Костянтин Григоренко
«Навчання не пройшло безслідно – це точно!», – переконаний ментор проєкту Національної пілки журналістів України «Кроки до сталого розвитку» Костянтин Григоренко. Впродовж п’яти місяців він працював спочатку з 27-ма, а потім, більш практично, з 15-ма відібраними редакціями з прифронтових і деокупованих територій, допомагаючи їм навчитися не лише писати журналістські матеріали, а й заробляти для своїх видань кошти.
Головне завдання проєкту, який НСЖУ провела за підтримки уряду Японії і ЮНЕСКО, – допомогти кожному виданню стати на ноги, осучаснити підходи до створення контенту, здобути знання про цифрові платформи для просування медіа і пошуку нових можливостей.
Секретар НСЖУ і головний редактор видання «Обрії Ізюмщини» Костянтин Григоренко – не лише досвідчений медіатренер, а й успішний видавець. У знекровленому і зруйнованому російською окупацією Ізюмі відразу після визволення він за сприяння Спілки журналістів зумів відновити випуск своєї газети, а вже невдовзі – й забезпечити рекламні надходження і роздрібний продаж видання.
– Ми – не бюджетна організація й не живемо винятково на кошти благодійників, – сказав Костянтин Григоренко в коментарі інформаційній службі НСЖУ. – Ми – бізнес. Бізнес відповідальний, бо ми не лише заробляємо, а й сплачуємо податки.
Тож Григоренкові було що розповісти і чим поділитися з учасниками проєкту.
– Я був приємно вражений: дві третини тих, хто взяв участь у проєкті, вже на момент його завершення втілили наші рекомендації в життя, – каже Костянтин. – Це реально класні кейси. Хтось почав використовувати в газетних публікаціях QR-коди, за якими на смартфоні можна переглянути відео і додаткові світлини. Хтось почав випускати на продаж поліграфічну продукцію – календарі, плакати тощо. А Любов Рудя з, на жаль, поки що окупованої Горностаївки, що на Херсонщині, за прикладом Ізюма почала готувати альманах із журналістських публікацій «Хронологія окупації».
– Це буде історія району в окупації, історія наших людей, які боряться за незалежність України в лавах Сил оборони, – розповідає Любов Рудя.
За її словами, під час проєкту вона дізналася багато нового, цікавого і корисного. Вже зараз вона разом із колегами будує плани на майбутнє, зокрема, щодо відновлення повноцінної роботи свого видання після деокупації Горностаївки.
– Ми, три редакції колишніх районок (горностаївські «Сільські новини», нижньосірогозький «Червоний промінь» і великолепетиські «Таврійські вісті»), вирішили об’єднатися для випуску єдиної паперової газети, – розповідає пані Любов. – Зараз готуємо проєкт – на перспективу після звільнення. Суттєві проблеми ми відчули ще до війни, після укрупнення районів, коли стало зрозуміло, що громада не в змозі укладати з нами такі угоди на висвітлення своєї діяльності, як це робили райрада і райдержадміністрація. Тепер, внаслідок війни, додадуться нові проблеми, зокрема, зменшиться населення… Тож без об’єднання – ніяк. Газета буде одна, проте свої бренди ми залишимо. Плануємо також залишити свої сторінки в соціальних мережах.
– Бесіди з Костянтином Григоренком мені сподобалися тим, що він запропонував нам нові бізнес-ідеї, показав, що маємо не лише займатися журналістською діяльністю, як ми звикли, а й піклуватися про виживання свого медіа, – каже головна редакторка газети «Путивльські відомості» Тетяна Каушан. – Виявляється, для цього є багато шляхів, які, я сподіваюся, ми зможемо реалізувати в наших реаліях. Наприклад, мені сподобалася ідея надавати послуги у сфері страхування, консультативні послуги – про це ми раніше не замислювалися. Дуже цікава ідея – поліграфія, друк на капелюхах, чашках, футболках. Путивль – доволі туристичне місто. Сподіваюся, після війни туристи повернуться до нас, і ці знання будуть затребувані.
Костянтин Григоренко каже, що перспектива виживання того чи того видання залежить, насамперед, від керівника, менеджера.
– Людський фактор – найважливіший. У тих виданнях, де є сильний керівник, лідер, за яким іде колектив, – я переконаний, буде сталий розвиток. Тут у мене – жодних сумнівів! – каже ментор. – Звісно, видання на прифронтових і деокупованих територіях потребують більшої допомоги ззовні: зруйновано цілі міста, люди розпорошилися по всій Україні й за кордоном. Але тут може виручити правильно побудований сайт. Бо друкована газета – це чудово, але в релокації багато хто отримує інформацію з цифрових платформ.
Навчально-просвітницький проєкт «Кроки до сталого розвитку» НСЖУ провела за підтримки уряду Японії і ЮНЕСКО. Участь у ньому взяли загалом 27 друкованих видань із прифронтових і деокупованих територій України. Заходи проходили як у формі вебінарів, так і у вигляді індивідуальних консультацій, під час яких учасники можуть поспілкуватися з ментором, задати практичні питання і отримувати конкретні відповіді. На останньому етапі видання, відібрані менторами, виконували практичні завдання. Менторами стали: секретар НСЖУ, головний редактор «Обріїв Ізюмщини» Костянтин Григоренко (фінансово-економічна складова), військова журналістка, яка співпрацює з AFP і ООН Юлія Суркова (контент) і журналіст, медіатренер Академії української преси Андрій Юричко (диджиталізація).
Про ЮНЕСКО. ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Інформаційна служба НСЖУ
