• Головна
  • Вступ до НСЖУ
  • Контакти
П’ятниця, 6 Червня, 2025
Національна спілка журналістів України
Немає результату
Переглянути всі результати
ENG
  • Спілка
    • Історія
    • Керівництво
    • Структура
    • Секретаріат
    • Правління
    • Обласні організації
    • Документи
    • Вступ до НСЖУ
    • Нагороди
    • Конкурси
  • СПЕЦПРОЄКТИ
    • У фокусі – КРИМ
    • Ми з України!
    • Журналісти важливі
    • Центри журналістської солідарності
  • Історії
    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

  • Мiсцевi Медiа
    Світлана Томаш: «Я не маю права боятися, працюючи на кордоні, який під обстрілами. Бо там все ще живуть люди»

    Світлана Томаш: «Я не маю права боятися, працюючи на кордоні, який під обстрілами. Бо там все ще живуть люди»

    Микола Вельма: від посади міського голови відмовився на користь журналістики

    Микола Вельма: від посади міського голови відмовився на користь журналістики

    Редакторка газети з чернігівського прикордоння Олена Компанець вважає, що газетам потрібна термінова державна підтримка

    Редакторка газети з чернігівського прикордоння Олена Компанець вважає, що газетам потрібна термінова державна підтримка

    «Frontline Press»: коли газети рятують життя

    «Frontline Press»: коли газети рятують життя

  • Юридична допомога
  • Навчання
  • Спілка
    • Історія
    • Керівництво
    • Структура
    • Секретаріат
    • Правління
    • Обласні організації
    • Документи
    • Вступ до НСЖУ
    • Нагороди
    • Конкурси
  • СПЕЦПРОЄКТИ
    • У фокусі – КРИМ
    • Ми з України!
    • Журналісти важливі
    • Центри журналістської солідарності
  • Історії
    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

  • Мiсцевi Медiа
    Світлана Томаш: «Я не маю права боятися, працюючи на кордоні, який під обстрілами. Бо там все ще живуть люди»

    Світлана Томаш: «Я не маю права боятися, працюючи на кордоні, який під обстрілами. Бо там все ще живуть люди»

    Микола Вельма: від посади міського голови відмовився на користь журналістики

    Микола Вельма: від посади міського голови відмовився на користь журналістики

    Редакторка газети з чернігівського прикордоння Олена Компанець вважає, що газетам потрібна термінова державна підтримка

    Редакторка газети з чернігівського прикордоння Олена Компанець вважає, що газетам потрібна термінова державна підтримка

    «Frontline Press»: коли газети рятують життя

    «Frontline Press»: коли газети рятують життя

  • Юридична допомога
  • Навчання
Немає результату
Переглянути всі результати
Національна спілка журналістів України
Немає результату
Переглянути всі результати
Головна Новини

«Мій перший опублікований матеріал». Студент-журналіст написав про пережите у Маріуполі

НСЖУ НСЖУ
11 Квітня, 2022 / 09:29
рубрика Новини
0
«Мій перший опублікований матеріал». Студент-журналіст написав про пережите у Маріуполі

Маріуполь до/після. Фото: Маріупольська міська рада

Поділитися у FacebookПоділитися у TwitterВідправити e-mail

28 днів студент Маріупольського державного університету Єгор Кузьмін спільно із подругами провів у розстрілюваному окупантами Маруіполі. «Мій перший опублікований матеріал! Дуже важко було писати про пережите у Маріуполі, та я не думав, що свою першу публікацію буду писати на таку важку тему», – так Єгор коментує свою журналістську розповідь про порятунок.
Зворушливу публікацію підтримала Перша секретар НСЖУ Ліна Кущ: «Дякую, що поділилися своєю історією, так важко усвідомити, що все це відбулося зі знайомими людьми і з Маріуполем. Добре, що ви в безпеці, сподіваюся на порятунок інших людей».
Єгор Кузьмін – учасник навчальних ініціатив НСЖУ, зокрема, освітнього курсу «У фокусі – КРИМ».
«Саме цього дня я востаннє зв’язався зі своєю мамою. До цього ми могли зловити зв’язок лише на восьмому та дев’ятому поверхах гуртожитку, ще й телефони “доживали” свої останні відсотки. Ввечері зв’язок повністю зник. І з цього моменту починаються найгірші для мене дев’ять днів без зв’язку з рідними. Ми ніяк не могли повідомити хоча б, що усі цілі та живі. Аби стало легше, я писав листи мамі, де вибачався за усе, обіцяв впоратися з усім, обіцяв зустрітися…» 

Повний текст опублікований на сайті Truthful Reporting:

Пов'язанітеми

«Головне – не зашкодити», – військовий журналіст Павло Шамшин про роботу на передовій

«Завдяки вам Україна звучить», – привітання з Днем журналіста від голови НСЖУ

Настав уже другий місяць весни, а я ніби ще залишився у лютому 2022. Мої пережиті воєнні дні у Маріуполі злились в один довгий та моторошний сон, з якого мені вдалося виплутатися. Вибратися з міста мені вдалося 22 березня. У тому пеклі я пробув 28 днів. Та мені здавалося, що це була вічність.

Хочу почати свою історію з того, як я опинився у Маріуполі. У Маріуполі я навчався в МДУ, в університеті, що нині повністю зруйновано. Там я жив у гуртожитку за 150 кілометрів від батьків, і так вийшло, що за п’ять днів до початку війни я повернувся до міста, адже мав розпочатися другий навчальний семестр в університеті. Ось так я й натрапив на цю біду. Так само опинилися у далі блокованому місті декілька десятків іноземних студентів з нашого МДУ у гуртожитку, що за тиждень до війни приїхали складати сесію. 

Звістка матері про початок війни

Я добре пам’ятаю ранок 24 лютого. Своїм дзвінком мене розбудила мама о шостій ранку. Вона з жахом спитала мене, що відбувається, адже у новинах повідомили, що на Україну напали та починається війна. Того ранку кожна хвилина, ні, кожна секунда тягнулася вічність. За вікном було чутно, як автомобілі з величезною швидкістю летять по проспекту Будівельників, де я жив. Вони неслися навипередки, створюючи затори на дорозі, аби скоріш покинути місто…

Мене огорнув страх. Це страх залишитися одному, далеко від батьків. Та потім ми разом  із двома подругами з університету  згуртувалися та вирішили до кінця триматися разом. Так і вийшло, виїхали ми разом. Зараз ми також разом: вдома у родини однієї з них. 

28.02. У цей день ми з дівчатами вийшли пошукати води у місті та опинилися під обстрілом “Градів”. Виявилося, що це було далеко від нас, але таких гучних вибухів ми ще не чули. Знали б ми тоді, як гучно буде далі…

«Мій перший опублікований матеріал». Студент-журналіст написав про пережите у Маріуполі 1
Вид з кімнати гуртожитку. Фото: Єгор Кузьмін

01.03. Вперше зникло світло та перестав працювати стільниковий зв’язок. Магазини вже не працювали, а деякі вже почали руйнувати містяни, аби викрасти їжу. Ми з хлопцями з гуртожитку знайшли на дворі пічку буржуйку, що залишилася від будівельників, які з осені утеплювали наш гуртожиток. Далі ми кожного дня рубали дрова та готували на пічці у внутрішньому дворі гуртожитку та на мангалі. Черга, щоб хоча б підігріти воду тривала понад годину кожен раз. Ще пічка стала для нас усіх єдиним джерелом тепла, бо опалення, зрозуміло, не працювало без світла. 

05.03. У цей день свій день народження у підвалі святкувала одна з моїх подруг. Разом ми приготували залишки м’яса, що вже п’ятий день були без холодильника у маринаді, та зварили картоплю. Таке свято в нових реаліях. 

Саме цього дня я востаннє зв’язався зі своєю мамою. До цього ми могли зловити зв’язок лише на восьмому та дев’ятому поверхах гуртожитку, ще й телефони “доживали” свої останні відсотки. Ввечері зв’язок повністю зник. І з цього моменту починаються найгірші для мене дев’ять днів без зв’язку з рідними. Ми ніяк не могли повідомити хоча б, що усі цілі та живі. Аби стало легше, я писав листи мамі, де вибачався за усе, обіцяв впоратися з усім, обіцяв зустрітися…

Тепер ми знаємо, що таке “день бабака”

Усі дні ми проживали однаково. Вранці вставали та гріли воду на чай, бігали від кімнати до підвалу та назад, а у тихі години грали у карти. Їли ми один раз на день, дуже економили наші запаси, адже у місті вже не залишалося ні одного вцілілого магазина. Привезти продукти ніхто не зможе, бо ми у блокаді… Кожного дня вибухи було чутно все гучніше та ближче. Ворог підбирався ближче з кожним днем. Я не знаю, що це було за диво, та снаряди прилітали навколо нашого гуртожитку, але не зачіпали його. До останнього дня нашого перебування у гуртожитку втрати обійшлись лише вибитими вікнами. Зараз ми не знаємо, як справи у тих, хто залишився там.

Найстрашніший момент– коли над твоєю головою кружляє ворожий літак. І ти ніколи не знаєш, коли та куди йому надумається скинути бомбу. Ти просто сидиш й молишся, аби він улетів геть, аби цей гул від нього у небі швидше закінчився.

«Мій перший опублікований матеріал». Студент-журналіст написав про пережите у Маріуполі 2
Дах Драмтеатру. Фото: Маріупольська міська рада

16.03. Я добре пам’ятаю 16 березня. У той день на будівлю Драматичного театру скинули бомбу. Ми чули та бачили ці потужні вибухи. З верхніх поверхів гуртожитку видно центр Маріуполя як на долоні. Видно будинки у полум’ї. Було видно й дах Драмтеатру… Було.

Увечері цього дня нам вдалося зловити зв’язок оператора Київстар, проте ловив лише інтернет. Дивом, просто дивом ми змогли написати рідним у Telegram. Я ніколи не забуду голосове повідомлення від мами, у якому вона плакала від радості, що я живий. 

22.03. Знаходитись у гуртожитку було вже неможливо. Зібравшись духом, ми все ж таки вирішили йти. Пішли через усе місто пішки з сумками, необхідними речами. Бомбардування не вщухали ні на хвилину. Страшно настільки, що не описати словами. Страшно не тільки за себе, а й за дівчат з якими ми йшли. Страшно побачити те, що залишилося від міста. Страшно йти у невідомість. Адже ніякої інформації про евакуацію або якісь зелені коридори ми не знали. Ми лише повірили словам чоловіка, що розказав нам про один єдиний виїзд з міста.

Кульмінація

Усе. Ми йдемо. Доріг немає. Домівки розбиті. Багатоквартирні будинки палають, а деякі розсипалися на груду каміння. Машини на вулицях усі понівечені. Я навіть бачив одну машину, що лежала на даху догори колесами біля величезної воронки у землі. Ось з якою силою її відкинуло та перегорнуло від удару снаряда. На вулиці лежать трупи. Я нарахував близько десяти… Деякі вкриті ковдрами, а деякі лежать просто неба…  Ще ніколи за сімнадцять років не бачив мерців. 

Нам треба було перейти саме пекло, лінію розмежування наших та ворожих військ. Треба якось перейти проспект Миру, центральну вулицю міста. Перетнувши залишки доріг, ми навіть не могли впізнати вулиці, якими йдемо, бо за цими уламками неможливо їх ідентифікувати. Але ми впоралися, далі були блокпости, принизливі перевірки та питання. Мене просили оголити коліна та торс, аби перевірити, чи нема у мене синців або опіків від зброї, чи не військовий я. Коли ми покинули місто, мені стало легше…  Та ще довго я не міг усвідомити, що вибрався звідти, що вже далеко від Маріуполя. 

Я побачив дуже багато того, чого не хотів би бачити. А як журналіст я побачив навіть занадто багато.

«Мій перший опублікований матеріал». Студент-журналіст написав про пережите у Маріуполі 3
Проспект Миру 45, Маріуполь. 16.10.2021 Фото: Єгор Кузьмін
«Мій перший опублікований матеріал». Студент-журналіст написав про пережите у Маріуполі 4
Проспект Миру 45, Маріуполь. Фото: Assosiated Press

Після пережитого у Маріуполі багато чого зрозумів, багато чому навчився та загартувався. Я виживав сам далеко від батьків, став більш самостійним. Я не хочу приймати те, що улюбленого міста вже нема. Маріуполь став для мене прихистком… Він вчив мене жити самостійно, навчив відпочивати, творити, шукати та досягати. У Маріуполі почалося моє нове життя. Там я вперше відчинив двері університету, там я знайшов нових та вже рідних для мене людей, там я сам починав свій шлях. Але шляху туди вже нема…  Зараз залишається тільки вірити у кінець війни. Вірити в те, що колись я зможу побачитись з батьками та друзями. Зможу знов повернутися до навчання в університеті. Зможу знов побачити свій любий Маріуполь цілим та квітучим…

Попереднє

Війна в Україні: внесок в допомогу журналістам від «Репортерів без кордонів»

Наступне

«Яка там газета! Танки в Снячеві!» - останній довоєнний випуск газети «Сіверський край» так і не дійшов до читачів

Схожі новини

«Головне – не зашкодити», – військовий журналіст Павло Шамшин про роботу на передовій
Новини

«Головне – не зашкодити», – військовий журналіст Павло Шамшин про роботу на передовій

06/06/2025
«Рука підтримки» – акція з багатьма сенсами: у Харкові відбулася зустріч медійників
Новини

«Рука підтримки» – акція з багатьма сенсами: у Харкові відбулася зустріч медійників

06/06/2025
“Загострене почуття справедливості зашкалює”, – журналіст і солдат Андрій Болкун 
Новини

“Загострене почуття справедливості зашкалює”, – журналіст і солдат Андрій Болкун 

06/06/2025
«Я – з родини журналістів»: Національна спілка журналістів України презентувала серію листівок до Дня журналіста
Новини

«Я – з родини журналістів»: Національна спілка журналістів України презентувала серію листівок до Дня журналіста

05/06/2025
Наступне
«Яка там газета! Танки в Снячеві!» – останній довоєнний випуск газети  «Сіверський край» так і не дійшов до читачів

«Яка там газета! Танки в Снячеві!» - останній довоєнний випуск газети «Сіверський край» так і не дійшов до читачів

Currently Playing

Як журналісти рятувалися від російських ракет. Конференція НСЖУ в Дніпрі

Як журналісти рятувалися від російських ракет. Конференція НСЖУ в Дніпрі

Як журналісти рятувалися від російських ракет. Конференція НСЖУ в Дніпрі

Відео
My trip to Ukraine. Anna Del Freo. EFJ

My trip to Ukraine. Anna Del Freo. EFJ

Відео
Як журналісти пережили перші дні широкомасштабного вторгнення

Як журналісти пережили перші дні широкомасштабного вторгнення

Відео

Найбільше читають

  • Список журналістів, які загинули від початку повномасштабної російської агресії (оновлено)

    Список журналістів, які загинули від початку повномасштабної російської агресії (оновлено)

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Актуально. Про механізми реагування «Укрпошти» на скарги щодо доставки

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Редактор із Сумщини Павло Зленко переконаний: у процесі відбудови громад підтримка має надаватися й медіа

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • «Іноземні журналісти розуміють: якщо Україна програє війну, завтра війна прийде в їхні країни», – пресслужба 65-ої бригади

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • «Завдяки вам Україна звучить», – привітання з Днем журналіста від голови НСЖУ

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0

ОСТАННІ НОВИНИ

«Головне – не зашкодити», – військовий журналіст Павло Шамшин про роботу на передовій

«Головне – не зашкодити», – військовий журналіст Павло Шамшин про роботу на передовій

06/06/2025

«Завдяки вам Україна звучить», – привітання з Днем журналіста від голови НСЖУ

«Завдяки вам Україна звучить», – привітання з Днем журналіста від голови НСЖУ

06/06/2025

«Рука підтримки» – акція з багатьма сенсами: у Харкові відбулася зустріч медійників

«Рука підтримки» – акція з багатьма сенсами: у Харкові відбулася зустріч медійників

06/06/2025

“Загострене почуття справедливості зашкалює”, – журналіст і солдат Андрій Болкун 

“Загострене почуття справедливості зашкалює”, – журналіст і солдат Андрій Болкун 

06/06/2025

«Я – з родини журналістів»: Національна спілка журналістів України презентувала серію листівок до Дня журналіста

«Я – з родини журналістів»: Національна спілка журналістів України презентувала серію листівок до Дня журналіста

05/06/2025

Завантажити ще
Головна 2
НСЖУ

Національна спілка журналістів України (НСЖУ), згідно з її Статутом, є національною всеукраїнською творчою спілкою, що об’єднує журналістів та інших працівників засобів масової інформації.
Про нас

РУБРИКИ

  • Анонси
  • Новини
  • Новини медіапростору
  • Міжнародні новини
  • Відновлення медіа
  • Юридична консультація
  • Навчання
  • Публікації

КОНТАКТИ

Поштова адреса:
01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 27-а

тел.: +38(044) 234-52-09

email: spilka@nsju.org

МИ В СОЦ.МЕРЕЖАХ

  • Головна
  • Вступ до НСЖУ
  • Центри журналістської солідарності
  • Контакти

© 2025 Національна спілка журналістів України
Всі матеріли захищені і можуть бути використані лише дозволено за умови відкритого для пошукових систем гіперпосилання на відповідну сторінку матеріала НСЖУ не нижче третього абзацу.

Немає результату
Переглянути всі результати
  • Спілка
    • Історія
    • Керівництво
    • Структура
    • Секретаріат
    • Правління
    • Обласні організації
    • Документи
    • Вступ до НСЖУ
    • Нагороди
    • Конкурси
  • СПЕЦПРОЄКТИ
    • У фокусі – КРИМ
    • Ми з України!
    • Журналісти важливі
    • Центри журналістської солідарності
  • Історії
  • Мiсцевi Медiа
  • Юридична допомога
  • Навчання