Кожна з російських атак несе з собою біду на українську землю. Попри всі закони війни, руйнації зазнають цивільні об’єкти, а жертвами стають мирні люди. Інтенсивність атак посилюється, особливо часто ціллю ворога є столиця України. Велику кількість життів забрав російський терор у ніч проти 18 червня. Багатьом журналістам зараз працювати надзвичайно важко, бо і їхні домівки потрапляють у зону ураження. Після безсонних ночей через тривалі вибухи, доводиться братися за роботу – фіксувати злочини ворога, готувати контент для своїх аудиторій.
Про висвітлення російських атак говорить відома воєнна журналістка Юлія Суркова, яка співпрацює із закордонними медіа, є менторкою НСЖУ. Робочим місцем для Юлії може слугувати будь-яка територія, навіть невеличка, де вона може примоститися із ноутбуком, аби оперативно публікувати репортажі, гарячі новини, актуальні повідомлення для численної аудиторії.
– З початку повномасштабного вторгнення я вже не раз це говорила, та повторю ще: українські журналісти працюють дуже багато. Але водночас ми працюємо недостатньо, бо не скрізь встигаємо. Через неймовірну інтенсивність трагічних подій журналісти іноді настільки теж виснажені, що просто не можуть все охопити, – каже Юлія. – Наприклад, останні атаки на Київ та Київщину були дуже серйозними, вистачало руйнувань, пожеж і найболючіше – втрачених життів.
Буває, доводиться братися майже без перепочинку за підготовку кількох тем, актуальних для українського суспільства і закордонних медіа. Так було, коли ми з командою працювали протягом дня над матеріалом про повернення з полону наших зовсім молодих хлопців. Ми повернулися у Київ пізнього вечора, практично перед комендантською годиною. Поспати вдалося годину-дві, потім почалася повітряна тривога, а далі – чергова масована атака і вибухи. Мусили йти на деякий час в укриття. А вже о п’ятій ранку були на місцях «прильотів» по житлових будинках, цивільних об’єктах, серед руйнувань та дуже густого диму. Така інтенсивність роботи: ти працюєш повний день, майже не спиш ніч і знову працюєш. Це – дуже виснажливо. Зараз робота журналістів ускладнюється розумінням, що тактика росіян змінюється, вони частіше вдаються до повторних атак з намірами, аби якомога більше людей було серед потерпілих. Внаслідок чого вже є випадки, коли в числі постраждалих опинялися наші колеги: не так давно – із пресслужби ДСНС.
І тепер кожен журналіст, який працює у Києві, Харкові чи в інших містах, котрі постійно потерпають від обстрілів, часто стоїть перед моральною дилемою: їхати першим на місце події, оперативно висвітлювати, чи зачекати, аби зберегти своє життя і своєї команди? Тому, якщо підсумувати коротко, скажу, що працювати стає все дедалі складніше. Але такий ритм уже став буденним.
Літо у мирний час асоціювалося завжди з відпустками та відпочинком. А зараз, на жаль, літо – це період, коли бойові дії лише посилюються. Масовані обстріли несуть із собою великі руйнації і часто масштабні пожежі. Нещодавно нам довелося працювати на місці події, коли виникло сильне задимлення, про що я вже згадувала. Особисто мені тоді було дуже важко дихати. Бо працювати довелося протягом кількох годин, а хмара диму заполонила все довкола.
Нам доводиться часто готувати матеріали для закордонних медіа. Спостерігається, що фокус уваги зміщується, бо у світі є ризик розгортання других воєн, тож ми маємо продовжувати постійно привертати увагу до України. Вважаю, що серед читацьких аудиторій багатьох медіа відгук знаходять історії про людей, а не просто сухий фактаж. Подавати такі історії потрібно винятково мовою поваги. Коли йдуть масовані атаки, ми подаємо публікації про все, що відбувається, про постраждалих – мирне населення. Навіть якщо здається, що світ втомився від новин із України, кожна атака все рівно сприймається як гаряча новина. Такі матеріали зазвичай і йдуть у стрічці гарячих новин, на них завжди є запит. Потрібно говорити знову і знову про поранених людей та зруйновані будинки, палахкотіння пожеж, вшановувати тих, чиє життя забрала війна. Тут не йдеться про рейтинги. Всі, хто звик читати новини, їх прочитає, світ знатиме правду про злочинні дії окупантів. І нам, журналістам, правду обов’язково потрібно висвітлювати.
Підготувала Людмила Мазнова
