону – з розміром орендної плати, установленим для бюджетних організацій. «За умовчанням» він діяв до кінця 2020 року, – пише вона. – З лютого введено в дію новий Закон «Про оренду державного та комунального майна». Відповідно до цього закону оренда державного та комунального майна здійснюється лише через систему ProZorro.Продажі. а значить, усі без винятку потенційні орендарі отримали право участі в електронних аукціонах для оренди державного та комунального майна.
Нова міська рада наполягає на укладанні договору лише на таких умовах. На нашу думку, це не зовсім відповідає попередньому Закону «Про реформування державних і комунальних друкованих органів масової інформації». І головне питання не лише в тому, що доведеться платити значно більшу оренду, а в тому, що існує реальна загроза, у випадку участі в електронному аукціоні, втрати приміщення, яке може забрати будь-хто, якщо запропонує вищу ціну.
Просимо поради, чи існують якісь правові запобіжними щодо цього. Як у законному полі гарантувати собі збереження приміщення, яке редакція займає понад півстоліття. Чи ЗМІ стають повністю беззахисними перед новими законами? І нам не залишається іншого вибору, ніж вкласти голову в зашморг, який держава приготувала положеннями Закону «Про оренду державного та комунального майна», який, на нашу думку, суперечить Закону «Про реформування державних і комунальних друкованих органів масової інформації».
На прохання НСЖУ правову оцінку цієї ситуації та кваліфіковану пораду надав голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко. Зокрема, він зазначив, реформована редакція має гарантоване державою право на оренду приміщення, що перебуває в державній або комунальній власності, та в якому на час реформування знаходилась редакція, строком не менше 15 років. Здавалося б, можна порадіти за колектив газети «Зорі над Убортю». Але, як виявилося після телефонної розмови з редакторкою Анжелою Александровою, радість була передчасною.
«Міський голова Сергій Лисицький, з яким я зустрілась минулого тижня, сказав, що все одно виселить нашу редакцію з приміщення. Він каже, чхати хотів на те, що відповів у листі голова Держкомтелерадіо. Я йому відповідаю, що нікуди звідти виїду, бо редакція там знаходиться вже 50 років. Ми зробили в редакції ремонт, навели лад і затишок. Натомість пан Лисицький хоче нас виселити у старе приміщення, де колись був суд. Але ми не хочемо нікуди переїздити, тут – наша історія, наші традиції, наші робочі місця. Але прийшов такий пан Лисицький і хоче вчинити по-своєму. Просто прикро, аж до сліз», – розповідає вона.
Щодо причин такого ставлення міського голови до єдиного в Олевську друкованого видання Анжела Александрова має дві версії.
«Я думаю, що таку позицію Сергія Лисицького спричинили критичні матеріали на його адресу, які виходили в газеті «Зорі над Убортю». Будівля редакції знаходиться в центрі міста. Напевно, в цьому полягає його інтерес до приміщення. Мене запрошували до міської ради, ми розмовляли і пробували домовитися. Але марно», – каже вона.
Анжела Александрова каже, що інші політичні партії, представлені в міській раді, підтримують видання. Але їхня позиція поки що не в змозі вплинути на рішення міського голови, від якого сьогодні залежить доля шістьох працівників колишньої районної газети. За її словами, градоначальник пообіцяв впливати доступними йому методами на передплату, щоб газету ніхто не виписував. Тижневий наклад видання тримається в межах 2000, це вірні читачі й шанувальники друкованого слова. Позбавити їх улюбленої газети означає залишити без інформації велику громаду в Україні.
