Інформаційна служба НСЖУ розпочинає серію матеріалів про українські регіональні інтернет-видання — їхні виклики, стратегії розвитку та місію в умовах війни. Перший матеріал — про чернівецьке «Медіа агентство А.С.С.», яке зберігає професійні стандарти попри всі труднощі медіаринку.
«Інформаційний напрямок ніколи не був прибутковим. Він не був прибутковим як до початку повномасштабної війни, так не є прибутковим і станом на сьогоднішній день», – керівниця чернівецької «Телерадіокомпанії А.С.С.», невід’ємною частиною якого є «Медіа агентство А.С.С.» Оксана Данилюк констатує реальність, у якій живе абсолютна більшість українських медіа. Однак при цьому редакція не втрачає орієнтирів, шукає рішення та розв’язання непростих проблем і знаходить їх.
Історія «Медіа агентства А.С.С.» – це історія регіонального інтернет-видання, яке виконує свою місію попри всі виклики ринку, війни та розвитку технологій.
Реалії медіаринку: брак коштів, енергодефіцит, кадровий голод
Раніше певну подушку безпеки створювали грантові проєкти. Перші два роки повномасштабної війни міжнародні донори активно підтримували українські медіа.
– Грантодавці з відкритою душею підтримували чималу кількість медіа, це були медіа з різних регіонів, як зі сходу так і з тилових областей, – згадує Данилюк той період. – Але ситуація змінилася. Сьогодні переважна більшість грантових програм фокусується на прифронтових зонах. Логіка зрозуміла: там журналістам найважче, там руйнується інфраструктура, там найбільші ризики. Але ця логіка має і зворотній бік: в умовно безпечних містах медіа, які теж втратили рекламодавців і аудиторію, залишаються без підтримки донорів. Раніше можна було виходити на якісь нульові показники, залучаючи грантові проєкти. Тепер нульовий баланс – малодосяжна мета.
В умовах фінансового дефіциту декому здається економічно раціональним кроком запровадження платної передплати. Частина українських інтернет-медіа вже експериментує з цією моделлю. Але «Медіа агентство А.С.С.» свідомо відмовилося від такого шляху.
– Ми все ж таки хочемо залишатися доступними для широких верств населення, – пояснює Данилюк. – Запровадивши платний контент, ми закриємо певній категорії людей доступ до вивіреної інформації, люди будуть звертатися до неперевірених, але безкоштовних телеграм-каналів, з подекуди фейковою інформацією та проросійськими наративами.
На тлі економічних негараздів все ж є показник, яким редакція може пишатися: зростання числа підписників у фейсбуці. Але ця аудиторія, на жаль, не монетизується, оскільки така опція в Україні не доступна. Щодо сайту, був досвід розміщення кнопки для донатів читачів, але її з початком повномасштабної війни вирішили прибрати.
– Краще нехай люди кинуть донат на Збройні Сили, це першочерговіше, – пояснює Данилюк.
Коли Росія з осені 2022 року почала періодичні масовані атаки по енергетичній інфраструктурі України, багато редакцій разом із фінансовим стали відчувати й енергетичний дефіцит. Без електрики неможливо публікувати новини, підтримувати сайт, працювати в соцмережах. Для невеликих редакцій, які не мають власних генераторів чи потужних резервних систем живлення, кожен блекаут означав вимушену зупинку роботи.
24 лютого 2022 року в редакції АСС працювало шестеро журналістів. Двоє з них в перші дні пішли добровольцями на фронт. Один із них, фотокореспондент Максим Шварцман, загинув улітку 2023 року.
– Це була надзвичайно доброзичлива й товариська, але водночас скромна, небагатослівна, чужа будь-якій публічності людина. В Максима навіть сторінки в фейсбуці не було, – згадує Оксана Данилюк.
Другий колега, Павло Токар, котрий пішов служити на початку війни, воює досі.
На зміну їм ніхто не прийшов. Кадрова криза в українській медіаіндустрії має кілька причин: мобілізація чоловіків, еміграція жінок та чоловіків, які не підлягають призову, та не надто високі зарплати в медіа, які штовхають людей до зміни професії. А ті, хто залишається, стають об’єктом жорсткої конкуренції між роботодавцями…
– Основне болісне питання, яке виникло станом на сьогоднішній день і стосується всіх, – це питання кадрове, – із сумом зауважує Оксана Данилюк.
Для невеликих медіа це – замкнене коло: без грошей неможливо утримати кваліфікований персонал, а без персоналу важко виробляти якісний контент. Без якісного контенту неможливо залучити аудиторію та рекламодавців. Без них неможливо заробляти гроші.
Як редакції вдається долати всі ці виклики?
Підтримка, що дозволяє працювати
Кожен виклик, з яким має справу медіа, потребує свого підходу. І чернівчани шукають його.
Певну частину проблем вдається вирішувати завдяки внутрішньому фінансуванню. Материнська компанія займається баїнгом (закупівлею рекламного часу) та продажем реклами на радіо. Ці кошти покривають постійний дефіцит інформаційного напрямку – внутрішня дотація, яка дозволяє редакції жити, хоча впевнено розвиватися з цим ресурсом непросто.
Проблему енергозабезпечення А.С.С. вирішує завдяки підтримці Національної спілки журналістів України.
– Завдячуємо Національній спілці журналістів тим, що ми можемо дозволити собі працювати безперебійно, – каже Данилюк. – НСЖУ надала редакції системи енергозабезпечення – зарядні станції, які дозволяють продовжувати роботу навіть під час тривалих блекаутів. Коли у нас відбуваються відключення світла, ми маючи системи енергозабезпечення, які нам надала Спілка, можемо спокійно працювати і не мати з цим жодного клопоту.
Таку підтримку від НСЖУ отримали десятки редакцій по всій Україні. Без неї редакції мали б або припинити роботу під час відключень електроенергії, або перейти на повністю дистанційний формат, що для невеликих команд новинних видань може означати втрату належної координації та швидкості реагування на події.
Це приклад того, як системна підтримка медіаспільноти може вирішувати конкретні технічні проблеми і дозволяти редакціям продовжувати виконувати свою місію навіть у найскладніших умовах. Енергозабезпечення від НСЖУ стало для багатьох видань не просто допомогою, а умовою виживання.
А ще редакція наполегливо шукає свої ніші на ринку та свій підхід до кожної частини аудиторії. Тож можна сказати, що медіа агентство А.С.С. – це результат тривалої еволюції, але водночас і структура, яка постійно еволюціонує. У дев’яностих видання почало як телеканал, згодом стало представництвом «П’ятого каналу», потім повністю перейшло в онлайн.
– Телевізійна журналістика в нас трансформувалася в інтернет-видання, – підсумовує Данилюк багаторічний процес.
Цей багаторічний досвід дозволив редакції виробити чітке розуміння різних платформ та їхніх особливостей. Редакція розробила детальну контент-стратегію для різних соціальних мереж, враховуючи специфіку кожної з них. Інстаграм отримує візуальний, легкий контент з мінімумом тексту, орієнтований на молодь. Фейсбук – універсальний майданчик для різного формату матеріалів, орієнтований на старшу аудиторію. Є спроби працювати в тік-току і ютубі, але на відеоконтент, якого потребують ці майданчики, нині бракує ресурсів.
Така диференційована стратегія дозволяє максимально ефективно використовувати обмежені людські ресурси та охоплювати різні сегменти аудиторії. Замість того, щоб розпорошувати зусилля на всі можливі платформи однаково, редакція фокусується на тих, де вона може забезпечити найкращу якість контенту.
Результатом цієї стратегії стали 83 тисячі підписників у фейсбуці – свідчення довіри читачів та якості контенту. Для регіонального видання це серйозна аудиторія – багато національних медіа мають менше.
Не маючи можливості платити високі зарплати та конкурувати за готових фахівців з великими медіа, А.С.С. розробило власну стратегію кадрової політики.
Журналістів виданню доводиться «вирощувати» зі студентської лави, з перших курсів, інвестуючи в їхній розвиток час і ресурси.
– Ми не боїмось того, що в нас працюють молоді дівчата, вони фактично напрацьовують у нас свої професійні скіли і продовжують як вчитися, так і застосовувати свої знання на практиці, – каже Оксана Данилюк.
Звісно, ця стратегія має свою вразливість: молодих фахівців згодом можуть переманити кращими зарплатами. Але без такого підходу редакція взагалі не змогла б працювати. Крім того, це інвестиція в майбутнє української журналістики: навіть якщо хтось із випускників «школи А.С.С.» переходить до інших медіа, вони несуть туди професійні стандарти та етичні принципи, які засвоїли в редакції.
Фінансовий тиск для всіх видань створює постійну спокусу компромісів. Рекламодавці, звісно, пропонують замовлені матеріали, які хочуть подати як звичайні новини – без маркування, без слова «реклама». Для видань з хронічним дефіцитом коштів це могло б стати порятунком. Але А.С.С. кажуть, що не погоджуються на такі пропозиції. Навіть коли контент «можна притягнути за вуха і подати як інформацію, яка має інфопривід», редакція наполягає на маркуванні.
Ця принциповість має ціну, адже для медіа це втрачений дохід. Але така політика допомагає зберігати довіру аудиторії. В довгостроковій перспективі довіра читачів виявляється важливішою за миттєвий прибуток. Редакції, які йдуть на етичні компроміси заради грошей, можуть швидко втратити аудиторію, а відновити довіру набагато складніше, ніж зберегти її.
Цей підхід узгоджується з рішенням не запроваджувати платну передплату та не розміщувати кнопку для донатів – редакція хоче залишатися доступною для всіх верств населення і не конкурувати зі Збройними Силами за донати громадян.
Довіра аудиторії як ключовий елемент стратегії розвитку
Нині, коли довгострокові плани неможливі, більш-менш реалістичним є горизонт в один рік.
А.С.С. ставить собі за завдання «побудувати систему таким чином, щоб робота редакції вийшла на рівень окупності». Це амбітна, але досяжна мета за умови збереження поточної підтримки та продовження роботи над оптимізацією процесів.
Стратегічна мета редакції – «залишатися таким медіа, якому довіряють, з яким рахуються, який цінують і який викликає повагу». Ця мета може здаватися абстрактною, але саме вона визначає всі конкретні рішення: від відмови маркувати рекламу як новини до рішення не запроваджувати платний контент. В умовах війни та економічної кризи довіра стає найціннішим активом медіа, який неможливо купити за гроші, але можна втратити однією необдуманою дією.
Досвід А.С.С. показує, що навіть у найскладніших умовах регіональне медіа може зберігати професійні стандарти, якщо має підтримку медіаспільноти, чітку стратегію роботи та незламну прихильність своїй місії. Виживання за таких умов вже саме по собі є успіхом, але для редакції важливо не просто вижити, а зберегти якість та довіру аудиторії.
Максим Степанов, інформаційна служба НСЖУ
Фото: А.С.С.
Дискусія з цього приводу: