Про те, що стоїть за одним дитячим малюнком, – історія родини, війни, втрати дому й великої сили – розповіла журналістка Медійної ініціативи за права людини Лідія Тараш під час презентації серії листівок «Я – з родини журналістів». Захід, приурочений до Дня журналіста, відбувся 5 червня у пресцентрі Національної спілки журналістів України.
Одна з листівок, презентованих того дня, створена на основі малюнка «Мама на роботі» старшої доньки Лідії – 11-річної Олени. На ньому дівчинка зобразила маму з диктофоном і нотатником. Саме такою вона бачить її під час онлайн-інтерв’ю. До війни Олена часто бувала в редакції газети «Наше слово» у Волновасі Донецької області, де працювала її мама, допомагала розкладати випуски. Тепер же бачить її частіше з диктофоном у руках – у новій ролі, у новій реальності.
Під час повномасштабного вторгнення родина Тарашів провела перші тижні в сирому підвалі. Згодом із великими труднощами вибралася з окупації. У цей час Лідія отримувала постійну моральну підтримку від Ліни Кущ, першої секретаря НСЖУ, яка допомогла вистояти у критичні моменти. Історія її родини – це приклад незламності, солідарності медіаспільноти та відданості професії навіть у найтемніші часи:
– Я не зупинюся дякувати НСЖУ за те, що допомогла нам під час того, як ми перебували в окупації. Це три місяці… Після того, як до мене вже прийшли додому, я відчула, що це вже, можливо, останні дні на свободі. Я написала про це і потім постійно була на зв’язку з Ліною Кущ. Це була безперервна моральна підтримка. І саме завдяки їй ми витримали цей важкий час, ці три місяці… Це були три місяці страху, що можна опинитися за ґратами і більше не побачити ні дітей, ні свободи – нічого.
І навіть те, що я зараз працюю в Медійній ініціативі за права людини, – це теж завдяки НСЖУ. У листопаді 2022 року мене запросили на зустріч із звільненими цивільними особами. На зустрічі була представниця Медійної ініціативи за права людини Тетяна Катриченко, яка мені запропонувала роботу. З того часу я працюю в цій організації. Ми документуємо злочини проти цивільного населення, у тому числі проти журналістів.
Знаю, що зараз за ґратами перебуває близько 30 осіб. І я знову ж таки дякую за те, що я не в полоні, і що зараз вже не треба боротися за мою свободу.
Щодо історії малюнка дитини… Коли нам запропонували взяти участь, ми, звісно, погодились, бо завжди готові підтримувати НСЖУ. Моя дитина могла б зобразити мене з газетами, бо колись ходила, допомагала розкладати газети у нас в редакції, менша дочка Наталя ще не ходила до мене на роботу. Ну, а зараз Олена бачить мене більше з диктофоном в руках, коли я опитую людей. Часто це буває онлайн. Тому народився такий сюжет з диктофоном.
Підготувала Шугніло Ольга
